Рішення № 76724340, 27.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 р. Справа№0540/5236/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3

Васильовича, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Миколайовича, ОСОБА_7

до відповідача ОСОБА_8 управління Держгеокадастру у Донецькій області

про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 (ІНП НОМЕР_1, місце проживання: 87050, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Тополине, вул.Степна, 2), ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_2, місце проживання: 87050, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Тополине, вул.Садова, 33), ОСОБА_3 (ІНП НОМЕР_3, місце проживання: 87050, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Тополине, вул.Садова, 33), ОСОБА_4 (ІНП НОМЕР_4, місце проживання: 87000, Донецька обл., смт. Нікольське, пров. Ворошилова, 23), ОСОБА_5 (ІНП НОМЕР_5, місце проживання: 87050, АДРЕСА_1), ОСОБА_6 (ІНП НОМЕР_6, місце проживання: 87050, АДРЕСА_1), ОСОБА_7 (ІНП НОМЕР_7, місце проживання: 87513, Донецька обл., м.Маріуполь, пров.Шлаковий, 6а) звернулись до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_8 управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 85100, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13) про зобов’язання розглянути заяви з додатками про виділення земельної ділянки розміром 2 га для особистого підсобного господарства кожному.

Доводи адміністративного позову обґрунтовують тим, що, порушуючи порядок розгляду заяв позивачів та не приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач, як вважає позивач, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений нормами чинного законодавства.

Вважає незаконною бездіяльність відповідача щодо виділення земельної ділянки для особистого селянського господарства.

На підставі викладеного просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що у спірних взаємовідносинах відсутня бездіяльність щодо ненадання відповіді на звернення позивача, оскільки заяви позивачів розглянуті та відповідна відповідь надана на підставі Земельного кодексу України.

Наполягає на тому, що спірна земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, які пропонується передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність, затвердженому наказом від 20.03.2018 року № 40.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представники сторін надали заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з’ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНП НОМЕР_1, місце проживання: 87050, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Тополине, вул.Степна, 2, паспорт серії ВТ 042596 (а.с. 37 - 38).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНП НОМЕР_2, місце проживання: 87050, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Тополине, вул.Садова, 33 (а.с. 35).

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНП НОМЕР_3, місце проживання: 87050, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Тополине, вул.Садова, 33, паспорт серії ЕТ 416034 (а.с. 28 – 29).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНП НОМЕР_4, місце проживання: 87000, Донецька обл., смт. Нікольське, пров. Ворошилова, 23 (а.с. 34).

ОСОБА_5, 22 березня 1975 роу народження, ІНП НОМЕР_5, місце проживання: 87050, АДРЕСА_1, паспорт серії ВА 445142 (а.с. 30 – 31).

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНП НОМЕР_6, місце проживання: 87050, АДРЕСА_1, паспорт серії ВК 774554 (а.с. 33).

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНП НОМЕР_7, місце проживання: 87513, Донецька обл., м.Маріуполь, пров.Шлаковий, 6а, паспорт серії ТТ 369259 (а.с. 32).

04.04.2018 року ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до ОСОБА_8 управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Райгородської селищної ради ради Слов?янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі.

15.05.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надало заявникам відповідь № Я-1823/0-1255/0/37-18, в якій повідомило, що спірна земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, які пропонується передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність, затвердженому наказом від 20.03.2018 року № 40, та запропонувало вибрати іншу земельну ділянку згідно переліку (а.с. 39).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, ОСОБА_8 управлінням Держгеокадастру у Донецькій області виданий наказ від 20.03.2018 року № 40 про затвердження переліку земельних ділянок, які пропонується передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність, в якому відсутня земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га на території Райгородської селищної ради ради Слов?янського району Донецької області.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2015 року № 15 затверджене Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, пунктом 1 якого встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 3 вказаного Положення основними завданнями Держгеокадастру є:

1) реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів;

2) надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері;

3) внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, затверджене Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розпоряджається землями сільськогосподарського призначення на території Донецької області з 2013 року.

Тобто, відповідач у справі – є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів та розпорядження землями сільськогосподарського призначення на території Донецької області.

