Рішення № 76725065, 27.09.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року справа № 811/1527/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (далі – Управління) (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області (далі – Адміністрація), Пурпурівська сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області (далі – ОСОБА_2)) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з заявою до Управління про визнання протиправним та скасування рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно земельної ділянки, право на яку визнано судом.

Водночас, просила суд зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення.

У позовній заяві зазначає, що Управління прийняло протиправне рішення, оскільки виділити землю для реалізації її права можна лише з резервного фонду на території ОСОБА_2, право розпорядження яким належить Управлінню.

Управління заперечило щодо задоволення позову, надавши відзив на нього (а.с.86-89).

Зазначило, що вирішення звернення належить до компетенції ОСОБА_2 чи Адміністрації.

Треті особи не висловили відношення до позову, а їх представники не з’явились до суду, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.129-130).

25 вересня 2018 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.137-138).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2014 року за позивачем в порядку спадкування за заповітом визнано право на земельну частку (пай) розміром 6,92 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_2 (а.с.24-27).

Судове рішення набрало законної сили 01 червня 2014 року.

Право на земельну частку (пай) належало спадкодавцю відповідно до сертифікату на право власності на землю колишнього КСП «ім.Мічуріна» (а.с.24-27).

18 жовтня 2017 року позивач звернулась до Адміністрації з заявою про виділення в натурі земельної ділянки (а.с.39).

14 листопада 2017 року Адміністрація надала відповідь, в котрій зазначила про необхідність отримати висновок та погодження ОСОБА_2 для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.40-41).

15 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з проханням виділити в натурі земельну ділянку (а.с.42).

21 грудня 2017 року ОСОБА_2 прийняла рішення, яким рекомендувала звернутися до Управління, оскільки виділити землю можна лише з резервного фонду, який розташований за межами населеного пункту (а.с.44).

19 березня 2018 року позивач подала до Управління заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з резервного фонду на території ОСОБА_2 (а.с.34).

16 квітня 2018 року Управління прийняло рішення, яким відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.37-38).

Відповідач зазначив, що вирішення такого питання відноситься до компетенції ОСОБА_2 чи Адміністрації.

Згідно інформації, яку надала Адміністрація, резервний фонд на території ОСОБА_2 складає 267,9313 га (а.с.67).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, не існує спору про право позивача на отримання у власність земельної ділянки.

Таке право визнано в судовому порядку.

Згідно рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області позивач має право отримати у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_2.

Земельна ділянка може бути розташована в межах та за межами населеного пункту.

За інформацією ОСОБА_2 право позивача може бути реалізоване лише за рахунок земель резервного фонду, які розташовані за межами населеного пункту.

Відповідно приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року (далі – Закон) у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів – сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів – органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Аналіз приписів пункту 3, 4 та 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону та частини 4 статті 122 Земельного кодексу України вказує, що землі резервного фонду на території ОСОБА_2, які розташовані за межами населеного пункту, відносяться до земель державної власності, право розпорядження якими належить Управлінню.

Відповідно до приписів частини 2 статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон 2) особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Закон 2 набув чинності 08 липня 2003 року.

Суд, приймаючи рішення, застосовує приписи Закону, оскільки вони прийняті пізніше в часі.

Такий правовий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові у справі №818/665/17 (а.с.132-135).

Приписами частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, суд зробив висновок, що відмова Управління у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою не ґрунтується на приписах закону.

А тому, оскаржене рішення Управління прийнято не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Це ж є ознакою його протиправності відповідно до припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України.

Таким чином, позов належить задовільнити.

Судові витрати у справі складаються з судового збору у сумі 1409,60 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 6,92 умовних кадастрових гектарів (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі заяви від 19 березня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 6,92 умовних кадастрових гектарів (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 19 березня 2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1409,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3