Ухвала суду № 76724282, 19.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 169/714/17 Провадження №11-кп/773/393/18 Головуючий у 1 інстанції:Хвіц Г. Й. Категорія:ч.2 ст.286 КК України. Доповідач: Філюк П. Т.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Філюка П.Т.,

суддів – Денісова В.П., Клока О.М.,

при секретарі – Шугаловій О.М.,

з участю прокурора – Супрунюк Т.А.,

захисника – ОСОБА_1,

представника потерпілої – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12016030200000344 за апеляційною скаргою цивільного відповідача – генерального директора ТДВ СК «Кредо» ОСОБА_3 на вирок Турійського районного суду Волинської області від 16 травня 2018 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, неодружений, ІНФОРМАЦІЯ_5, непрацюючий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, інвалід ІІІ групи, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами;

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Звільнено ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Також вироком вирішено цивільні позови, зокрема стягнуто з ТДВ СК «Кредо» в користь ОСОБА_5 100 000 (сто тисяч) гривень заподіяної матеріальної шкоди.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_4 28 жовтня 2016 року приблизно о 07 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки “Volkswagen LT-35”, номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись в темну пору доби по автодорозі М-07 сполученням Київ-Ягодин, на 472 км поблизу с.Комарів Турійського району Волинської області, не урахував дорожню обстановку та допустив зіткнення із задньою частиною тракторного причепа ПТС-4, номерний знак 65-66, з’єднаного із трактором марки ЮМЗ-6, номерний знак 00-128, під керуванням ОСОБА_6, що рухався у попутному напрямку по своїй смузі руху, чим порушив вимоги п.12.2 Правил дорожнього руху, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_5, отримала тілесні ушкодження як відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткотривалий розлад здоров’я, ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я та до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В поданій апеляційній скарзі цивільний відповідач вважає вирок суду в частині вирішення цивільного позову, а саме стягнення з ТДВ СК «Кредо» матеріальної шкоди, незаконним. Посилається на те, що потерпілою порушено порядок звернення до страхової компанії для отримання страхового відшкодування. Просить вирок суду в частині цивільного позову про стягнення шкоди з ТДВ СК «Кредо» на користь потерпілої ОСОБА_5 скасувати та постановити ухвалу, якою відмовити в задоволенні позову.

В запереченні на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_1 вважає вирок суду законним та обґрунтованим. Посилається на те, що позивач та страхувальник у визначений Законом строк звертались до цивільного відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування. Просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, захисника ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2 та прокурора, які апеляційну скаргу заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, правова кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України та звільнення останнього від покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році», учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України вирок суду в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється.

Відповідно до положень ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. ОСОБА_4 процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Доводами апелянта про те, що суд першої інстанції не мав законних підстав для задоволення цивільного позову потерпілої, з огляду на те, що вона не звернулася до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування в порушення порядку, визначеному спеціальним законом, є необґрунтованими.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Дійсно, відповідно до статей 35, 36 цього Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування відповідної форми та з визначеним переліком додатків.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Проте, такий порядок здійснення страхового відшкодування встановлений для надання можливості страховику ознайомитися з обставинами страхового випадку, розрахувати завдану шкоду та оцінити обґрунтованість майнових вимог заявника для прийняття вмотивованого рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову у здійснення відшкодування.

До початку судового розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_5 подано позовну заяву до ТДВ СК «Кредо» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проти якої заперечував страховик, подавши до суду відзив на позов.

На переконання колегії суддів, недотримання потерпілою формальностей досудового порядку здійснення страхового відшкодування жодним чином не порушує права ТДВ СК «Кредо» як страховика та цивільного відповідача, оскільки останньому заздалегідь було відомо як про страховий випадок та його наслідки, так і про існування цивільного позову та предмету позовних вимог. При цьому, страховик мав достатньо часу для проведення оцінки розміру заявленої суми відшкодування та його обґрунтованості, мав право подавати до суду пояснення чи заперечення з приводу цивільного позову, чим і скористався під час розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин, підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, у зв’язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу представника цивільного відповідача – без задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу цивільного відповідача – генерального директора ТДВ СК «Кредо» ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Турійського районного суду Волинської області від 16 травня 2018 року щодо ОСОБА_4 – без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді