Постанова № 76719002, 13.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1776/17 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/783/4781/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю - позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Львівська» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Львівська» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до КС «Львівська», в якому просила стягнути з відповідача 59 350,00 грн., з яких 40 000, 00 грн. боргу по договору від 31 березня 2016 року та 19 350, 00 грн. відсотків за користування коштами, нарахованих станом на 28 лютого 2017 року.

В судовому засіданні 31 травня 2017 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 62 318,00 грн., з яких 40 000, 00 грн. неповернутого внеску (вкладу) по договору від 31 березня 2016 року та 22 318, 00 грн. відсотків за користування коштами, нарахованих станом на 31 травня 2017 року та на користь держави судовий збір.

В обґрунтування позову покликається на те, що між нею на відповідачем 17 січня 2014 року укладено договір №2014-0036, згідно умов якого вона внесла на рахунок відповідача грошовий внесок в розмірі 100 000, 00 грн. під 24% річних. В травні 2015 року їй було повернуто 20 000, 00 грн., з 18 травня 2015 по 31 березня 2016 року – 9 000,00 грн., з 31 березня 2016 року по 30 червня 2016 року – 31 000,00 грн., а всього разом 60 000,00 грн. 31 березня 2016 року між сторонами було укладено Умови про внесення додаткового пайового внеску члена КС «Львівська», відповідно до яких залишок грошового внеску в розмірі 40 000,00 грн. переданий відповідачу на строк до 31 червня 2016 року під 24% річних. Незважаючи на те, що строк дії договору закінчився, відповідач відмовляється повернути вклад в повному обсязі, покликаючись на складну фінансову ситуацію.

Крім цього, відповідач повністю відмовляється повернути відсотки за користування коштами в період з березня 2015 року по 31 травня 2017 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Львівська» про стягнення коштів - задоволено.

Вирішено стягнути з Кредитної спілки «Львівська» (р/р 265041046 в АТ ОСОБА_4 ОСОБА_5, МФО 380805, код ЄДРПОУ 20826788) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 62 318, 00 грн., з яких 40 000, 00 грн. неповернутого внеску (вкладу) по договору від 31 березня 2016 року та 22 318, 00 грн. відсотків за користування коштами, нарахованими станом на 31 травня 2017 року.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року оскаржила КС «Львівська».

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосував положення ст. 1058 ЦК України, що, на думку апелянта, є неприпустимим у даній справі, адже КС не є банківською установою і між сторонами жодного разу не укладались договори банківського вкладу. Таким чином, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального законодавства. Що ж стосується посилання суду на положення ст. ст. 525 та 526 ЦК України, то такі слід застосовувати при вирішенні спору саме із врахуванням положень правочинів, які були укладені між КС «Львівська» та позивачем. З урахуванням умов Договору № 2014-0036 від 17 січня 2014 року вважає, що КС «Львівська» правомірно припинила нарахування відсотків після 17 травня 2014 року, адже про це погодились сторони правочину.

Звертає увагу й на те, що відповідно до п. 1.3. Договору визначено, днем закінчення дії умов є 30 червня 2016 року, відтак відповідач не має обов’язку здійснювати нарахування та виплату відсотків після 30 червня 2016 року.

Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року скасувати в частині стягнення з КС «Львівська» на користь позивача 22 318 грн. 00 коп. відсотків за користування коштами нарахованими станом на 31 травня 2015 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги. Провести розподіл судових витрат.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається наступне.

17 січня 2014 року між сторонами було укладено договір № 2014-0036 про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозит «ОСОБА_6 свята».

Згідно п.1. вказаного договору, за цим договором спілка, що прийняла від вкладника внесок (вклад) на депозитний рахунок «ОСОБА_6 свята» грошову суму 100 000, 00 грн. строком на 4 місяці, зобов’язується повернути вкладнику таку суму та відсотки на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Днем початку строку дії договору є 17 січня 2014 року. Днем закінчення строку вкладу є 17 травня 2014 року. Відсоткова ставка за вкладом встановлюється у розмірі 24 відсотки річних (а.с.5-6).

Відповідно до п. 3.2 договору, Спілка зобов’язана повернути всю суму внеску, нараховувати та сплачувати члену кредитної спілки проценти за користування внеском у строки та в розмірах, які передбачені Умовами.

