Ухвала суду № 76723589, 25.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

25 вересня 2018 р.Справа №0440/6799/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу реклами Кам'янської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Виконавчий комітет Кам'янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу реклами Кам'янської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Виконавчий комітет Кам'янської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу реклами Кам'янської міської ради від 28.08.2018 року № 01-14/243 про відмову в подовженні терміну дії дозволів № 19; № 25; № 27; № 29; № 30; № 66; № 67; № 68; № 69; № 70; № 71; № 72; № 73 на розміщення зовнішньої реклами в місті Кам'янське (колишнє Дніпродзержинськ);

- зобов'язати відділ реклами Кам'янської міської ради протягом десяти робочих днів з дати набрання рішенням законної сили повторно розглянути заяви від 28.07.2018 року фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами в місті Кам'янське (колишнє Дніпродзержинськ) від 09.08.2012 року № 19; № 25; № 27; № 29; № 30; № 66; № 67; № 68; № 69; № 70; № 71; № 72; № 73 до 01.09.2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2018р. відкрито провадження в зазначеній адміністративній справі та ухвалою суду від 12.09.2018р. у задоволенні клопотання позивача про забезпечення даного адміністративного позову відмовлено.

24.09.2018р. представник позивача вдруге звернувся із заявою про забезпечення адміністративного позову.

У вказаній заяві представник позивача звернувся із вимогами про забезпечення адміністративного позову, шляхом: зупинення дії рішення Кам'янської міської ради від 12.09.2018 року №267 та №268 про демонтаж рекламних засобів розташованих з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами, згідно з переліком, що додається та заборони комунальному підприємству Кам'янської міської ради або виконавчому органу Кам'янської міської ради, вказаних у відповідному рішенні про демонтаж рекламних засобів, яке може укладати договори на виконання робіт з демонтажу рекламних засобів з організацією, яка виконує роботи з демонтажу та зберігає демонтовані рекламні конструкції або будь-кому іншому до набрання законної сили судового рішення по справі здійснювати примусовий демонтаж рекламних засобів виданих на ім'я фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 розміщених на підставі дозволів від 09.08.2012 року за номерами № 148; 149; № 150; № 151; № 152; № 153; № 154; № 155; № 156; № 157; № 158; № 159; № 160; № 161; № 162; 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, №18, №20, №21, №22, №23; № 19; № 25; № 27; № 29; № 30; № 66; № 67; № 68; № 69; № 70; № 71; № 72; № 73.

Заява обґрунтована тим, що у разі невиконання самостійно демонтажу в передбачений строк відділ реклами міської ради має право здійснити демонтаж примусово в порядку, затвердженому рішенням виконавчого комітету міської ради. 12.09.2018 року на офіційному сайті Кам'янської міської ради оприлюднені рішення виконавчого комітету Кам'янської міської ради № 267 та № 267 від 12.09.2018 року, прийняті шляхом опитування членів виконавчого комітету між засіданнями про демонтаж рекламних засобів розташованих з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами. Відповідно до Переліку зазначено, що підлягають демонтажу окремо розташовані рекламні засоби ФОП ОСОБА_1 у кількості 53 шт., в тому числі ті, що є предметом спору по справі як самовільно розташовані та як такі що знаходяться в межах ділянки проведення капітального ремонту скверу по пр.Свободи від пр.Гімназичного до майдану Героїв та заважають проведенню робіт. Таким чином, заявник вважає, що на теперішній час існує небезпека заподіяння йому шкоди, а тому він потребує ефективного захисту майна до вирішення справи у суді.

Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За положеннями частини першої та частини п'ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, розгляд вищезазначеної заяви про забезпечення адміністративного позову за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Як зазначалося вище, заява про забезпечення позову, зокрема, мотивована тим, що оскаржуване рішення має очевидні ознаки протиправності, однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки його посилання на очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення обґрунтовано фактично тими самими доводами, що і позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, і для перевірки цих доводів суд має з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, та дослідити всі докази, що підтверджують або спростовують такі обставини.

Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, суд зазначає, що таке, в даному випадку, може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Водночас, надання оцінки оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень на стадії вирішення заяви про забезпечення позову без розгляду справи по суті є фактичним вирішенням позовних вимог наперед, що є неприпустимим.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У відповідності до пункту першого частини першої ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

З вищенаведеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 та частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Заявник вважає за необхідне терміново вжити заходів забезпечення позову таким чином, щоб унеможливити протягом розгляду справи, Виконавчому комітету Кам'янської міської ради розглядати і вирішувати питання про примусовий демонтаж рекламних засобів.

Заявником не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Окрім того, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №826/15718/16).

Вимога заборонити суб'єкту владних повноважень вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право (постанова Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-951цс16).

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог щодо забезпечення позову, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза, невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у реалізації заявником своїх прав та інтересів, чи слід забезпечувати позов саме у такий спосіб, про який просить заявник, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, чи є такий спосіб співмірним обсягу позовних вимог, чи має заявник легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін. В той же час, рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням акта суб'єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах "Кресс проти Франції" (Kress v. France), "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria).

Крім того, як вбачається з поданої заяви, позивач просить заборонити вчиняти будь-які дії невизначеному колу осіб, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, а також особам, які не є сторонами по справі, що може призвести до порушення їх прав, свобод та інтересів, що є неприпустимим.

Доводів, які б вказували на неможливість виконання судового рішення в майбутньому, якщо його буде прийнято на користь позивача, останнім не наведено та судом з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, суд зазначає, що у разі забезпечення позову в зазначених позивачем межах, суд фактично ухвалить судове рішення про відновлення правового становища позивача, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення адміністративного позову - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 166, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Суддя Н.В. Турлакова