Рішення № 76725427, 25.09.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3318/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

за участю

секретаря Теліціної О.О.,

позивача -

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в якому зазначив, що з 01 серпня 2016 року по 17 липня 2017 року він перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі, обіймав посаду начальника технічного відділу виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не сплаченої на його користь заробітної плати становить 30844 гривні 15 копійок, сплатити яку в добровільному порядку відповідач відмовляється. Позивач просить:

-стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 30884 гривні 15 копійок.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав заявлені позовні вимоги (а.с.35).

Представник ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

-у зв’язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об’єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема, у м.Донецьку, Ясинуватій, Дебальцеве, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної) до комп’ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю за фактом чого порушене кримінальне провадження № 12017050420000286 за ст.341 КК України;

-нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, зважаючи на те, що воно проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розпису, розцінок та норм праці, табелю обліку використання робочого часу, розпоряджень про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль, в тому числі і над вказаною документацією;

-висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року засвідчено настання форс-мажорних обставин для відповідача при здійсненні господарської діяльності на території непідконтрольній українській владі, в тому числі, м.Дебальцеве. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб ;

-15 березня 2017 року позивачеві сплачено заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 2449 гривень 97 копійок. Після 15 березня 2017 року відомості та документи про відпрацьований позивачем час до відповідача не надходили, отже неможливо стверджувати чи працював та виконував обов’язки покладені на нього трудовим договором ОСОБА_3 у зв’язку з чим з 16 березня 2017 року розрахунки не здійснювались.

З’ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем по справі, що не заперечувалось представником останнього в судовому засіданні.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_2, позивач з 14 червня 2011 року обіймав посаду начальника виробничо-технчного відділу локомотивного депо Дебальцеве-пасажирське Державного підприємства «Донецька залізниця». Як вбачається з відмітки в трудовій книжці позивача, Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

17 липня 2017 року позивача ОСОБА_2 звільнено із займаної посади у зв’язку із скороченням штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.8-15).

Згідно довідки відповідача по справі від 16 серпня 2018 року № 348 за березень 2017 року ОСОБА_2 сплачено заробітну плату у розмірі 2449 гривень 97 копійок, затримка у виплаті заробітної плати на останні 6 місяців відсутня (а.с.80).

Із змісту висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 вбачається, що унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов’язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов’язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об’єктивно впливають на її обов’язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов’язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України.

Відповідно до зазначеного висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 68, в тому числі, до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп’ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов’язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок (а.с.46-78).

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року, у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Суд вважає слушними доводи відповідача ПАТ «Українська залізниця» з приводу того, що між ним та його працівниками, зокрема позивачем ОСОБА_2 з 20 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, в період існування яких відповідач ПАТ «Українська залізниця» об'єктивно, з причин від нього не залежних позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені трудовим законодавством.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 12 ЦПК УКраїни передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця, на виконання вимог ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, роз’яснював позивачу ОСОБА_2 право заявити клопотання про витребування доказів шляхом запиту до контролюючих органів державної влади про надання відомостей з відповідних державних реєстрів (зокрема форми ОК-5), але відповідач своїм правом не скористався (а.с.91).

Надану позивачем на підтвердження розміру заборгованості по заробітній платі довідку, наявну на аркуші справи 3 суд не приймає в якості належного, допустимого та достовірного доказу, оскільки зазначена довідка не відповідає вимогам, що зазвичай ставляться до офіційних документів, оскільки не містить номеру та дати її видачі, печатки підприємства, повного найменування підприємства та найменування посад осіб, які її підписали.

Приймаючи до уваги, що відповідач втратив контроль та доступ до виробничих потужностей, майна, документації, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, суд також не приймає до уваги в якості належних, допустимих доказів та достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог надані позивачем не засвідчені належним чином копії розрахунків заробітної плати та табелів обліку використання робочого часу за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року (а.с.94-102).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року суд при оцінці доказів має керуватись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series A № 25, cc. 64-65, n. 161). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Проаналізувавши наведені докази з точки зору їх належності, допустимості, а їх сукупність з точки зору достатності та у взаємозв*язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та переконливих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне зауважити, що сам по собі факт звільнення позивача ОСОБА_2 17 липня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

До того ж, як встановлено з пояснень представника відповідача в судовому засіданні та довідки № 348 від 16 серпня 2018 року (а.с.80) заробітна плата за першу половину березня 2017 року в розмірі 2449 гривень 97 копійок ОСОБА_2 сплачена.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.

На підставі ст.ст.4, 94, 116 КЗпП України,ст.1 закону України «Про оплату праці», ст.ст. 263, 617 ЦК України, ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України», керуючись ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1, РПОКПП НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 26 вересня 2018 року.

Суддя