
Справа № 1540/3778/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,
за участю сторін: позивача - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 (67562, Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Морська, 65а, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області в якій просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 2316 від 11.07.2018, яким слідчого слідчого відділення Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, лейтенанта поліції ОСОБА_1, звільнено з Національної поліції України.
зобов’язати ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.
зобов’язати ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській област виплатити середній заробіток слідчому слідчого відділення Лиманського відділу поліні Головного управління Національної поліції в Одеській області, лейтенанту поліції ОСОБА_1, за весь час вимушеного прогулу, а саме в період з 11.07.2018 року до дня фактичного поновлення на посаді, з урахуванням довідки про доходи позивача за травень-червень місяці 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_4 № 2316 від 11.07.2018 (далі Наказ), за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ від 22.02.2006 № 3460-ІV, ст.ст. 7,18 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, п. 1 розділу 2 «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09.11.206 № 1179, що виразилось у порушенні прав людини на повагу до гідності, нестриманому, з ухвальному, некоректному спілкуванні, з використанням ненормативної лексики з громадянкою ОСОБА_5, що призвело до підриву авторитету та довіри громадян до поліції, а також за систематичні скарги учасників кримінальної о процесу на бездіяльність під час розслідування кримінальних проваджень та неповажне ставлення до них, слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено з Національної поліції України.
Обгрунтовуючи протиправність зазначеного наказу позивач зазначає, що наказом начальника ГУНП в Одеській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_4 № 1717 від 29.05.2018, за зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо ймовірного порушення слідчим Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, лейтенантом поліції ОСОБА_1, службової дисципліни, було призначено службове розслідування. До проведення якого залучено відділ інспекції з особового складу Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області. Залучивши до проведення службового розслідування Інспекцію, Відповідачем було порушено вимоги п.п. 4.4. Інструкції, які виразились у відсутності переліку підстав для її залучення.
Наказом заступника начальника ГУНП в Одеській області - начальника слідчого управління ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_6 № 1907 від 11.06.2018 року за аналогічним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо ймовірного порушення Позивачем службової дисципліни, було також призначено службове розслідування. Проведення службового розслідування доручено старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Одеській області підполковнику поліції ОСОБА_7 Залучивши до проведення службового розслідування слідче управління ГУНП в Одеській області, Відповідачем було порушено вимоги п.п. 4.3. Інструкції, які виразились у відсутності в діях Позивача будь-яких порушень норм кримінального процесуального законодавства України.
В межах службового розслідування Відповідачем не було розглянуто звернення позивача в яких він просив опитати певне коло осіб, для виключення розбіжностей в поясненнях, провести одночасні опитування, залучити відповідних фахівців та спеціалістів, для отримання відповідей на питання, що потребують спеціальних знань.
Позивач зазначає, що його не ознайомлювали з матеріалами службового розслідування в повному обсязі.
Службовим розслідуванням не було встановлено факту телефонної розмови Позивача зі скаржницею ОСОБА_5, диктофонний звукозапис мобільного телефону, на який посилаються в матеріалах службового розслідування, жодним чином процесуально не оформлений, не встановлено його джерело та місце знаходження його оригіналу.
В Наказі про звільнення містяться посилання на скарги ОСОБА_8 з приводу неналежного розслідування Позивачем кримінального провадження № 12017160330001108, з приводу не виконання вказівок СУ ГУНП в Одеській області, проте зазначені посилання, є не належними та не допустимими, у зв’язку з тим, що Позивачем в даному кримінальному провадженні було складено та погоджено повідомлення про підозру, що виключає не об’єктивність, не своєчасність проведення Позивачем досудового розслідування, та не виконання вказівок.
У наказі про звільнення міститься також посилання про наявність скарги ОСОБА_9 відносно Позивача в рамках кримінального провадження № 12017160330002102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, з приводу не об’єктивного проведення досудового розслідування, з чим позивач не погоджується, оскільки в рамках вказаного кримінального провадження, було об’єктивно зібрано усі необхідні процесуальні документи, з метою чого проведено великий обсяг слідчих та процесуальних дій, для призначення вирішальної по даній справі - експертизи безпеки життєдіяльності (дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці), без наявності якої є неможливим прийняття остаточного та законного рішення в даному кримінальному провадженні.
