Рішення № 76724271, 26.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. Справа№805/2831/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 24.04.2018 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення №1559 від 01.12.2017 про відмову в призначені пенсії, зобов’язання повторно розглянути заяву №3974 від 24.11.2017, зарахувавши до пільгового стажу, який дає право на вихід на пенсію за вислугою років, період роботи в Державному підприємстві «Вантажно-транспортне управління» з 07.06.1983 по 05.08.2002 у якості складача поїздів та помічника машиніста тепловозу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.11.2017 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і надав всі необхідні документи. Відповідач, розглянувши заяву та надані документи, прийняв рішення від 01.12.2017 №1559, яким відмовив позивачеві у призначенні пенсійної виплати з підстав відсутності необхідних 12 років 06 місяців страхового стажу роботи у локомотивних бригадах, не зарахувавши до пільгового стажу спірний період роботи на підприємстві ДП «Сніжнеантрацит» з 07.06.1983 по 05.08.2002.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що управління не мало законних підстав для врахування вказаних періодів до пільгового стажу у зв’язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу, враховуючи надані заявником документи, для отримання пільгової пенсії, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та підготовче засідання призначено на 03.09.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2018.

Позивач до суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до суду у визначений час не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи приписи чинного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту ВС 523330.

Як встановлено судом, 24.11.2017 позивач звернувся до Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 3974 про призначення пенсії згідно п. «а» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п. 2 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

01.12.2017 рішенням Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв’язку з відсутністю у нього 12 років 06 місяців страхового стажу роботи у локомотивних бригадах.

Рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.12.2017 вмотивовано тим, що період роботи позивача на підприємстві ДП «Сніжнеантрацит» з 07.06.1983 по 05.08.2002 не зараховано до пільгового стажу його роботи у зв’язку з тим, що в наданій позивачем довідці 2252/13.2 від 26.05.2015 не вказано, що заявник безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах. Крім того, зазначені періоди не можливо перевірити, оскільки підприємство не здійснювало реєстраційні дії на території підконтрольній українській владі.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” “в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України)”.

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина”. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII та Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV.

Згідно статті 2 Закону “Про пенсійне забезпечення” за цим Законом призначаються трудові пенсії, а саме, за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п. “а” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 (із внесеними змінами) «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», затверджено список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.

Відповідно до зазначено списку, професії «складач поїздів» та «помічник машиніста тепловозу» користуються правом на пенсію за вислугу років.

Стаття 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. “а” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, є встановлення факту перебування особи на посаді та виконання нею робіт, у локомотивних бригадах, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах.

Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І № 1635718 у спірний період часу позивач працював:

- з 07.06.1983 по 01.10.1987 на посаді складача поїздів;

- з 01.10.1987 по 05.08.2002 на посаді помічника машиніста тепловозу.

Крім того, позивачем було надано до суду довідку ДП «Сніжнеантрацит» № 2244/31-2 від 26.05.2015 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в період з 07.06.1983 по 05.08.2002 на посадах «складач поїздів» та «помічник машиніста тепловозу».

Відтак, твердження відповідача щодо не підтвердження позивачем пільгового характеру роботи, оскільки період роботи позивача на підприємстві ДП «Сніжнеантрацит» (ДП «Вантажно-транспортне управління») з 07.06.1983 по 05.08.2002 не зарахований у зв’язку з тим, що в наданій позивачем довідці 2252/13.2 від 26.05.2015 не вказано, що заявник безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, не може бути підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду, оскільки в трудовій книжці міститься посилання на посади, що дають право на призначення пільгової пенсії за вислугою років відповідно до п. “а” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Враховуючи положення абзацу другого частини 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, при визначенні права на пенсію за вислугу років стаж як до, так і після 1 січня 2004 року обчислюється за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення” та постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 – за даними трудової книжки, а у разі необхідності – уточнюючих довідок.

Тобто, умовою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періодів роботи працівників у організації перевезень і забезпеченні безпеки руху на залізничному транспорті та метрополітенах є наявність факту роботи у ці періоди на відповідних посадах, віднесених до Переліку.

При цьому, суд зауважує, що приписи Порядку № 637 від 12.08.1993 щодо необхідності надання додаткових підтверджуючих документів, застосовуються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, тоді як в ході розгляду справи встановлено та підтверджено наявність необхідного трудового стажу саме зі змісту трудової книжки.

Отже, позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження свого пільгового стажу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 01.12.2017 про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується квитанцією № 0.0.970519125.1 від 21.08.2018, позивач за подання адміністративного позову сплатив 704,80 грн.

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. 13А) до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) № 1559 від 01.12.2017 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов’язати Селидовське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. 13А), ІНФОРМАЦІЯ_1, № 3974 від 24 листопада 2017 року про призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з врахуванням періоду роботи з 07.06.1983 по 05.08.2002 на підприємстві ДП „Сніжнеантрацит" у якості «складача поїздів» та «помічника машиніста», що достатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Стягнути з Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. 13А) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.