Рішення № 76719240, 23.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

23 серпня 2018 року справа № 2340/2690/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0010363/1308-2321 від 02.04.2018, яким нарахована позивачу сума податкового зобов’язання за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 16396 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Аналогічні положення містяться і у пункті «є» підпункту 3.2 пункту 3 Положення «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Балаклеївської сільської ради», яке затверджене рішенням Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 27.06.2006 року за №10-1/VІІ «Про місцеві податки і збори на 2017 рік».

Позивач вважає, що належна йому на праві власності нежитлова будівля – столярна майстерня, віднесена до об’єктів промисловості, тому не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що об’єкти нерухомості фізичних осіб, у т.ч. тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначені пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України, як суб'єкти нерухомості, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Лист ДФС України від 21.03.2017 №3778/Є/99-99-13-02-03-14).

За твердженням відповідача, у разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні, керуючись положеннями ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 06.08.2018 про подальший розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлових виробничих будівель – столярного цеху (майстерні), які знаходяться за адресою: Черкаська область, Смілянський район, с. Балаклея, вул. Шевченка, 217-а, загальною площею 256,2 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2018 №0010363/1308-2321, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 16396 грн. 80 коп.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

З аналізу наведених норм ДК 018-2000 вбачається, що майстерні відносяться до будівель промисловості, що в свою чергу, підтверджує обґрунтованість доводів позивача, що столярна майстерня не може бути об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

На переконання суду, положення підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не підлягають розширеному тлумаченню і пов’язують факт звільнення від оподаткування із цільовим призначенням нежитлової будівлі та можливістю її використання в промислових цілях.

Розділ XII «Податок на майно» Податкового кодексу України не розрізняє можливість визначення бази оподаткування за суб’єктним складом.

Доводи податкового органу щодо звільнення промислових підприємств від сплати податку та покладення такого обов’язку на фізичну особу, не заслуговують на увагу ще й з огляду на встановлений ст. 24 Конституції України принцип рівності конституційних прав і свобод громадян та їх рівності перед законом.

В силу положень ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Суд вважає неприпустимим твердження щодо необхідності сплати податку фізичною особою чи фізичною особо-підприємцем, які у порівнянні із промисловим підприємством мають значно менші матеріальні можливості для сплати відповідного податку.

Перелік будівель промисловості закріплений підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є вичерпним, тому наявність вказівки на звільнення від оподаткування складських приміщень промислових підприємств не свідчить про поширення підпункту «є» виключно на промислові підприємства.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що покладення обов’язку щодо сплати податку на належне позивачу нерухоме майно промислового призначення суперечить підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та переліченим положенням Конституції України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за спірним податковим повідомленням-рішенням не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0010363/1308-2321 від 02.04.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (20705, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко