Ухвала суду № 76719390, 24.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

24 вересня 2018 рокуЛуцькСправа № 0340/1365/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Полетило П.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_4 про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Маневицької селищної ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся з позовом до Маневицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 20 березня 2018 року №28/9 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Незалежності» та зобов’язання повторно розглянути питання про надання ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, орієнтованою площею 0,10 га, в смт. Маневичі по вул. Незалежності, район лікарні (номер земельної ділянки №2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Маневицької селищної ради від 20 березня 2018 року №28/9 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Незалежності» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Незалежності, смт. Маневичі (номер земельної ділянки №2), орієнтованою площею 0,1000 га, у зв’язку із наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки громадянину ОСОБА_4.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У заяві від 23 серпня 2018 року позивач уточнив позовні вимоги, та з урахуванням заявлених вимог також просив визнати протиправним та скасувати рішення Маневицької селищної ради від 26 липня 2018 року №35/32 «Про передачу громадянину ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Незалежності».

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог частини п’ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

В подальшому, відповідно до ухвали суду від 28 серпня 2018 року розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13 вересня 2018 року залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4.

В судовому засіданні 24 вересня 2018 року представник третьої особи ОСОБА_4 подав клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування рішення від 26 липня 2018 року №35/32 «Про передачу громадянину ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Незалежності».

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо закриття провадження у справі, оскільки вважає, що позов слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача не заперечив щодо закриття провадження у справі.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про закриття провадження у справі підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?м;…&?о; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &? ;…&?к;«. Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулися позивачі, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Як слідує із тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, спір між сторонами виник внаслідок прийняття оскаржуваних рішень від 20 березня 2018 року №28/9 та від 26 липня 2018 року №35/32, якими Маневицька селищна рада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передала безоплатно у приватну власність земельну ділянку орієнтованою площею 0,1000 га, в смт. Маневичі по вул. Незалежності, район лікарні (номер земельної ділянки №2) громадянину ОСОБА_4

Таким чином, підставою для відмови позивачу в реалізації його права щодо земельної ділянки стало прийняте відповідачем рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки у власність іншій фізичній особі.

Тобто, предметом оскарження у даній справі є рішення відповідача, яким по суті було надано цивільне право щодо спірної земельної ділянки іншій фізичній особі.

Відтак предметом спору у даній справі є цивільне право фізичних осіб на одну й ту ж земельну ділянку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від25 листопада 2015 року (справа № 339/113/14-а) та 11 жовтня 2016 року (справа № 21-2158а16).

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Тому, позов про скасування рішення від 20 березня 2018 року №28/9 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Незалежності» та скасування рішення від 26 липня 2018 року №35/32 «Про передачу громадянину ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Незалежності», предметом якого є перевірка правомірності прийняття цих рішень, не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі слід закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснивши позивачу його право звернення із даним позовом до Маневицького районного суду Волинської області.

Керуючись статтями 194, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_4 про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Маневицької селищної ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повний текст ухвали складений 26 вересня 2018 року.