Постанова № 76723237, 25.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Справа № 906/191/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Харитонюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - адв. ОСОБА_1 (пост. дов. № 007.1-91-1217 від 22.12.2017р.)

відповідача - пред-ки ОСОБА_2 (дов. № 17/04-10/1892 від 05.09.2018р.), ОСОБА_3 (дов. № 17/02-29/673 від 06.04.2018р.), ОСОБА_4 (№ 10/01-04/969 від 10.05.2018р.)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 31.05.2018 р. суддею Тимошенко О.М. в приміщенні Господарського суду Житомирської області о 12:53 год., повний текст рішення складено 01.06.2018 р.

у справі № 906/191/18

за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м.Житомир)

до ОСОБА_6 праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації (м.Малин, Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (м.Житомир)

про стягнення 2046551,40 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_6 праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації про стягнення 2046551,40 грн., з яких: 1879632,00 грн. боргу як компенсацію за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок субвенції з державного бюджету, а також - 127273,38 грн. інфляційних та 39646,02 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовну вимогу, позивач зазначає, що розрахунки мали бути виконані на підставі спільних протокольних рішень за № 2354 від 20.04.17, № 2730 від 19.05.17, № 2731 від 19.05.17, № 2734 від 19.05.17, № 2732 від 19.05.17, № 3063/у від 19.07.17, № 3061 від 19.07.17, № 3370 від 19.08.17, № 3372/у від 19.08.17, № 3539/у від 20.09.17, № 3538/у від 20.09.17, № 3541 від 20.09.17, № 3761 від 20.10.17, № 3759/у від 20.10.17, № 4095/у від 23.11.17, № 4583/у від 19.12.17, які укладені і підписані у 2017 році ОСОБА_7 управлінням Державної казначейської служби України, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 20 «Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» і до моменту втрати чинності цієї постанови 2017 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. № 951, яка набрала чинності 01.01.2018 р. Оскільки розрахунки не були виконані, позивач у позові просить стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, обрахованих відповідно до ст..625 ЦК України за період прострочення з 28.04.2017 р. по 12.02.2018 р.

Ухвалою від 21.03.2018 р. Господарський суд Житомирської області залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_8 управління Державної казначейської служби України в Житомирській області.

Ухвалою від 31.05.2018 р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.06.2018р.) господарським судом Житомирської області задоволено клопотання ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" про часткове закриття провадження у справі та повернення судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення 1879632,00грн. боргу. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" 28194,48 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.05.2018 р. у справі № 906/191/18 (суддя Тимошенко О.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 127273,38 грн. інфляційних та 39646,02 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 31.05.2018 р. у справі № 906/191/18, стягнути з відповідача на користь позивача 39646,02 грн. 3% річних та 127273,38 грн. інфляційних втрат. Окрім того, просить стягнути судовий збір за подання позову в розмірі 2503,79 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 46047,40 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України були укладені в 2017 році, до моменту втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20 “Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”. За змістом п.7 постанови розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Доводить, що позивач, підписавши спільні протокольні рішення, погодив розмір грошових зобов’язань держави за надані послуги газопостачання особам, які отримують від держави пільги та субсидіі, що знайшло своє відображення в додатках до спільних протокольних рішень – зведених реєстрах актів звіряння для проведення розрахунків по погашенню заборгованості місцевих бюджетів. Відповідач підтвердив існування заборгованості за спірний період – за 2017 рік, а також оплатою боргу за 2017 рік підтвердив те, що є належним відповідачем. Позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є похідними від суми основного боргу.

Позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції, що останнім не наведено порушення строків проведення оплати саме ОСОБА_6, виходячи з того, що головні розпорядники коштів у п’ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками вдповдних послуг згідно з п. 8 Порядку № 256. Зазначає, що згідно з п. 4 Порядку № 256 визначено, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадяться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов’язань відповідних бюджетів щодо пльг, субсидй допомоги населенню.

Доводить, що таким чином до 20 числа місця наступного за звітним до відповідного управління державного казначейства надається підписане спільне протокольне рішення; не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (у нашому випадку це 19 та 21 число місяця), усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (п. 2.5 Порядку № 493/688); отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків (п. 8 Порядку № 256); головні розпорядники коштів у п’ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (п. 8 Порядку № 256).

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають зазначеним обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального права.

Звертає увагу, що пунктом 5 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, райдержадміністрації та виконавчі органи рад міст обласного значення, об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, розподіляють отримані субвенції між головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів відповідно до бюджетної класифікації видатків у межах вартості ресурсів (товарів, послуг), наданих їх постачальниками, пропорційно або диференційовано за видами послуг.