Як зазначає ОСОБА_1, до нього було застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції України. В наказі про звільнення відсутні жодні обґрунтування та посилання на неможливість застосування відносно Позивача менш суворого дисциплінарного стягнення, окрім найсуворішого у вигляді звільнення зі служби.
Позивач зазначає, що при звільненні зі служби Відповідачем не було здійснено дотримання Конституції України, чинного законодавства України, нормативно-правових актів та підзаконних нормативного правових актів, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 13.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
31.08.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що 23.05.2018 р. до слідчого управління ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_5, згідно змісту якої слідчий СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 погрожує їй та цивільному чоловіку - ОСОБА_10, який є підозрюваним у кримінальному провадженні щодо невиплати аліментів за ч. 1 ст. 164 КК України (вказане кримінальне провадження на теперішній час знаходиться на розгляді в суді). Зокрема, слідчий Мотрук Є.В. погрожує вивезти родину в ліс, засунути в боргову яму тощо. Всі його погрози супроводжуються нецензурною лайкою та приниженням людської гідності. Заявниця просила вжити заходів щодо слідчого Мотрука Є.В., оскільки хвилюється за життя своєї дитини та всієї родини. Крім того, ОСОБА_5 до своєї скарги надала запис телефонної розмови зі слідчим Мотруком Є.В.
05.06.2018 року до ГУНП в Одеській області з прокуратури Одеської області надійшла аналогічна заява ОСОБА_5
На підставі наказу ГУНП в Одеській області від 29.05.2018 №1717, було розпочате службове розслідування яке було проведене відповідності до вимог наказу МВС України від 12.03.2013 № 230 «про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» та відповідно до положень Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС України» від 22.02.2006 року, під час якого були встановлені факти, що вказують на суворе порушення норм відомчого законодавства з боку співробітників СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області.
Прослуховуючи запис телефонної розмови, який був наданий для проведення службового розслідування ОСОБА_5 встановлено, що особа, яка представлялась слідчим СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 під час розмови із заявницею поводила себе неповажливо, використовуючи погрози та нецензурну лексику в адресу заявниці та її родини.
Зокрема, слідчий Мотрук Є.В. в порушення п. 1 розділу 2 наказу МВС України «Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських» від 09.11.2016 № 1179 допустив неповажливе ставлення та порушення права і свобод людини, до яких, зокрема, відноситься право на повагу до гідності. Його спілкування з заявником носило нестриманий, зухвалий та некоректний характер. Слідчий Мотрук Є.В. під час спілкування з ОСОБА_5 не контролював свою поведінку, почуття і емоції, неодноразово допустив використання ненормативної лексики. Вказані правопорушення вимог діючого законодавства з боку слідчого Мотрука Є.В. підривають авторитет та довіру громадян до поліції.
Крім того, перевіркою встановлено, що починаючи з грудня 2017 по березень 2018 року до слідчого управління зі скаргами неодноразово звертався заявник ОСОБА_11 з приводу неналежного розслідування слідчим Мотруком Є.В. кримінального провадження № 12017160330001108 за ч.2 ст. 296 КК України. За вказаними фактами слідчим управлінням проводились службові перевірки (5 разів). Після написання скарг заявник ОСОБА_11 особисто приходив до слідчого управління для надання усних зауважень з приводу своїх скарг, під час яких неодноразово зазначав про некоректну поведінку слідчого Мотрука Є.В. під час спілкування з ним.
05.09.2017, 11.10.2017, 13.10.2017 та 04.12.2017 слідчим управління та місцевою прокуратурою у кримінальному провадженні № 12017160330001108 надавались вказівки, які слідчим Мотруком Є.В. були повністю проігноровані. У зв’язку з цим, за результатами службового розслідування, наказом ГУНП в Одеській області № 1045 від 06.04.2018 слідчому Мотруку Є.В. оголошено сувору догану.
Також, на теперішній час у слідчому управлінні знаходяться на розгляді скарги потерпілої ОСОБА_9 щодо неналежного розслідування слідчим Мотруком Є.В. кримінального провадження № 12017160330002102 за ч. 2 ст. 271 КК України. Отже наявність неодноразових скарг з боку громадян на позивача вказує на системність порушень норм діючого законодавства в діях позивача.
На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що посадова особа Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 не діяв в рамках наданих законом повноважень, порушував права та законні інтереси громадян, не дотримувався норм професійної та службової етики.
27.06.2018 року службове розслідування було закінчено та затверджено висновок службового розслідування, проведеного за скаргою ОСОБА_5, щодо неправомірних дій слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1
Зазначений висновок було реалізовано наказом ГУНП в Одеській області № 2316 від 11.07.2018.
10.08.2018 року ГУНП в Одеській області видало наказ № 1182 о/с яким реалізовано наказ Головного управління № 2316 від 11.07.2018.
Враховуючи вищевикладене Відповідач вважає, що факти порушень викладені у позовній заяві ОСОБА_1, не підтверджені доказами, фактично висловлюють суб’єктивну думку сторони, накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняті з дотриманням норм чинного законодавства України, службове розслідування проведене з чітким дотриманням вимог відомчого законодавства а, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
10.09.2018 року від Позивача до суду надійшла відповідь на відзив, який частково дублює зміст позовної заяви та в якому додатково зазначено, що певні обставини Відповідачем у тексті відзиву не заперечуються.
Позивач зазначає, що Відповідачем повністю було порушено порядок звільнення зі служби в поліції. Відповідачем не враховано: відсутності наявності тяжкості проступку, що підтверджується відсутністю жодних процесуальних документів, які б могли підтвердити вину Позивача та тяжкість проступку - рішень суду, обвинувальних актів, повідомлень підозру тощо; відсутність заподіяння матеріальної шкоди про, що свідчить також і те, що не має судових рішень, якими було б визнано завдання Позивачем громадянам матеріальної та будь-якої іншої шкоди; обставини скоєння Позивачем проступкувзагалі не були встановлені, так в наказі про звільнення, не зазначено подій та обставин при яких було вчинено проступок, не встановлені час, дата, місце його вчинення; не враховано ставлення Позивача до несення служби, проігноровано рівень кваліфікації Позивача, жодним чином не враховано те, що в поточному році Позивач отримав вищу юридичну освіту, пройшов підвищення кваліфікації за і професійною програмою працівників слідчих підрозділів, та пройшов навчально-тренувальні збори працівників ГУНП в Одеській області, не прийнято до уваги позитивні характеристики Позивача.
Передбачене обов’язкове атестування поліцейських для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність не проводилось.
Крім того, відповідачем було проігноровано рекомендацію висновку службового розслідування від 11.06.2018, яким було рекомендовано звільнити Позивача з посади, що відрізняється від звільнення зі служби - правом переведення на іншу посаду з залишенням на службі.
Так, в наказі № 2316 відсутні будь-які посилання на неможливість застосування відносно Позивача менш суворого дисциплінарного стягнення ніж найсуворішого та крайнього - звільнення зі служби.
Відповідачем не було надано жодного документу, яким було долучено звукозапис до матеріалів службового розслідування, в наданих матеріалах та у відзиві відсутні посилання на час, дату, місце та обставини при яких було здійснено звукозапис, є не відомим технічний засіб на який його було записано, тобто не відоме джерело його походження та місце зберігання його оригіналу.
Не встановлено індивідуального номеру оператору мобільного зв’язку з якого було здійснено даний телефонний дзвінок, та яким його було прийнято, відсутні докази того, що це саме є запис телефонної розмови або записом двох осіб на диктофон без застосування телефонного зв’язку.
Пояснення ОСОБА_5 були надані 25.06.2018. при цьому один з висновків службового розслідування, яке проводилось СУ ГУНП в Одеській області було складено 11.06.2018. таким чином пояснення ОСОБА_5 не враховувались під час його складання, що підтверджує те, що відповідачем службове розслідування було проведено не повно, не всебічно та не об’єктивно.
