Постанова № 76722856, 25.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа№ 910/19775/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Реуцька Т.О.

за участю представників:

від позивача: Діденко Ю.О.

від відповідача: Бонтлаб В.В, Мичко Н.П.

від третьої особи: не з'явився

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Центр"

на рішення господарського міста Києва

від 26.04.2018 (повний текст рішення складено 07.05.2018)

у справі №910/19775/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Про"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс - Україна"

про стягнення 1236864,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Центр" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Про" 1236864,44 грн., з яких: 1177470,72 грн. доходи одержані від використання майна без достатньої правової підстави за період з травня 2017 р. по серпень 2017 р. та 59393,72 грн. проценти за користування коштами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс- Україна"

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2018 в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що оскільки відповідач у період з травня 2017 р. по серпень 2017 р. використовував об'єкт оренди на умовах укладеного договору, а позивач не мав жодних зауважень, про що свідчить вжиття заходів щодо наступного його схвалення, то відповідач мав відповідне право передати об'єкт оренди в суборенду і отримувати суборенду плату.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/19775/17 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. При цьому скаржник зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що «позивачем визнавалось право відповідача користуватися об'єктом оренди, відповідно до умов договору оренди», посилаючись на те, що подання позову про встановлення факту нікчемності правочину не може свідчити про визнання позивачем права відповідача «користуватися об'єктом оренди, відповідно до умов договору оренди». Також скаржник вважає помилковим висновок суду про наступне схвалення договору відповідачем, зазначаючи, що правило «наступного схвалення правочину» в жодному разі не може бути застосовано до нікчемного правочину - правочину недійсність якого встановлена Законом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/19775/17; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 призначено справу до розгляду на 26.07.2018; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.08.2018.

Згідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/19775/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/19775/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/19775/17; призначено справу до розгляду на 17.09.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 оголошено в судовому засіданні перерву на 25.09.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції представник третьої особи не з'явився.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Центр", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Про", як орендарем, був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1/03-1/2015, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування частину нежилого приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82 А, І вхід, 1 поверх складського приміщення площею 969,00 кв.м, 2 поверх адміністративні приміщення площею 514,6 кв.м.

Позивач зазначає, що в квітні 2017 р., останнім було виявлено, що вказаний договір суперечить вимогам ст. 204, 215, 220, 793 Цивільного кодексу України, а саме: спірний договір укладений на строк більше трьох років та не посвідчений нотаріально.

Як на підставу для звернення до суду із вказаним позовом позивач посилається на те, що повідомив відповідача листом №75/16-17 від 21.04.2017 про нікчемність договору оренди нежилого приміщення №1/03-1/2015 від 01.03.2015 у зв'язку з чим у останнього не було правових підстав користуватися спірним приміщенням та здачі його в суборенду. Крім того, позивач посилається на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2017 у справі №910/6981/17, яким визнано недійсним договір оренди нежилого приміщення №1/03-1/2015 від 01.03.2015 та на думку позивача підтверджено правомірність вимог ТОВ "Сервіс - Центр", викладених в листі №75/16-17 від 21.04.2017, про звільнення приміщень у зв'язку з відсутністю у останнього правових підстав для користування ними. Натомість, відповідач приміщення не звільнив, отримав від ТОВ "Пластікс - Україна" кошти в якості орендної плати за спірне приміщення в розмірі 1177470,72 грн. на підставі договору суборенди нежилого приміщення №1/12-2016 від 07.11.2016 за період з травня 2017 р. по серпень 2017 р., а тому позивач стверджує, що відповідно до ст. 1214 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу всі доходи, одержані від використання нерухомого майна з часу, коли товариство "Квадрат - Про" дізналось про володіння цим майном без достатньої правової підстави, тобто починаючи з 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналась або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/6981/17 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017) визнано недійсним договір оренди нежилого приміщення №1/03-1/2015 від 01.03.2015.

В п.2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

Разом з тим якщо за правочином, визнаним недійсним, права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з частиною другою статті 236 ЦК України можливість настання таких прав та обов'язків у майбутньому припиняються.

Таким чином, враховуючи дату набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/6981/17, зобов'язання сторін за договором оренди нежилого приміщення №1/03-1/2015 від 01.03.2015 припинилися саме з цієї дати - 06.09.2017; до цієї дати відносини сторін вважаються такими, що регулювались умовами договору оренди №1/03-1/2015 від 01.03.2015.

Відповідно до п.4.2 договору оренди, оренда плата перераховується на рахунок орендодавця згідно виставлених рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною даного договору в розмірі , вказаному в п.4.1 договору, до 10 числа поточного місяця за поточний місяць фактичного користування приміщенням.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з травня 2017 р. по серпень 2017 р. позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки:

- №78 від 12.05.2017 на суму 24924,48 грн., за оренду нежилого приміщення за травень 2017 р., згідно договору оренди нежилого приміщення №1/03-1/2015 від 01.03.2015 ( 31.05.2017 між сторонами підписаний акт надання послуг №83);

- №91 від 08.06.2017 на суму 24924,48 грн., за оренду нежилого приміщення за червень 2017 р., згідно договору оренди нежилого приміщення №1/03-1/2015 від 01.03.2015 ( 30.06.2017 між сторонами підписаний акт надання послуг №113);

- №123 від 31.07.2017 на суму 24924,48 грн., за оренду нежилого приміщення за липень 2017 р., згідно договору оренди нежилого приміщення №1/03-1/2015 від 01.03.2015 ( 31.07.2017 між сторонами підписаний акт надання послуг №130);

- №138 від 11.08.2017 на суму 24924,48 грн., за оренду нежилого приміщення за серпень 2017 р., згідно договору оренди нежилого приміщення №1/03-1/2015 від 01.03.2015 (31.08.2017 між сторонами підписаний акт надання послуг №146).

Відповідачем вказані рахунки сплачені наступним чином:

- платіжне доручення від 29.05.2017 на суму 24924,49 грн.

- платіжне доручення від 30.05.2017 на суму 4924,49 грн.

- платіжне доручення від 01.08.2017 на суму 2000,00 грн.

- платіжне доручення від 21.08.2017 на суму 4000,00 грн.

- платіжне доручення від 10.10.2017 на суму 24924,49 грн.

- платіжне доручення від 17.10.2017 на суму 24924,49 грн.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, вжиття заходів щодо виставлення зазначених рахунків на оплату та підписання актів надання послуг свідчить про те, що позивачем визнавалось право відповідача користуватись об'єктом оренди відповідно до умов договору оренди нежилого приміщення №1/03-1/2015 від 01.03.2015, а тому твердження представника позивача про те, що у останнього не було правових підстав користуватися спірним приміщенням та здавати його в суборенду є таким, що суперечить діям самого позивача, пов'язаних з підписанням зазначених документів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Про" 1236864,44 грн., з яких: 1177470,72 грн. доходи одержані від використання майна без достатньої правової підстави за період з травня 2017 р. по серпень 2017 р. та 59393,72 грн. проценти за користування коштами є необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Центр" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/19775/17 - без змін.

Матеріали справи №910/19775/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко

повний текст постанови складено 27.09.2018