Ухвала суду № 76725965, 26.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

26 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1792/18

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ф. А. Волдінер, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просить: 1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будь С. Л. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №55747729 від 09.02.2018 року та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №55747832 від 09.02.2018 року; 2) визнати недійсними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55747729 від 09.02.2018 року та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55747832 від 09.02.2018 року.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення) - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Даною ухвалою позивача було зобов'язано усунути визначені недоліки позовної заяви шляхом сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. та подання до суду доказів його сплати (оригіналу платіжного документа); подання власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; подання до суду належно оформленої позовної заяви (із зазначенням процесуально-правового статусу ОСОБА_1 «позивач», його реєстраційного номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності, адресу електронної пошти (якщо така відсутня необхідно про це зазначити), примірника позовної заяви для відповідача; подання належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви та до примірника позовної заяви для відповідача, оригінали яких є у позивача, а у разі відсутності оригіналів документів у позивача, зазначити їх місцезнаходження, а також визначення позовних вимог відповідно до приписів КАС України, а також подання належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання доказів поважності причин його пропуску.

21.09.2018 через канцелярію Волинського окружного адміністративного суду позивачем було подано заяву на усунення недоліків позовної заяви, у якій позивачем надав належно оформлену позовну заяву, квитанцію про сплату судового збору, а також належно засвідчені копії документів долучених до позовної заяви та примірник для відповідача.

Також, 21.09.2018 року позивачем подано «Заяву про поновлення процесуального строку для подання позовної заяви», яка містить інформацію, що повний текст ухвали Апеляційного суду Волинської області від 15.08.2018 року у цивільній справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на рішення/дії старшого державного виконавця Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будь Сергія Леонідовича, стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», в цивільній справі № 0308/21139/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «РММ» ЛТД, про звернення стягнення на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсним іпотечного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.05.2018 року, якою скасовано ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.05.2018 та закрито провадження у даній справі, фактично отримано лише 23.08.2018, а тому вважає, що це є достатньою підставою для поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

Частинами першою, другою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивачем наведено факт звернення із даним позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області, проте ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15.08.2018 скасовано ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.05.2018, у зв'язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та роз'яснено, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, в той час як згідно із заявою про поновлення строку на звернення до суду позивач вказує про отримання повного тексту ухвали апеляційного суду лише 23.08.2018 та вважає даний факт підставою для поновлення такого строку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться в статті 287 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого порушеного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого порушеного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з ухвали Апеляційного суду Волинської області від 15.08.2018, незважаючи на проголошення в даному судовому засіданні - 15.08.2018 року - вступної та резолютивної частини судового рішення, в засіданні брав участь представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і сторонам було роз'яснено, що провадження в цивільній справі підлягає закриттю в зв'язку з тим, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач, навіть із врахуванням помилкового звернення до загального суду, що саме по собі не є перериванням строку давності та розгляду останнім справи, мав об'єктивну можливість дізнатися про необхідність звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом для захисту своїх порушених прав з 15.08.2018, однак звернувся з таким позовом до Волинського окружного адміністративного суду лише 04.09.2018, тобто з пропуском 10-денного строку, встановленого статтею 287 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Положення аналогічного змісту міститься і в пункті 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.

Керуючись статтею 123, пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - восьмою статті 169, статтею 287 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування постанов - повернути позивачу без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Ф. А. Волдінер