Рішення № 76719606, 24.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2018 Справа №607/11527/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред’явив до суду позов до відповідача ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора, у якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 85,4 кв.м., житловою площею 57,9 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Загребля, 361 в с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області та право власності на земельну ділянку площею 2,0803 га, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125285700:01:002:0255, в порядку спадкування за заповітом після померлого 24 листопада 2017 року ОСОБА_5. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він (ОСОБА_1Г.) є спадкоємцем за заповітом після померлого 24 листопада 2017 року дядька – ОСОБА_5. Однак, звернувшись у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, державним нотаріусом відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Таким чином, позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права на будинковолодіння в нотаріальному порядку, тому просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Загребля, 361 в с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області та на земельну ділянку площею 2,0803 га, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125285700:01:002:0255, в порядку спадкування за заповітом після померлого 24 листопада 2017 року ОСОБА_5.

У підготовчому судовому засіданні до участі у справі у якості співвідповідача було залучено ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з’явився, однак його представник ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Від ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги визнають.

Відповідач ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з’явився, однак його представник ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом установлено:

Згідно Інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №60 виданої 29 серпня 2018 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 18 січня 2018 року по обліку бюро будинковолодіння №361 по вул. Загребля в с. Настасів належить ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8. В будинковолодінні самочинних добудов та перепланувань не виявлено.

Відповідно із довідкою №399 виданою 03 березня 2017 року ОСОБА_3 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, будинковолодіння, яке знаходиться в с. Настасів Тернопільського району, Тернопільської області по вул. Загребля за №361 рахується за ОСОБА_5, станом на 01 липня 1990 року – колгоспний двір, членами двору були: голова двору – ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1; дружина – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2; син – ОСОБА_5 теодорович, ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_9 помер 22 серпня 1990 року, що стверджується актовим записом №23 ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, та 09 березня 2017 року Тернопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Тернопільській області повторно видано свідоцтво про смерть серії І-ИД №218755.

Довідкою №617 виданою 25 квітня 2017 року ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області стверджується, що на день смерті ОСОБА_7, разом із ним за адресою: вул. Загребля, 361, с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області були зареєстровані та проживали: дружина – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2; син – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

27 лютого 2000 року померла ОСОБА_8, що стверджується актовим записом №8 Виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, та 09 березня 2017 року Тернопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану повторно видане свідоцтво про смерть серії І-ИД №218756.

Згідно довідки №618 виданої ОСОБА_3 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 25 квітня 2017 року, на день смерті ОСОБА_8 разом із нею за адресою: вул. Загребля, 361 в с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області був зареєстрований та проживав син – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

24 листопада 1949 року помер ОСОБА_5, що стверджується актовим записом №28 Виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яким 24 листопада 2017року видане свідоцтво про смерть серії І-ИД №232062.

Згідно інформаційної довідки №64 виданої 22 січня 2018 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року державна реєстрації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №361 по вул. Загребля в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_5 в бюро не проведена.

Довідкою №50 виданою 12 січня 2018 року ОСОБА_3 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області стверджується, що ОСОБА_5, який помер 24 листопада 2017 року, постійно проживав і на день смерті був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4. Разом з ним ніхто не був зареєстрований, проживала без реєстрації дружина – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно заповіту складеного 22 березня 2017 року у с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області. На випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 належний йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, по вул. Загребля, 361 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,08 га, кадастровий номер 6125285700010020255, яка знаходиться в с. Настасів Тернопільського району, Тернопільської області, а також заповів ОСОБА_11 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,08 га, кадастровий номер 6125285700010020269, яка знаходиться в с. Настасів Тернопільського району, Тернопільської області. Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_12 та зареєстровано в реєстрі за №11.

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 звернувся у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5, померлого 24 листопада 2017 року.

Також, як вбачається із матеріалів цивільної справи, у встановлений законом строк ОСОБА_10 звернулася у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про відмову від обов’язкової частки у спадковому майні після померлого чоловіка ОСОБА_5.

04 червня 2018 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №1437/02-14, згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 24 листопада 2017 року, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності житлового будинку, а також відсутністю вартості земельної ділянки, яка успадковується.

Вказаною постановою також стверджується, що 1/3 частина житлового будинку №361, що знаходиться по вул. Загребля в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області належала особисто ОСОБА_5, 1/3 частина належала померлій 27 лютого 2000 року ОСОБА_8 та 1/3 частина належала померлому 22 серпня 1990 року ОСОБА_7, після яких спадщину прийняв але не оформив своїх спадкових прав син померлих ОСОБА_5. У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за №27/2018 року, після смерті ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, за заявою дружини померлого ОСОБА_10 про відмову від одержання обов’язкової частки у спадщині та прийняття спадщини за законом та за заявою ОСОБА_4 про прийняття спадщини за заповітом.

18 січня 2018 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок №361, що знаходиться по вул. Загребля в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області. Замовником технічної інвентаризації у вказаному технічному паспорті зазначено ОСОБА_1.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд, будинковолодіння №361, що знаходиться по вул. Загребля в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області складається із: А – житловий будинок, 1972 року побудови; сх. – сходи, 1972 року побудови; Б – літня кухня, 1964 року побудови; Пд (б) – підвал, 1964 року прбудови; В- хлів, 1964 року побудови; Г – хлів, 1964 року побудови; Госп. Будівля – 1964 року побудови; Пд (Т) – підвал, до 1939 року побудови; Д – вбиральня, 1972 року побудови, 1 – огорожа; 2 – хвіртка; 3 – ворота; 2 КР – криниця; І – вимощення.

Як убачається із експлікації приміщень до плану житлового будинку №361 під літерою «А» по вул. Загоребля в с. Настасіав, загальна площа житлового будинку становить – 85, 4 кв.м., житлова площа – 57,9 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК України в редакції 1963 року, які були виключені з кодексу у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-XII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Частиною 1статті 112 ЦК УРСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістомст.123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв’язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Як установлено судом, після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України “Про власність” майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Доказів того, що спірний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

В силу ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом установлено, що ОСОБА_5 успадкував 1/6 частину будинковолодіння №361, що знаходиться по вул. Загребля в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області після смерті батька ОСОБА_7 та 3/6 частини вказаного житлового будинку після смерті матері ОСОБА_8, оскільки на момент смерті спадкодавців проживав разом із ними та протягом визначеного законом строку не заявила відмови від прийняття спадщини.

Відтак, ОСОБА_5 набув право на цілий житловий будинок.

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнати за ним права власності на житловий будинок загальною площею 85,4 кв.м., житловою площею 57,9 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Загребля, 361 в с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлого 24 листопада 2017 року ОСОБА_5 підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку, суд зазначає наступне:

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №487745 виданого 05 серпня 2005 року Тернопільською районною державною адміністрацією, ОСОБА_5 на підставі розпорядження Тернопільської районної держадміністрації є власником земельної ділянки площею 2,08 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як убачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6104309752018 від 18 січня 2018 року, земельна ділянка площею 2,0803 га, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125285700:01:002:0255 належить на праві власності ОСОБА_5.

Відповідно до звіту про оцінку майна №14062018-009 складеного 14 червня 2018 року ТОВ «ЕКСПЕРТНИЙ ЗНАВЕЦЬ» вартість земельної ділянки площею 2,08 га, кадастровий номер 6125285700:01:002:0255, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області становить 74768 гривень.

Однак, як убачається з відповіді відділу Держгеокадастру у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області№77/0/207-18 від 22 січня 2018 року, земельна ділянка площею 2,0803 га, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва знаходиться за межами населеного пункту на території ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125285700:01:002:0255, та нормативна грошова оцінка на зазначену земельну ділянку не розроблялася, тому надання витягу з нормативно грошової оцінки щодо зазначеної земельної ділянки на даний час не є можливим.

Посилаючись на відсутність витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель, нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5.

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до норм Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», підтвердженням права власності на земельну ділянку є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно достатті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку площею 2,0803 га, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125285700:01:002:0255, в порядку спадкування за заповітом після померлого 24 листопада 2017 року ОСОБА_5 підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_13 Григоровича (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (адреса місцезнаходження: с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 85,4 кв.м., житловою площею 57,9 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Загребля, 361 в с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлого 24 листопада 2017 року ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,0803 га, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125285700:01:002:0255, в порядку спадкування за заповітом після померлого 24 листопада 2017 року ОСОБА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області.

Повний текст рішення суду складено 24 вересня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідачі:

ОСОБА_3 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження: с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль.

Головуючий суддяОСОБА_14