Встановлено та визнано сторонами, що позивачу ОСОБА_2 в травні 2015 року було повернуто 20 000, 00 грн., з 18 травня 2015 по 31 березня 2016 року – 9 000, 00 грн., з 31 березня 2016 року по 30 червня 2016 року – 31 000, 00 грн., а всього разом 60 000, 00 грн.

Крім цього, 31 березня 2016 року сторонами були підписані Умови про внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки «Львівська» (а.с.8).

Згідно п.п.1.1. - 1.4. Умов, спілка підтверджує, що прийняла від члена кредитної спілки внесок – грошову суму 40 000, 00 грн. строком не менше 3 місяці, зобов’язується повернути члену кредитної спілки таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цими Умовами. Днем початку дії умов є 31 березня 2016 року. Днем закінчення дії умов є 30 червня 2016 року. Процентна ставка за внеском передбачається у розмірі 24 процентів річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач зверталась до відповідача із заявами від 30 вересня 2016 року та від 23 грудня 2016 року про повернення внеску та відсотків за користування ним (а.с.9,10).

Згідно листа Голови Правління КС «Львівська» ОСОБА_6 вих. №2017-013 від 16 січня 2017 року, позивача повідомлено, що у зв’язку із багаточисельними зверненнями членів кредитної спілки щодо повернення своїх внесків, КС «Львівська» не має змоги повернути усі внески одночасно. Повернення внесків на даний момент відбувається частинами, по мірі фінансової можливості (надходження коштів (стягнень) з боржників по кредитних договорах). Тому повідомляють, що КС «Львівська» підтверджує свої зобов’язання щодо повернення внеску ОСОБА_2 в розмірі 40000,00 грн. і таке може бути здійснено лише частинами. Стосовно питання про нарахування відсотків, надано витяг з протоколу засідання Спостережної Ради КС «Львівська» від 13 вересня 2016 року (а.с.11).

Відповідно до рішення, викладеного у вищевказаному витязі з протоколу, у зв’язку із загальною несприятливою економічною ситуацією в Україні та відповідно важким фінансовим станом КС «Львівська» - у задоволенні заяви ОСОБА_2 щодо нарахування відсотків на залишок вкладу за період з березня 2015 року по березень 2016 року - відмовлено (а.с.12).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не заслуговує на увагу, як належний та допустимий доказ відмова відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 відсотків за користування коштами, оскільки дійсно згідно п.п. 6.4. Умов, строк дії умов продовжується протягом всього часу розміщення коштів на рахунку в спілці на підставі чинних або змінених умов, які діють в спілці. Враховуючи, що кошти позивачу ОСОБА_2 не повернуті, такі розміщені на рахунку у відповідача - КС «Львівська», відтак, позовна вимога про стягнення відсотків за користування коштами, нарахованих станом на 31 травня 2017 року, підлягає до задоволення.

Відповідачем вказаний обов’язок не був виконаний, кошти ОСОБА_2 не були повернуті в повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а кошти у сумі 62 318, 00 грн., з яких 40000,00 грн. не повернутого внеску (вкладу) по договору від 31 березня 2016 року та 22318,00 грн. відсотків за користування коштами, нарахованими станом на 31 травня 2017 року, підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки суд ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на підставі повно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Крім того, на виконання вимог запиту апеляційного суду, КС «Львівська» надано позивачу ОСОБА_2 довідку вихідний номер 2018 від 22 серпня 2018 року із змісту якої вбачається, що згідно кредитного договору № 2014-0036 від 17 січня 2014 року загальна сума заборгованості становить 62 318 грн. 00 коп. Загальна сума невиплачених відсотків в період з 01 березня 2015 року по 30 березня 2016 року та з 01 липня 2016 року по 31 травня 2017 року становить 22 318 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість КС «Львівська» станом на 22 серпня 2018 року перед ОСОБА_2 становить 71 656 грн. 00 коп.

Розподіл судових витрат судом першої інстанції проведено вірно з урахуванням приписів ч. 3 ст. 88 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції).

Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених ст.ст. 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не надано.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом, і підстав для скасування рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року та задоволення поданої апеляційної скарги, в тому числі і виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Львівська» - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_5