Постанова № 76723175, 25.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/745/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання – Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури – ОСОБА_1, за посвідченням від 14.07.2016 року № 043710; від Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області – не з’явився;

від ОСОБА_2, м. Дніпро – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 року, суддя Смородінова О.Г., м. Миколаїв (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову)

у справі № 915/745/18

за заявою першого заступника прокурора Миколаївської області

до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Дніпро

про визнання незаконним та скасування (в частині) рішення

Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову, ухвали суду першої інстанції

У липні 2018 року перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави з позовною заявою до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Дніпро, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради від 08.07.2016 року №11 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0080 у с.Коблеве в межах території Коблівської сільської ради для індивідуального дачного будівництва, а також відшкодувати прокуратурі сплачений судовий збір.

Одночасно з позовною заявою заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0080, розташовану у селі Коблеве, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно,здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об’єднання з іншими ділянками); заборонити Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об’єктів нерухомості на земельній ділянці площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0080, розташованій у с. Коблеве; заборонити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживає — АДРЕСА_1,) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820982200:12:040:0080 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об’єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Заява прокурора мотивована тим, що відповідач очевидно протиправно володіє спірною земельною ділянкою, існує очевидна небезпека відчуження цієї земельної ділянки або будівництва на ній об’єктів нерухомості, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 року у справі №915/745/18 (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні заяви першого заступника прокурора Миколаївської області про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що прокурором взагалі не надано будь-якого підтвердження того, що розміщення цих оголошень здійснювалось, по-перше, безпосередньо та/або за замовленням ОСОБА_2, та по-друге, що ці оголошення стосуються саме земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0080, яка виступає предметом оспорюваного рішення Коблівської сільської ради від 08.07.2016 року №11, тому, на думку суду першої інстанції, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Особи (яка опозиціонується прокурором не як відповідач у справі, а лише як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача) від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Перший заступник прокурора Миколаївської області з ухвалою суду не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 року у справі № 915/745/18 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що з наявної у додатках до позову інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 11.06.2018 року вбачається, що за даними Національної кадастрової системи відстань від південної межі спірної земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить близько 926 м., від північної - 971 м. При цьому, згідно з положеннями ст.ст. 59, 60, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України на передачу земельної ділянки прибережної захисної смуги у приватну власність встановлена пряма заборона. Також, суперечить вимогам закону будівництво об’єктів нерухомості на такій ділянці. Однак, у порушення встановленого законом порядку відведення земель, Коблівською сільською радою прийнято спірне рішення від 08.07.2016 року №11, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, тобто для цілей, що суперечать правовому режиму використання прибережних смуг.

На думку скаржника, суд першої інстанції невірно розтлумачив підстави для забезпечення позову, викладені у поданій 09.08.2018 року до суду заяві, та дійшов до хибного висновку про її необгрунтованість та ідентичність попередньо поданій заяві. Як наслідок, у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд помилково визнав, що дії прокурора щодо подання повторної заяви про забезпечення позову можна розцінювати як зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Також прокурор не погоджується з висновками місцевого господарського суду про ненадання прокурором належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 являється законним власником спірної земельної ділянки. Навпаки, прокурор вказує, що ним зазначалося про можливість особи у будь-який момент реалізувати надане сільською радою право власності на земельну ділянку шляхом внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та розпорядитися земельною ділянкою. Враховуючи особливу привабливість земельної ділянки, вказане і є тією обставиною, яка відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представники відповідача і третьої особи в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Учасники справи про причини неявки суд не повідомили та не скористались своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов’язковою, тому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги та пояснень, наданих прокурором.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши представника прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 року у справі № 915/745/18 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і немає підстав для її скасування, виходячи з наступного.

У заява про забезпечення позову прокурор вказує, що підставою для пред’явлення позову у даній справі є порушення вимог законодавства відповідачем при наданні безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва, тоді як згідно з пояснювальною запискою до Генерального плану в межах рекреаційної зони передбачається розвиток спортивно-видовищного, культурно- пізнавального та екстремального туризму. Намічається розміщення ряду об’єктів, що приваблюють туристів: фестивального комплексу, спортивних центрів, яхт-клубу, серфстанції, екстримпарку, пейнтбольного та покерного клубу, дартс-клубу. Будівництво індивідуальних дачних будинків в межах вказаної території не передбачено.

Прокурор зазначає, що оскаржуване рішення Коблівської сілської ради, згідно з ст. 118 Земельного кодексу України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є підставою для здійснення державної реєстраціїіречових прав на спірну земельну ділянку.

Внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку призведе до її вибуття у приватну власність, а також надасть відповідачу, як власнику ділянки, розпоряджатись нею на власний розсуд - відчужувати іншим особам, здійснювати на ній будівництво індивідуального дачного будинку та інших споруд.

При здійсненні забудови спірної ділянки її власник зможе оформити правовстановлюючі документи на відповідні об’єкти нерухомості, що взагалі у подальшому унеможливить реальне поновлення інтересів територіальної громади.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

Слід зазначити, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При вжитті запобіжних заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання незаконним і скасування рішення Коблівської сільської ради від 08.07.2016 року №11 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині виділення земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:040:0080 ОСОБА_2

При цьому, з наявної в матеріалах оскарження ухвали Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна станом на 12.07.2018 року, вбачається, що стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:040:0080 відомості про речові права відсутні.

Тому посилання прокурора на ймовірну загрозу передачі земельної ділянки третім особам не є достатньою підставою для вжиття саме обраних позивачем наступних заходів забезпечення позову у вигляді: накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0080, заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно,здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, заборони Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об’єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці, заборони ОСОБА_2 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820982200:12:040:0080 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об’єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт, тоді як предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради, яка і є відповідачем у даній справі.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи (яка опозиціонується прокурором не як відповідач у справі, а лише як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача) від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання прокурора на оголошення про продаж земельних ділянок в рекреаційній зоні, розміщених на сайті: http://dom.ria.com, оскільки з даних повідомлень не вбачається того, що мова йде про конкретну земельну ділянку або того, що дані оголошення виставлені ОСОБА_2 До того ж, як вже зазначалося вище, ця особа не є відповідачем і предметом спору не є конкретна земельна ділянка (її витребування, вилучення тощо).

Переглядаючи у апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 року у справі № 915/745/18, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги не виявив порушення чи неправильного застосування норм процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 року у справі № 915/745/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 року у справі № 915/745/18 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 року у справі № 915/745/18– залишити без змін.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадку, передбаченому законом, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 25.09.2018 року, повний текст постанови складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5