Відповідно до пункту 7 вищевказаного Порядку, розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_6 праці та соціального захисту населеня Малинської районної державної адміністрації не є стороною спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України. Цими спільними протокольними ршеннями визначені зобов’язання та відповдальність сторін з питань проведення взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення, сторони цих протокольних рішень тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, у зв’язку з чим для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Звертає увагу, що відповідно до п. 5.2 спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Крім того, згідно з п. 5.3 протокольні рішення вони є дійсними лише у разі проведення відповідного фінансування, за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Позивач у відповіді на відзив додатково зазначає, що відповідачем залишено поза увагою те, що відповідно до пп. 27 п. 6 Положення про ОСОБА_6 праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Малинської державної адміністрації від 13.05.2017 р. № 122, визначено, що ОСОБА_6 відповідно до покладених на нього завдань: проводить розрахунки з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим громадянам і призначені житлові субсидії населенню. Таким чином, у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг особам, як згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб’єкти владних повноважень, а як боржники у зобов’язаних правовідносинах. Виходячи з положень статтей 525, 526, 530 ЦК України статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов’язання.

Посилається на висновок ОСОБА_9 Верховного суду наведений в постанові від 17.04.2018 у справ № 906/621/17: “6.11. При цьому чинне законодавство України не передбачає обов’язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним мають право на пільги, оскільки зобов’язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів”.

Окрім того, позивач заперечує, що сплата відповідачем боргу 24.04.2018 р. була належним виконанням, зокрема в частині не дотримання строків виконання встановлених законодавством.

Відповідач також надав суду апеляційної інстанції доповнення до відзиву та звертає увагу суду, що в матеріалах справи містяться належні докази щодо вчасного відповідно до пункту 8 Порядку № 256 від 04.03.2002 р. перерахування отриманих коштів з державного бюджету на рахунки позивача. Відтак, вимоги про стягнення з ОСОБА_6 трьох процентів річних та інфляційних нарахувань є безпідставними /а.с.133-136 у т. 2/.

ОСОБА_8 управління Державної казначейської служби України в поясненнях по суті спору просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Звертає увагу суду на те, що бюджетні призначення встановлюються законом, тоді як ОСОБА_8 управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, виконуючи свої повноваження не вчинило будь-яких протиправних дій відносно позивача.

Безпосередньо в судовому засіданні 25.09.2018 р. представники позивача і відповідача підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзивах.

Третя особа не забезпечила участь представника в судовому засіданні. Про час і місце судового засідання суд повідомив учасників справи в установленому порядку /а.с.140-143 у т.2/.

Відповідно до норм статті 269, 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановила наступне.

ОСОБА_8 управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації (Сторона 2), ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (Сторона 3) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Сторона остання) укладені Спільні протокольні рішення за № 2354 від 20.04.2017, № 2730 від 19.05.2017, № 2731 від 19.05.2017, № 2734 від 19.05.2017, № 2732 від 19.05.2017, № 3063/у від 19.07.2017, № 3061 від 19.07.2017, № 3370 від 19.08.2017, № 3372/у від 19.08.2017, № 3539/у від 20.09.2017, № 3538/у від 20.09.2017, № 3541 від 20.09.2017, № 3761 від 20.10.2017, № 3759/у від 20.10.2017, № 4095/у від 23.11.2017, № 4583/у від 19.12.2017 /а.с.14-84 у т.1/, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенуій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

За умовами п. 2.1 спільних протокольних рішень сторони погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання Сторонами Спільного протокольного рішення.

Порядок проведення взаєморозрахунків за розділом 2 Спільних протокольних рішень визначений таким чином, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України Стороні 1; Сторона 1 перераховує кошти на рахунок Сторони 2; Сторона 2 перераховує кошти субвенції згідно зведеного реєстру (VII частина), по якому кінцевим отримувачем є Сторона 3 – позивач ТОВ «Житомиргаззбут»; Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти за природний газ за 2017 рік згідно відповідних договорів. Сторона остання перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з розділом 3 протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язались:

перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона – до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізнше наступного дня після їх зарахування на рахунок;

оперативно обмінюватися наявною інформацєю, виходячи з принципв задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення;

забезпечити проведення розрахунків відповідного до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перерахувати кошти за схемою, передбаченою цим Спільним протокольним рішенням.