У відзиві відповідач посилається на попередні стягнення Позивача, яких усього 3 за 3 роки та 7 місяців, одне з яких вважається погашеним та таким, яке відсутнє і не підлягає врахуванню.
Відповідачем жодним чином не було враховано подію, згідно якої відповідно до п. 2 абзацу 1 ст. 9 Дисциплінарного статуту, 27.02.2018 відносно Позивача було застосоване заохочення у вигляді подяки.
У відзиві відповідача міститься посилання на не виконання Позивачем вказівок СУ ГУНП в Одеській області, які надавались в рамках кримінального провадження № 12017160330001108. Проте, відповідачем не надається обґрунтування не виконання таких вказівок, тим паче Відповідач наданою довідкою в кримінального провадження № 12017160330001108, підтверджує факт виконання Позивачем вказівок. Так, відповідач посилаючись на надання СУ ГУНП в Одеській області вказівок від 05.09.2017, 11.10.2017, 13.10.2017, 04.12.2017, не надає їх до матеріалів справи та будь-яких документів, якими б було підтверджено факт не виконання Позивачем останніх.
Відповідач у своєму відзиві звертає увагу на неодноразові скарги потерпілих в кримінальних провадженнях № 12017160330001108 та № 12017160330002102.
Проте, таке посилання є необ’єктивне та необгрунтоване у зв’язку з тим, що за результатами вказаних службових розслідувань відносно Позивача не було застосовано жодних дисциплінарних стягнень.
14.09.2018 року до суду надійшли заперечення позивача в яких додатково зазначено, що на адресу ГУНП в Одеській області було надіслано доповідну записку начальника УКЗ ГУНП в Одеській області від 23.05.2018 року в якій викладені обставини, щодо громадянки ОСОБА_5, про те , що ОСОБА_1 зателефонував саме з свого мобільного номера телефону на мобільний телефон ОСОБА_5 та, висловлюючись нецензурною лайкою, погрожував останній та її співмешканцю ОСОБА_10, чим грубо порушив правила етичної поведінки поліцейських. Враховуючи цю інформацію та перевіряючи номер ОСОБА_1 з якого було здійснено дзвінок на мобільний телефон заявниці ОСОБА_5 через соц-мережу «Viber», висвітлюється фотокартка позивача, тим самим доказує, що номер належне саме йому. Також за допомогою програми «GetContact» в мережі Інтеренет, відображає прізвище та ім’я позивача.
Позивачем зазначено, що Головним управлінням не надано до матеріалів справи жодного документу, яким могло б бути підтверджене службову невідповідальність. Проте ОСОБА_1 було звільнено за дисциплінарне стягнення , а не через службову невідповідальність. В свою чергу проведення атестування поліцейських проводиться на підставі та в порядку визначеному ст. 57 ЗУ («Про Національну поліцію»). Та в частині 2 зазначеної вище статті відсутня підстава проведення атестацій працівника поліції при звільненні у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.
Посилання Позивача на відсутність встановлення проступку не відповідає матеріалам службового розслідування, оскільки вищезазначений факт є наявним у матеріалах справи, де вбачається факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділівкадрового забезпечення, а якщо такі підрозділине передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об’єктивні висновки. Таким чином до проведення службового розслідування було залучено на визначення керівника органу, інспекцію з особового складу УКЗ ГУНП.
Також відповідач зазначив, що висновок службового розслідування від 27 06.2018 рокузатверджений ОСОБА_12, реалізовано Наказом ГУНП в Одеській області від 11.07.2018 року № 2316. А висновок СУ ГУНП в Одеській області від 11.06.2018 рокузатвеоджений ОСОБА_6, був врахований керівниитвом. при реалізації дисциплінарного стягнення, проте він залишився не реалізованим відповідним наказом, що не є жодним порушенням будь-якого нормативного акту.
Посилання позивача на те, що порушено його право щодо не ознайомлення з матеріалами службового розслідування спростовується тим, що Позивач був ознайомлений з усіма матеріалами справи, що підтверджують його особисті відмітка та підпис.
