Рішення № 76726141, 04.09.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3439/16-ц

2/296/1067/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді – Драча Ю.І.,

за участю секретаря Тузенко А.О.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9, ОСОБА_8 житлового господарства Житомирської міської ради в особі Відділу приватизації державного житлового фонду, «Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутське», третя особа Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про скасування розпорядження про передачу квартири у приватну власність.–

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернувся до суду з позовом, в якому просить виділити їй та неповнолітній доньці ОСОБА_4 у користування кімнату площею 15,7 кв.м., а відповідачам – кімнати площею 9,7 кв.м. та 13,2 кв.м. в квартирі №8 по проїзду Інститутському, 12 у м. Житомирі, зобов’язати КВЖРЕП №9 укласти з нею окремий договір найму на кімнату площею 15,7 кв.м. в квартирі №8 по проїзду Інститутському, 12 у м. Житомирі та визнати недійсним та скасувати розпорядження Відділу приватизації державного житлового фонду ОСОБА_8 житлового господарства Житомирської міської ради №63577 від 21.01.2015 року про передачу квартири №8 по проїзду Інститутському, 12 у м. Житомирі у спільну часткову власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона та її неповнолітня донька, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, були зареєстровані у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 (нині - проїзд Інститутський 12) як члени сім’ї наймача.

Наймачем даної квартири значився її батько - ОСОБА_5. Крім того, у даній квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_6 – її мати та сестра - ОСОБА_7.

Оскільки відповідачі чинили їй перешкоди у користуванні квартирою, не пускали до вказаного житла, не надавали ключі від вхідних дверей, то у липні 2011 року вона звернулася до суду з позовом про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та укладення окремого договору найму.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22.05.2015 року по справі №296/783/12-ц, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.09.2015 року, було скасовано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26.08.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та надання ключів від вхідних дверей спірної квартири, ухвалено в цій частині нове рішення, яким вирішено вселити - ОСОБА_1 та її неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_2, зобов'язавши ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей даної квартири. Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26.08.2014 року в частині визнання ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_3 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за безпідставністю.

Таким чином, вищевказаним судовим рішенням відновлено її право та право її неповнолітньої доньки на користування спірною квартирою.

Проте, в ході розгляду даної справи, користуючись тим, що рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26.08.2014 року, яким було відмовлено їй в задоволенні позовних вимог, набрало законної сили, відповідачами 09.12.2014 року було знято її разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 з реєстраційного обліку, а спірну квартиру приватизовано.

Відповідно до свідоцтва про право власності, на житло №63577 від 21.01.2015 року виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради, квартира №8 по проїзду Інститутському, 12 в м.Житомирі була передана у приватну спільну часткову власність відповідачам по справі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Згідно довідки КВЖРЕП №9 від 07.04.2015 року за № 3/166 вбачається, що відбулась зміна назви вулиці та нумерація будинку, зокрема, вулицю Київське шосе, 127 перейменовано на Проїзд Інститутський, 12.

Зокрема, рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22.05.2015 року по справі №296/783/12-ц встановлено, що на час звернення позивача (ОСОБА_1М.) до суду, наймачем квартири АДРЕСА_4 був ОСОБА_5. Як члени сім’ї у спірній квартирі були зареєстровані його дружина ОСОБА_6, дочки: ОСОБА_7 та ОСОБА_1, а також малолітня онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Квартира знаходиться у будинку державного житлового фонду.

Також у цьому ж рішенні зазначено, що вимоги ОСОБА_1 щодо виділення їй разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 в користування окремої кімнати та укладення окремого договору найму житлового приміщення задоволені бути не можуть, оскільки на час розгляду справи вказана квартира перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1/3 ідеальній частці кожному і їм видано свідоцтво про право власності на житло. Тому в цій частині судове рішення повинно бути залишено без змін.

Оскільки єдиною мотивацією суду у відмові задовольнити позовні вимоги щодо виділення їй та її доньці - ОСОБА_4 у користування окремої жилої кімнати площею 15,7 кв.м. та зобов’язання КВЖРЕП№9 укласти зі мною окремий договір найму на зазначену кімнату було те, що спірна квартира вже перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то у червні 2015 року, вона звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира із позовом про визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Відповідно до заочного рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12.08.2015 року по справі № 296/6757/15-ц, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області 09.12.2015 року, було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи - органу опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру №8 по проїзду Інститутському, 12 в м.Житомирі, серія та номер 63577, видане 21.01.2015 року відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Ухвалою суду від 06.05.2016 року по справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 27.09.2016 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішення по справі № 296/6775/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи органу опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, по якій відкрито провадження у справі Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

03.10.2017 року провадження у справі було відновлено та справу призначено до судового розгляду.

За заявою позивача ухвалою суду від 12.04.2018 року справу в частині виділення ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_4 в користування кімнату площею 15.7 кв.м., а відповідачам - кімнати площею 9,7 кв.м. та 13,2 кв.м. в квартирі № 8 по проїзду Індустріальному, 12 в м. Житомирі та зобов’язання КВЖРЕП № 9 укласти з позивачем окремий договір найму кімнати площею 15,7 кв. м. в квартирі № 8 по проїзду Індустріальному, 12 в м. Житомирі залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 02.07.2018 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в запереченнях на позов (а.с.84-86).

Представник відповідача ОСОБА_8 житлового господарства Житомирської міської ради в особі Відділу приватизації державного житлового фонду в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з’явились, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову заперечували (а.с.165,166).

