Рішення № 76724810, 25.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3644/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 (65058, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” (01032, м. Київ, ОСОБА_3Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 38619024) про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський”, в якому просив визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” щодо невключения ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві “Банк Михайлівський” згідно договору банківського вкладу (депозиту) “Перше знайомство” №980-016-000250660 від 23.05.2016 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що

11 травня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 був укладений Договір №980-016-000003608 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний». Відповідно до п. 3 Договору за користування коштами на рахунку, якщо це передбачено сплачує Клієнту проценти на умовах та за ставкою згідно Тарифами Банку, шляхом зарахування їх на рахунок.

На виконання умов вищевказаного договору ОСОБА_1 вніс на рахунок ПАТ «Банк Михайлівський» 35 000 гривень, що підтверджується квитанцією №1905086 від 11.05.2016 року. Вказані грошові кошти були зараховані на рахунок №26201532181701.

23.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-016- 000250660. Відповідно до п.1.1. Договору вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти Вкладника та зараховує їх на вкладний рахунок №26200532181702 у Гривні, що відкривається Банком на ім’я Вкладника, і зобов’язується виплачувати Вкладнику суму Вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим Договором та Умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до п.2.1. Договору початкова сума вкладу становить 35 174 гривень, строк вкладу - 14 днів за ставкою 5% річних.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12 липня 2016 р. №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

26.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до УОФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою щодо включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Проте, ОСОБА_1 отримав відмову від 13.09.2016 року, у якому УОФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» відмовила у включенні ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Вказана відмова була вмотивована повідомленням УОФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про нікчемність правочину. З довідки про стан рахунку №26200532181702 вбачається, що зарахування 23.05.2016 року коштів на рахунок №26200532181702 з рахунку №26201532181701, в сумі 35174,00 грн. та відображене в даній інформаційній довідці є нікчемним правочином в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України та п.п. 1, 2, 7, 9 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не включення інформації щодо гарантованої суми до списків (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною у зв’язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

03.09.2018 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що між позивачем та ТОВ “Інвестиційно – Розрахунковий центр” було укладено договір № 980-016-000236412 від 11.05.2016р., на виконання якого 19.05.2016 р. ТОВ “Інвестиційно-Розрахунковий центр” здійснено повернення коштів з відсотками відповідно у розмірах 35174,06 грн. При цьому 23.05.2016 р. позивач перерахував в безготівковому порядку з рахунку №26201532181701 на рахунок № 26200532181702 суму 35174 грн. на залучення коштів на депозит згідно з договором №980-016-000250660 від 11.05.2016 р. Оскільки кошти позивача були залученні фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, позивач не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, оскільки правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ “Банк Михайлівський” не мають відношення до вкладу. Враховуючи, що кошти отримувались Позивачем на підставі договору позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також те, що кошти, які обліковуються на рахунку Позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, в ОСОБА_2 особи відсутні підстави для включення Позивача до переліку рахунків вкладників.

19.09.2018 року від Позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він додатково зазначив, що відсутні підстави вважати, що спірні правовідносини не порушують прав Позивача, адже віднесення правочину до нікчемного тягне за собою невключения Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, а відтак - невиплату гарантованої суми коштів. Зарахування на банківський рахунок Позивача грошових коштів від третьої особи не суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, кошти були перераховані на рахунок Позивача до запровадження тимчасової адміністрації

В судовому засіданні 20.09.2018 року представник Позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в тексті позовної заяви, та відповіді на відзив.

В судове засідання 20.09.2018 року представник Відповідача, не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, в тексті відзиву просив розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

11 травня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 був укладений Договір №980-016-000003608 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний». Відповідно до п. 3 Договору за користування коштами на рахунку, якщо це передбачено сплачує Клієнту проценти на умовах та за ставкою згідно Тарифами Банку, шляхом зарахування їх на рахунок.

На виконання умов вищевказаного договору ОСОБА_1 вніс на рахунок ПАТ «Банк Михайлівський» 35 000 гривень, що підтверджується квитанцією №1905086 від 11.05.2016 року. Вказані грошові кошти були зараховані на рахунок №26201532181701.

23.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-016- 000250660. Відповідно до п.1.1. Договору вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти Вкладника та зараховує їх на вкладний рахунок №26200532181702 у Гривні, що відкривається Банком на ім’я Вкладника, і зобов’язується виплачувати Вкладнику суму Вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим Договором та Умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до п.2.1. Договору початкова сума вкладу становить 35 174 гривень, строк вкладу - 14 днів за ставкою 5% річних.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 р. №14/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 р. прийнято рішення №812 про запровадження з 23.05.2016 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. №124-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 р. №1213 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень ліквідатора банку.

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно.