Суд вважає безпідставним довід позивачів про бездіяльність відповідача щодо нерозгляду клопотання про надання проекту землеустрою, виходячи з наступного.

У юридичному значенні бездіяльність органу державної влади вкладається у значенні цього стану, який позначається як безпідставне повне або часткове ухилення від здійснення передбачених конституцією та іншими законами функцій і повноважень влади та/або несвоєчасне, несумлінне, некваліфіковане чи інше неналежне виконання органами державної влади своїх функцій та повноважень.

Тоюто, сама по собі бездіяльність — це триваюча пасивна поведінка суб’єкта владних повноважень, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов’язаний був і міг вчинити.

Таким чином законодавством передбачений обов’язок державного органа сумлінно виконувати свої службові обов’язки, здійснювати всі можливі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання покладених на нього нормами чинного законодавства обов?язків, невикористання цих прав та повноважень свідчить про бездіяльність державного органу.

Тобто, всі передбачені нормами чинного законодавства права та повноваження державного органу, які необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання владних управлінських функцій суб?єкта владних повноважень, є обов’язковими для застосування з боку державного органу, який зобов’язаний сумлінно користуватися усіма наданими йому повноваженнями з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення покладених на нього владних управлінських функцій.

Частинами 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Абзацем 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 цієї статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Як встановлено судом, позивачі звернулись до відповідача з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, клопотання позивачів розглянуте відповідачем та 15.05.2018 року надана відповідь, в якій повідомлено, що спірна земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, які пропонується передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність, затвердженому наказом від 20.03.2018 року № 40, та запропонувало вибрати іншу земельну ділянку згідно переліку.

Тобто, у справі, що розглядається, відсутня бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивачів, тому позовні вимоги про зобов?язання розглянути таку заяву задоволенню не підлягають.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначені підстави для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, відповідно до якої підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 затверджена Стратегія удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що додається, метою якої є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Органами, що забезпечують реалізацію Стратегії, є Мінагрополітики, Держгеокадастр, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, які беруть участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань реалізації Стратегії.

Держгеокадастр:

реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до закону, державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів;

проводить моніторинг та оцінку результативності реалізації Стратегії.

Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні:

формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області (крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції), за такою формулою:

Sбп = Sаук x 0,25,

де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області;

Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;

щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати громадянам у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. До зазначеного переліку не включаються земельні ділянки, які передбачається надати особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції);

надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції);

враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції).

Як встановлене судом, підтверджене матеріалами справи та не спростоване позивачем, спірна земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок, які пропонується передати у власність в межах норм безоплатної приватизації.

Враховуючи наведене, суд вважає, що, надсилаючи позивачам відповідь про відсутність спірної земельної ділянки у переліку земельних ділянок, які пропонується передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність, з пропозицією вибрати іншу земельну ділянку згідно переліку, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази відсутності бездіяльності щодо нерозгляду заяв позивачів та ненадання обгрунтованної відповіді у спірних взаємовідносинах в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_9 (ІНП НОМЕР_1, місце проживання: 87050, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Тополине, вул.Степна, 2), ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_2, місце проживання: 87050, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Тополине, вул.Садова, 33), ОСОБА_3 (ІНП НОМЕР_3, місце проживання: 87050, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Тополине, вул.Садова, 33), ОСОБА_4 (ІНП НОМЕР_4, місце проживання: 87000, Донецька обл., смт. Нікольське, пров. Ворошилова, 23), ОСОБА_5 (ІНП НОМЕР_5, місце проживання: 87050, АДРЕСА_1), ОСОБА_6 (ІНП НОМЕР_6, місце проживання: 87050, АДРЕСА_1), ОСОБА_7 (ІНП НОМЕР_7, місце проживання: 87513, Донецька обл., м.Маріуполь, пров.Шлаковий, 6а) до ОСОБА_8 управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 85100, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13) про зобов’язання розглянути заяви з додатками про виділення земельної ділянки розміром 2 га для особистого підсобного господарства кожному – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 27 вересня 2018 року.

Суддя Давиденко Т.В.