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Житомирської міської ради в судове засідання не з’явилась, направила до суду заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечувала (а.с.148).

Представник співвідповідача «Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутське» в судове засідання не з’явився, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та її донька, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, були зареєстровані у трикімнатній квартирі АДРЕСА_5 (нині - проїзд Інститутський 12) як члени сім’ї наймача.

Наймачем даної квартири значився батько позивача - ОСОБА_5. Крім того, у даній квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_6 - мати позивача та її сестра - ОСОБА_7.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26.08.2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9, третя особа Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та укладення окремого договору найму

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22.05.2015 року по справі №296/783/12-ц, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.09.2015 року, було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26.08.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та надання ключів від вхідних дверей спірної квартири, ухвалено в цій частині нове рішення, яким вирішено вселити ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_3, зобов'язавши ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей даної квартири. Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26.08.2014 року в частині визнання ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_3 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за безпідставністю.

09.12.2014 року відповідачами було знято позивача разом із її неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 з реєстраційного обліку, а спірну квартиру приватизовано.

Відповідно до свідоцтва про право власності, на житло №63577 від 21.01.2015 року виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради, квартира №8 по проїзду Інститутському, 12 в м.Житомирі була передана у приватну спільну часткову власність відповідачам по справі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Згідно довідки наданої КВЖРЕП №9 від 07.04.2015 року за № 3/166 вбачається, що відбулась зміна назви вулиці та нумерація будинку, зокрема, вулицю Київське шосе, 127 перейменовано на Проїзд Інститутський, 12.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22.05.2015 року по справі №296/783/12-ц встановлено, що на час звернення позивача (ОСОБА_1М.) до суду, наймачем квартири АДРЕСА_6 був ОСОБА_5. Як члени сім’ї у спірній квартирі були зареєстровані його дружина ОСОБА_6, дочки: ОСОБА_7 та ОСОБА_1, а також малолітня онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Квартира знаходиться у будинку державного житлового фонду.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 12.08.2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи органу опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області 09.12.2015 року залишено без змін рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12.08.2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.06.2017 року заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12.08.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2015 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку). Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

Так, у рішенні колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 вересня 2009 року, ухваленому у справі про визнання права користування жилим приміщенням, та ухвалі того самого суду від 8 грудня 2010 року, постановленій у справі про визнання права користування жилим приміщенням і зміну умов договору найму жилого приміщення, суд касаційної інстанції: застосував до спірних правовідносин ст.ст. 64, 65 ЖК УРСР, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України); виходив із того, що особи набувають рівного з іншими членами сім'ї наймача права користування жилим приміщенням, якщо вони вселилися до жилого приміщення як члени сім'ї наймача, якими може бути визнано осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть із ним спільне господарство, і, установивши, що особа, яка вселилися до наймача, оплату за комунальні послуги не сплачувала, постійно з ним не проживала, спільне господарство не вела, не довела того, що вона вселилась до спірної квартири саме як член сім’ї квартиронаймача, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову

У осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов’язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР).

Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з інтими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 ЖК УРСР).

У разі вселення особи до жилого приміщення за договором піднайму, вона не набуває самостійного права користування цим приміщенням, якщо не буде встановлено, що ця особа вселилася як член сім’ї наймача.

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй Постанові від 11 липня 2012 року по справі № 6-60цс12.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Української PCP», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (чч. 1, 2 ст. 64 ЖК України). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99, Житловий кодекс Української PCP, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов'язки наймача жилого приміщення та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов'язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Дружина (чоловік), їх діти і батьки є членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони і нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, якщо вони проживають разом з ним, а у передбачених законом випадках ще й ведуть спільне господарство.

Разом з цим, позивачка вже багато років назад створила власну сім’ю, проживає окремо від квартиронаймача, не веде з відповідачами спільного побути та відповідно не виконує обов’язків члена сім’ї наймача, зокрема, щодо внесення плати за користування житлом та за комунальні послуги.

Також слід зазначити, що позивачка прописана у спірній квартирі на підставі рішення суду, а не за письмовою згодою всіх членів сім’ї наймача, що підтверджується довідкою ОСББ «Інститутське» про склад сім’ї № 7 від 29.09.2016р.

З огляду на викладене можливо зробити висновок, що позивачка, яка у неповнолітньому віці вселилися до наймача, постійно з ним не проживала, спільне господарство не вела, оплату за комунальні послуги до звернення з даним позовом до суду не сплачувала та відповідно не довела того, що вона вселилась до спірної квартири саме як член сім'ї квартиронаймача.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» - приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю. Аналогічну норму містить п. 5 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009р. № 396 (надалі – Положення) .

Позивач скористалась своїм правом на приватизацію житла, згідно із ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», набувши у спільну сумісну власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, загальною площею 42,2 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 26.01.1994р.

Відповідно до п. 5 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно п. 20 Положення документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження невикористання (неповного використання) нею житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Таким чином, позивач використала своє право на приватизацію державного житлового фонду в межах номінальної вартості житлового чеку та відповідно не має права на приватизацію спірної квартири.

З огляду на викладене, виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, з урахуванням положень наведених вище норм спеціального закону, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування розпорядження про передачу квартири у приватну власність в повному обсязі.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9, ОСОБА_8 житлового господарства Житомирської міської ради в особі Відділу приватизації державного житлового фонду, третя особа Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про скасування розпорядження про передачу квартири у приватну власність - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текс рішення виготовлено 14.09.2018 року.

Суддя Ю. І. Драч