За умовами розд.5 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за кожним протокольним рішенням. Зміни до них можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додатків до нього. Додатки є невід'ємною частиною і мають однакову юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенуій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі по тексту - Постанова № 20) цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).

Відповідно до змісту абзацу третього п. 7 Постанови № 20 розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Згідно п. 1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (далі - Порядок № 493/688), цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, ДП “Енергоринок”, ПАТ “УКРТРАНСГАЗ”, ПАТ “Укргазвидобування”, виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (далі – Порядок № 493/688).

Відповідно до Порядку № 493/688 розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Крім того, згідноз пп. 1, 2 п. 2.7 Порядку № 493/688 визначено проведення розрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу здійснюється таким чином:

1) на підставі платіжних доручень органи Казначейства перераховують кошти на рахунки теплопостачальних і газопостачальних організацій, відкриті в органах Казначейства;

2) останнім отримувачем коштів від постачальників ресурсів при розрахунках за теплопостачання, джерелом якого є природний газ, є: Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та/або дочірня компанія Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - “Газ України” (далі - ДК “Газ України”), ПАТ “УКРТРАНСГАЗ”, ПАТ “Укргазвидобування”, рахунки яких відкриті у Казначействі.

Частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України передбачено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою від 04.03.2002 № 256 Кабінету Міністрів України (далі - Порядок № 256), цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання/ водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу: доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з п. 4 Порядку № 256 перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином: до 20 числа місяця наступного за звітним до відповідного управління державного казначейства надається підписане спільне протокольне рішення (п.2.3 Порядку № 493/688); не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (у нашому випадку це 19 та 21 число місяця) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (п.2.5 Порядку № 493/688); отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків (п. 8 Порядку № 256).

При цьому, головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (п. 8 Порядку № 256).

Згідно п. 6 Постанови № 20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів,послуг).

Згідно пункту 3 Порядку фінансування, затвердженого вказаною Постановою № 20, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, ОСОБА_6 праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації (відповідач) є головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов’язань відповідних бюджетів щодо пльг, субсидй допомоги населенню.

Станом на день подання позову борг перед позивачем за 2017 рік становив 1879632,00 грн. В процесі розгляду справи в суді першої інстанції 24.04.2018 р. борг був сплачений позивачем, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями /а.с.170-174 у т.1/. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.05.2018 закрито провадження у справі в частині 1879632,00 грн. боргу на підставі ст. 231 ч. 1 п. 2 ГПК України. Ухвала не оскаржувалась сторонами і набрала законної сили.

Позивач, посилаючись на норми ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 39646,02 грн. 3% річних та 127273,38 грн. інфляційних за період прострочення виконання спільних протокольних рішень з 28.04.2017 р. по 12.02.2018 р.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України унормовує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зведеними реєстрами актів звіряння підтверджені суми заборгованості місцевих бюджетів в частині субсидій населенню за природний газ за рахунок субвенцій загального фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 по Житомирській області. Таки зведені реєстри підписані позивачем і Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації. Визначені в зведених реєстрах суми боргу є предметом спільних протокольних рішень /а.с.14-84 у т.1/.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_6 праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації не є стороною спільних протокольних рішень, відповідно, не має відповідати перед позивачем як стороною 3 спільних протокольних рішень за невиконання чи несвоєчасне виконання розрахунків.

Як зазначено вище, відповідно до п. 7 Постанови № 20 розрахунки мали проводитись на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Позивач є учасником спільних протокольних рішень, таким чином, погодившись на визначений у них порядок проведення взаєморозрахунків, учасником яких не був відповідач.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за спільними протокольними рішеннями не був учасником розрахунків; суду не надані також договори, акти звіряння, які б укладались чи підписувались відповідачем, чи щомісячні звіти, які б позивач надавав відповідачеві протягом спірного періоду, і які відповідно до наведених норм мали б бути підставою для сплати відповідних сум відшкодування за надання пільг певним категоріям населення. Такі звіти за надані пільги подані суду тільки станом на 01 березня і 01 квітня 2018 року.

Отже, позивачем не доведено в порядку ст..ст.74, 76-80 ГПК України порушення виконання грошових зобов’язань відповідачем, відповідно вимоги про стягнення з відповідача річних та інфляційних за порушення грошових зобов’язань за попередні періоди, заявлені позивачем, не підлягають задоволенню як безпідставні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.277 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 31.05.2018 р. у справі № 906/191/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Матеріали справи № 906/191/18 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 26 вересня 2018 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Демидюк О.О.