15.07.2016 р. почались виплати гарантованої суми вкладникам.

26.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до УОФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою щодо включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Позивач отримав відмову від 13.09.2016 року, у якому УОФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» відмовила у включенні ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Вказана відмова була вмотивована повідомленням УОФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про нікчемність правочину.

Крім того, позивачу була надана довідка про стан рахунку №26200532181702 з якої вбачається, що зарахування 23.05.2016 року коштів на рахунок №26200532181702 з рахунку №26201532181701, в сумі 35174,00 грн. та відображене в даній інформаційній довідці є нікчемним правочином в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України та п.п. 1, 2, 7, 9 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

01.06.2016 р. відповідач склав акт №2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності в якому зазначив, що ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) виконання Банком платіжних документів ТОВ “Інвестиційно – розрахунковий центр” з перерахування коштів на рахунки 12260 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн.

18.05.2016 та 19.05.2016 р. ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (первісний кредитор) уклали з ПАТ “Банк Михайлівський” (новий кредитор) договори відступлення права вимоги № 1805, №1.

Відповідно до умов зазначених договорів до нового кредитора переходять зазначені в реєстрі основних договорів права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення основних договорів та з урахуванням погашення боржниками заборгованості по оплаті цінних паперів. Вартість відступлення прав вимог визначається у кожному реєстрі основних договорів, що укладається сторонами на дату складання такого реєстру.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банку та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з п.17 ч.1 ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Частинами 2, 4 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно з ч.3 ст.38 вищевказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, тобто, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Таким чином, існує презумпція правомірності правочину, тобто всі правочини, укладені між сторонами є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини), а в інших випадках недійсність правочину має бути встановлена судом.

Згідно з Законом “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012 року (далі Положення).

Відповідно до ст. 27 Закону, розділом ІІІ Положення ОСОБА_2 особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.4-6 ч.4 ст.26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Згідно з ч.5 чт.27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суд встановив, що позивач не включений до переліку вкладників у зв’язку із визнанням нікчемним переказу коштів.

Суд зазначає, що ПАТ “Банк Михайлівський”, виконуючи розрахунковий документ ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ “Банк Михайлівський” не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно п.1.4 гл.1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Таким чином, договори, які були укладені між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, за своєю природою та змістом не є розрахунковим документом.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ “Банк Михайлівський” при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Повернення ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” коштів на банківський рахунок позивача у ПАТ “Банк Михайлівський” здійснено 19.05.2016 р., що не заперечується відповідачем у тексті відзиву.

Перерахування в безготівковому порядку 23.05.2016 р. з рахунку №26201532181701 на рахунок № 26200532181702 суму 35174 грн. на залучення коштів на депозит згідно з договором №980-016-000250660 від 11.05.2016 р. підтверджується платіжним дорученням №5356355 від 23.05.2016 р.

Суд зазначає, що кошти на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача у ПАТ “Банк Михайлівський”.

Крім того суд зауважує, що позивач жодним чином не був задіяний до правочинів, які вчинялися ПАТ “Банк Михайлівський” з ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” та іншими юридичними особами, тобто він не міг на них ні вплинути ні змінити. Аналогічним чином, позивач не був наділений жодними правами у правовідносинах, які стосувалися здійснення ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” переказу грошових коштів на його рахунок, відкритий у ПАТ “Банк Михайлівський”, позивач виступав лише одержувачем таких коштів, а виконавцем відповідної транзакції був саме банк.

Отже, саме по собі виконання ПАТ “Банк Михайлівський” транзакції по зарахуванню коштів на рахунок позивача, відповідно до укладеного з ним договору банківського рахунку не може кваліфікуватися як нікчемний правочин, оскільки жодним чином не суперечить чинному законодавству.

Впродовж судового розгляду відповідач ОСОБА_2 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ “Банк Михайлівський” не довів наявність підстав для не включення даних про рахунок позивача до переліку рахунків ПАТ “Банк Михайлівський”, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Таким чином, відповідач не надав суду доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається, та не доведено, що банк: уклав правочин з позивачем, умови якого передбачають платіж з метою надання переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Доводи відповідача про нікчемність правочину у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок виконання умов договору, що суперечить вимогам законодавства, є безпідставними, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладеного правочину, а факт знаходження на рахунках позивача грошових коштів у вказаному розмірі відповідачем не заперечується.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 року (К/800/16569/17), від 18.04.2017 року (К/800/12246/17) та у постанові від 02.03.2017 року (К/800/24998/15).

За таких обставин, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65058, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” (01032, м. Київ, ОСОБА_3Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 38619024) про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” щодо невключения ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві “Банк Михайлівський” згідно договору банківського вкладу (депозиту) “Перше знайомство” №980-016-000250660 від 23.05.2016 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.09.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.