Ухвала суду № 76724032, 27.09.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12005/18

Провадження № 4-с/161/103/18

У Х В А Л А

27 вересня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В., представника скаржника Зимненко Є.В. (в режимі відеоконференції), державного виконавця Левчук І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на бездіяльність головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Левчук І.О. щодо не зняття арешту з майна та грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2018 року на адресу суду надійшла вказана скарга.

Як підставу для подання скарги заявник зазначає, що в провадженні Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області знаходився виконавчий лист від 21 жовтня 2015 року у цивільній справі №161/4566/15-ц де Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» є боржником.

17 грудня 2015 року постановою Правління Національного банку України №898, відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

03 червня 2016 року постановою головного державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук Ірини Олегівною виконавче провадження ВП №49112422 закінчено з підстав зазначених у п.3-1, п.13 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, у пункті 2 постанови вказано про припинення арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Однак, на думку скаржника, державний виконавець вчинив протиправну бездіяльність, оскільки не вніс відомості про зняття обтяження з майна боржника до відповідних реєстрів.

У зв'язку з цим скаржник просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук Ірини Олегівни щодо не зняття арешту з майна та грошових коштів, які належать АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у зв'язку із закінченням виконавчого провадження №49112422;

2) зобов'язати головного державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук Ірини Олегівну провести виконавчі дії з метою виключення запису про обтяження №13426956 від 25 лютого 2016 року з Державного реєстру речових прав.

Представник скаржник у судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Державний виконавець у судовому засіданні заперечила вимоги скарги.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2015 року у цивільній справі №161/4566/15-ц стягнуто з Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі відділення № 73 (код ЄДРПОУ 09807856) в користь ОСОБА_3 30 000 грн. банківського вкладу, несплачені відсоки в розмірі 871,23 грн. 3% річних в розмірі 123,29 грн., а також індекс інфляції в розмірі 1358,71 грн. за період з 19.03.2015 року по 07.05.2015 року, всього на загальну суму 32 353,23 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 12 жовтня 2015 року.

На виконання цього судового рішення судом 21 жовтня 2015 року був виданий виконавчий лист.

Вказаний виконавчий лист був на примусовому виконанні у Другому ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області (ВП №49112422).

03 червня 2016 року постановою головного державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук Ірини Олегівною виконавче провадження ВП №49112422 закінчено з підстав зазначених у п.3-1, п.13 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, у пункті 2 постанови вказано про припинення арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Натомість, як слідує з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в цьому реєстрі станом на 20 липня 2018 року міститься запис про обтяження нерухомого майна АТ «Банк «Фінанси та кредит» №13426956, який був внесений в межах даного виконавчого провадження.

Запису про припинення обтяження реєстр не містить.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли з приводу дій державного виконавця, які були вчинені в період чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV), а отже врегульовані виключно цим нормативним актом.

Частиною другою статті 50 Закону №606-XIV (станом на 03 червня 2016 року) визначено, що У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

В розглядуваному випадку, державним виконавцем була дотримана вищенаведена норма Закону №606-XIV, оскільки у пункті 2 постанови від 03 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП №49112422 вказано про припинення чинності арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.4 зворот).

Стосовно доводів скаржника, що державний виконавець повинен також вжити заходів щодо вилучення запису про обтяження з відповідних державних реєстрів, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 50 Закону №606-XIV (станом на 03 червня 2016 року) передбачено, що за заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Вказана норма кореспондується з положеннями частиною третьою статті 57 Закону №606-XIV, відповідно до якої, Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З аналізу вищенаведених положень Закону №606-XIV можливо дійти однозначно висновку, що державний виконавець самостійно направляв до органів, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна, постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника. Натомість у державного виконавця відсутній обов'язок про направлення постанов про зняття такого арешту органам реєстрації, натомість, такий обов'язок покладений на боржника, якому державний виконавець видає додаткові копії постанови для її пред'явлення у відповідні органи, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що розглядуваному випадку державний виконавець, станом на день закінчення виконавчого провадження, відповідно до приписів Закону №606-XIV не був зобов'язаний надсилати до органів реєстрації постанову про припинення обтяження на нерухоме майно боржника. Не визначений такий обов'язок і у Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (в редакції чинній станом на 03.06.2016).

Обов'язок державного виконавця самостійно вносити у державні реєстри запису про припинення обтяження нерухомого майна з'явився лише разом з прийняттям Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності лише 05 жовтня 2016 року. Саме в цьому законодавчому акті до повноважень державного виконавця віднесено здійснення реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням (п.8 ч.3 ст.18 Закону).

Отже, в даному випадку державний виконавець, станом на день закінчення виконавчого провадження ВП №49112422 не проявив протиправної бездіяльності, оскільки у постанові від 03.06.2016 року зняв арешт з майна боржника, а обов'язок з внесення відповідних відомостей до державних реєстрів, або направлення копії постанови до відповідних органів реєстрації у нього був відсутній. Натомість саме боржник (АТ «Банк «Фінанси та Кредит») повинен був самостійно пред'явити цю постанову до відповідних органів державної реєстрації.

Суд не бере до увагу посилання на постанову Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №210/1072/15-ц, оскільки у розглядуваній постанові розглядалася ситуація, коли державний виконавець взагалі не зняв арешт з майна боржника, тобто не прийняв відповідну постанову. В ситуації, що розглядається у цій справі, державним виконавцем такі дії були вчинені.

Отже, зважаючи на правомірність дій та рішень державного виконавця та відсутність протиправної бездіяльності з його боку, скарга є необґрунтованою та до задоволення не підлягає.

Суд критично оцінює посилання заявника в скарзі та в судовому засіданні на законодавство, яке діяло після закінчення виконавчого провадження та фактичне оскарження діяння державного виконавця, пов'язаного з виконанням ним функції державного реєстратора згідно Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, оскільки в прохальній частині скарги оскаржує саме протиправну бездіяльність державного виконавця, пов'язану з закінченням виконавчого провадження.

В будь-якому випадку, вимоги щодо оскарження дій державного виконавця як державного реєстратора відносяться до юрисдикції адміністративних судів в порядку КАС України, та не підсудні суду, який видав виконавчий документ в порядку Розділу VII ЦПК України.

Крім того, суд зауважує, що скаржник не позбавлений можливості відновити свої права та законні інтереси шляхом пред'явлення позову про звільнення майна з під арешту.

Керуючись статтями 259, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на бездіяльність головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Левчук І.О. щодо не зняття арешту з майна та грошових коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повне судове рішення складено та підписано 27 вересня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області А.О. Подзіров