Позивач у відповіді зазначає, що в даний момент в кримінальному провадженні № 12017160330001108 прийнято остаточне рішення та направлено до суду обвинувальний акт, проте коли проводилось службове розслідування, скарги ОСОБА_8О, про те, що ОСОБА_1 не виконує вказівки процесуального керівника прокурора Лиманської районної прокуратури Одеської області ОСОБА_13, щодо допиту свідків, долучення відеозаписів до матеріалів кримінального провадження та дослідження їх в присутності заявника на той момент були наявні та актуальні.
Крім того, наказом ГУНП в Одеській області № 1045 від 06.04.2018 року позивачу оголошену догану, що підтверджує порушення дисципліни позивача під час проходження служби в поліції.
Відповідач наголошує на тому, що позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, оскільки було проведене повне, всебічне та неупереджене службове розслідування, на підставі якого, був винесений обґрунтований та законний наказ № 2316 від 11.07.2018 року, тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Від відповідача надходили клопотання про виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, проте зазначені клопотання були подані з порушенням строку, передбаченого ч. 3 ст. 93 КАС України.
В судовому засіданні 20.09.2018 року представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.
В судовому засіданні 20.09.2018 року представники Відповідача заперечували проти задоволення адміністративного позову, просили відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.
Наказом начальника ГУНП в Одеській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_4 № 1717 від 29.05.2018, за зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо ймовірного порушення слідчим Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, лейтенантом поліції ОСОБА_1, службової дисципліни, було призначено службове розслідування, до проведення якого залучено відділ інспекції з особового складу Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області.
Крім того, наказом заступника начальника ГУНП в Одеській області - начальника слідчого управління ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_6 № 1907 від 11.06.2018 року за аналогічним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо ймовірного порушення Позивачем службової дисципліни, було також призначено службове розслідування. Проведення службового розслідування доручено старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Одеській області підполковнику поліції ОСОБА_7
11.06.2018 року був складений висновок службового розслідування, призначеного наказом № 1907 від 11.06.2018 року, а 27.06.2018 року був складений висновок службового розслідування, призначеного наказом № 1717 від 29.05.2018 року, які за своїм змістом є абсолютно ідентичними.
Зі змісту зазначених висновків вбачається, що прослуховуючи запис телефонної розмови, який був наданий для проведення службового розслідування ОСОБА_5 встановлено, що особа, яка представлялась слідчим СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 під час розмови із заявницею поводила себе неповажливо, використовуючи погрози та нецензурну лексику в адресу заявниці та її родини. Зокрема, слідчий Мотрук Є.В. в порушення п. 1 розділу 2 наказу МВС України «Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських» від 09.11.2016 № 1179 допустив неповажливе ставлення та порушення права і свобод людини, до яких, зокрема, відноситься право на повагу до гідності. Його спілкування з заявником носило нестриманий, зухвалий та некоректний характер. Слідчий Мотрук Є.В. під час спілкування з ОСОБА_5 не контролював свою поведінку, почуття і емоції, неодноразово допустив використання ненормативної лексики. Вказані правопорушення вимог діючого законодавства з боку слідчого Мотрука Є.В. підривають авторитет та довіру громадян до поліції. Відповідно до пояснень слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1, ним розслідувалось кримінальне провадження № 12017160330000967 за ч. 1 ст. 164 КК України відносно ОСОБА_10, яке у 2017 році було ним спрямовано до суду з обвинувальним актом та на теперішній час знаходиться ;на розгляді в суді. З даного приводу він надав пояснення, де йому було надано для прослуховування аудіо запис розмови двох людей. Один з чоловіків на записі представлявся його анкетними даними, тобто називав його прізвище, ім’я, по-батькові, посаду. Вказаний чоловічий голос висловлював на адресу жінки на ім’я ОСОБА_5 незрозумілу йому нісенітницю. Йому невідомо, ким саме є люди, які спілкуються на аудіозаписі. Даний запис процесуально не оформлений та не має юридичної сили. Жодних ідентифікуючих ознак на аудіо записі немає, його джерело доходження невідоме. Вважає, що жінка на ім’я ОСОБА_5 спільно зі своїм чоловіком заздалегідь домовилися про його звинувачення, а саме записали даний відеозапис з метою примусити його зупинити законні виклики ОСОБА_10 до суду, який вже протягом року туди не з’являється. Також, слідчий Мотрук Є.В. стверджує, що голос на аудіозаписі йому не належить та не є приводом для підозрюваного ОСОБА_10 уникнути кримінальної відповідальності. Крім того, перевіркою встановлено, що починаючи з грудня 2017 по березень 2018 року до слідчого управління зі скаргами неодноразово звертався заявник ОСОБА_11 з приводу неналежного розслідування слідчим Мотруком Є.В. кримінального провадження № 12017160330001108 за ч.2 ст. 296 КК України. За вказаними фактами слідчим управлінням проводились службові перевірки (5 разів). Після написання скарг заявник ОСОБА_11 особисто приходив до слідчого управління для надання усних зауважень з приводу своїх скарг, під час яких неодноразово зазначав про некоректну поведінку слідчого Мотрука Є.В. під час спілкування з ним. 05.09.2017, 11.10.2017, 13.10.2017 та 04.12.2017 слідчим управління та місцевою прокуратурою у кримінальному провадженні № 12017160330001108 надавались вказівки, які слідчим Мотруком Є.В. були повністю проігноровані. У зв’язку з цим, за результатами службового розслідування, наказом ГУНП в Одеській області № 1045 від 06.04.2018 слідчому Мотруку Є.В. оголошено сувору догану, але останній належних висновків для себе не зробив. Таким чином, заявник ОСОБА_11 неодноразово відвідував слідче управління, де висловлював не лише станом розслідування кримінального провадження № 12017160330001108, а також з приводу некоректної поведінки слідчого Мотрука Є.В. Також, на теперішній час у слідчому управлінні знаходяться на розгляді скарги потерпілої ОСОБА_9 щодо неналежного розслідування слідчим Мотруком Є.В. кримінального провадження № 12017160330002102 за ч. 2 ст. 271; КК України. Отже наявність неодноразових скарг з боку громадян на позивача вказує на системність порушень норм діючого законодавства в діях позивача.
З наведених підстав висновком службового розслідування від 11.06.2018 року, призначеного наказом № 1907 від 11.06.2018 року за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ від 22.02.2006 № 3460-ІV, ст.ст. 7,18 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, п. 1 розділу 2 «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09.11.206 № 1179, що виразилось у порушенні прав людини на повагу до гідності, нестриманому, з ухвальному, некоректному спілкуванні, з використанням ненормативної лексики з громадянкою ОСОБА_5, що призвело до підриву авторитету та довіри громадян до поліції, а також за систематичні скарги учасників кримінальної о процесу на бездіяльність під час розслідування кримінальних проваджень та неповажне ставлення до них було рекомендовано вирішити питання щодо звільнення слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, лейтенанта поліції ОСОБА_1 з займаної посади.
В свою чергу висновком службового розслідування від 27.06.2018 року, призначеного наказом № 1907 від 11.06.2018 року за № 1717 від 29.05.2018 року за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ від 22.02.2006 № 3460-ІV, ст.ст. 7,18 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, п. 1 розділу 2 «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09.11.206 № 1179, що виразилось у порушенні прав людини на повагу до гідності, нестриманому, з ухвальному, некоректному спілкуванні, з використанням ненормативної лексики з громадянкою ОСОБА_5, що призвело до підриву авторитету та довіри громадян до поліції, а також за систематичні скарги учасників кримінальної о процесу на бездіяльність під час розслідування кримінальних проваджень та неповажне ставлення до них було рекомендовано вирішити питання щодо звільнення слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, лейтенанта поліції ОСОБА_1 з Національної поліції України.
Наказом ГУНП в Одеській області № 2316 від 11.07.2018. за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ від 22.02.2006 № 3460-ІV, ст.ст. 7,18 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, п. 1 розділу 2 «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09.11.206 № 1179, що виразилось у порушенні прав людини на повагу до гідності, нестриманому, з ухвальному, некоректному спілкуванні, з використанням ненормативної лексики з громадянкою ОСОБА_5, що призвело до підриву авторитету та довіри громадян до поліції, а також за систематичні скарги учасників кримінальної о процесу на бездіяльність під час розслідування кримінальних проваджень та неповажне ставлення до них, лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції.
На підставі зазначеного наказу 10.08.2018 року ГУНП в Одеській області видало наказ № 1182 о/с яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділення Лиманського ВП ГУНП в Одеській області з 10.08.2018 року.
Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський зобов’язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону України “Про Національну поліцію” у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України “Про Національну поліцію” служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України “Про Національну поліцію” особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: “Я, (прізвище, ім’я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки”.
Згідно з п.9 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Національну поліцію” до набрання чинності Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції” поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Згідно з ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Згідно з ч.ч.1-6 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Відповідно до ч.12 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.
Згідно з п.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до п.5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно з п.8.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
Відповідно до ч.10 та ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Згідно з п.1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 року за № 1576/29706, поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зателефонував саме з свого мобільного номера телефону на мобільний телефон ОСОБА_5 та, висловлюючись нецензурною лайкою, погрожував останній та її співмешканцю ОСОБА_10 Зазначені обставини підтверджуються також доповідною запискою начальника УКЗ ГУНП в Одеській області від 23.05.2018 року. Факт належності ОСОБА_1 номеру телефона з якого було здійснено дзвінок на мобільний телефон заявниці ОСОБА_5 підтверджується скриншотом соц-мережи «Viber», на якому є фотокартка позивача, що доказує, що номер належне саме йому.
З наведених підстав суд дійшов висновку, що обставини, викладені у висновку службового розслідування знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи.
Крім того, судом встановлено, що наказом ГУНП № 1045 від 06.04.2018 ОСОБА_1 оголошено «догану» - за порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого ЗУ від 22 лютого 2006 року №3460 п.2 ч.1 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580, ст.ст. 2, 9, 28, 39, 40 КПК України, що виразились у неналежному розслідуванні кримінального провадження №12017160330001108 та не виконанні у ньому вказівок слідчого управління і місцевої прокуратури. Зазначені обставини підтверджуються послужним списком Позивача.
Також, 31.05.2018 року від ОСОБА_9 надійшла скарга, в якій вона просила провести службову перевірку стосовно фактів затягування та бездіяльності слідчого Мотрук Є.В. при розслідуванні кримінального провадження № 12017160330002102.
Крім того, Наказом ГУНП в Одеській області № 1958 від 13.06.2018 року за порушення вимог ст. 1, 7, ДС ОВС України затвердженого ЗУ від 22 лютого 2006 року №3460, п.2 ч.1 ст.18, ч.3 ст.20 ЗУ «Про Національну поліцію» ч.1 ст.18, ч.3, ст.20 ЗУ «Про Національну поліцію» ч.1 розділу 3, ч.3 розділу 5, ч. 13 розділу 5 Правил носіння однострою поліцейських, затвердження наказом МВС України від 19.08.2017 №718, п. 1,3 Доручення ГУНП від 05. 07. 2017 року №152, п.1.1. наказу ГУНП від 27.01.2016 №125, п.2.1.1. Методичних рекомендацій із забезпечення особистої безпеки працівників поліції структурних підрозділів апарату Головного управління, що вирозилось у несінні служби з порушенням встановленого порядку носіння однострою, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Зазначене підтверджуються послужним списком Позивача.
Наведені обставини у сукупності свідчать про системність порушень з боку позивача, а тому, у відповідності до положень ч.12 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади є обґрунтованим та законним, оскільки на ОСОБА_1 вже було накладено стягнення в вигляді догани та суворої догани, у зв’язку з чим до нього було застосовано більш суворий вид дисциплінарного стягнення.
При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 атестування поліцейських, про яке зазначає позивач, проводиться на підставі та в порядку визначеному ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію», у якій відсутня підстава проведення атестацій працівника поліції при звільненні у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, на думку суду, оскаржуваний наказ є обґрунтованим та законним, тобто прийнятим відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв’язку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (67562, Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Морська, 65а, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.09.2018 року.
Суддя А.А. Радчук.
.
Судове рішення № 76725495, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 25.09.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 1540/3778/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: