Постанова № 76718895, 13.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/6418/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.

Провадження № 22-ц/783/1516/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю - апелянта ОСОБА_2, представника апелянта - ОСОБА_3, прокурора - Панькевича Р.В., представника Державної казначейської служби України - ОСОБА_4, представника Державної фіскальної служби України у Львівській області - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2, Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Прокуратури Львівської областіна рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Прокуратури Львівської області, третьої особи Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури, -

в с т а н о в и л а:

Позивач 19.08.2016 року звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України на його користь відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури, яку, з урахуванням збільшених 26.03.2018 року позовних вимог оцінює в 2 227 545,36 гривень. Обґрунтовує позов тим, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області перебувала кримінальна справа № 139-3098 про обвинувачення директора ПП «Гал-Хліб» ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 366 КК України, директора ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід» і ПП «Евт-Центр» ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 – ч. 2 ст. 212 КК України. Постановою старшого прокурора прокуратури Львівської області від 31.03.2015 року кримінальне провадження № 32014140000000296 від 26.12.2014 року закрито, зокрема, у зв’язку з відсутністю в діях директора ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 4 ст. 366 КК України, скасовано запобіжні заходи та арешти на майно, застосовані в ході розслідування. Водночас, кримінальну справу відносно нього було порушено задовго до відкриття вищезазначеного кримінального провадження від 26.12.2014 року, а саме 08.07.2011 року. Відтак, внаслідок дій та рішень органу досудового розслідування він незаконно перебував під слідством з 08.07.2011 року до 31.03.2015 року, що становить 44 місяці. У зв’язку з цим, він зазнав моральних та психологічних страждань, слідчі дії важко позначились на майновому стані, оскільки 27.01.2012 року було арештовано його майно на загальну суму 950 000 грн., зокрема, автомобіль та квартиру. Окрім цього, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, серйозно постраждала його ділова репутація, як директора ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід», серед колег, ділових партнерів, а також побутова репутація серед сусідів, знайомих та родичів, суттєво було обмежено його права та можливості.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2/8а, ІПН НОМЕР_1) відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. та судові витрати в розмірі 746 грн. 51 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року оскаржили позивач ОСОБА_2, відповідачі - ОСОБА_8 управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Прокуратура Львівської області.

Позивач ОСОБА_2в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що судова та слідча тяганина проти нього опосередковано тривала починаючи з моменту порушення проти нього 08 липня 2011 року кримінальної справи аж до моменту винесення прокурором Прокуратури Львівської області 31 березня 2015 року постанови про закриття кримінального провадження від 26 грудня 2014 року. Таким чином, постійна судова тяганина та слідчі дії, допити як свідка, підозрюваного і обвинуваченого тривали фактично 3,5 роки. За весь цей час він зазнав значних моральних та психологічних страждань. Зазначена обставина підтверджується висновком судового експерта. Окрім того, він був і є директором ПП «Ефективна відгодівля тварин – Захід», внаслідок судової та слідчої тяганини проти нього постраждала його ділова репутація серед колег, ділових партнерів, а також побутова репутація серед сусідів, знайомих і навіть родичів. Також, 26 липня 2011 року винесена постанова про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, що фактично на 3,5 роки не давало змоги відпочити за кордоном, залишити територію України. Вважає, що має повне право на відшкодування справедливої сатисфакції, якою є грошова сума 2 227 545 грн. 36 коп., що дорівнює 598,32 мінімальним заробітним платам та підтверджується висновком експерта, який жодним з учасників судового процесу не ставиться під сумнів та є належним, достовірним та допустимим доказом, що перебуває в достатньому взаємному зв’язку з іншими доказами у їх сукупності. Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також стягнути 5 571 грн. 00 коп. витрат за проведення судової експертизи.

В свою чергу, апелянт Прокуратура Львівської області в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд прийшов до хибного висновку, що ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 01 січня становить 3723 гривні та провів розрахунок грошового відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду з урахуванням зазначеного розміру. Однак, згідно п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 – VІІІ набрав чинності з 01 січня 2017 року, згідно яких мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Таким чином, розмір моральної шкоди мав би складати не більше 71 626,7 грн. (44 місяці 23 дні х 1600 грн. = 71 626,7 грн. На думку апелянта, при визначенні розміру моральної шкоди суд необґрунтовано вказував на погіршення майнового становища позивача, втрату доходу, обмеження реалізації професійних можливостей. Дані твердження нічим не підтвердженні позивачем, більше того вони носять матеріальний характер та могли б відшкодовуватись як матеріальна шкода, однак такої вимоги позивачем не заявлено. Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

ОСОБА_8 управління Державної фіскальної служби України у Львівській області в обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на приписи ст. ст. 81, 89, 105, 110 ЦПК України, мотивує таку тим, що суд повинен з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Вважає, що висновок експерта у даній справі є науковою думкою експерта, його власним суб’єктивним оціночним судженням щодо можливого, приблизного та орієнтовного розміру заподіяної моральної шкоди, визначеним встановленими методами та методиками визначення розміру моральної шкоди, а відтак не може бути неналежним доказом. Адже, до моменту порушення відносно позивача кримінальної справи не проводились жодні дослідження емоційного стану позивача. Таким чином зміни емоційного стану позивача та глибину його моральних страждань неможливо визначити чи порівняти. Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а апеляційні Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області та Прокуратури Львівської області слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався частково.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Постановою заступника начальника відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області ОСОБА_9 від 08.07.2011 року відносно директора ПП «Ефективна відгодівля тварин – Захід» ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за фактом вчинення умисного ухилення від сплати податків, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (а.с. 15-18 т. 1).

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_10 від 21.12.2011 року відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 212 КК України, останнього притягнуто як обвинуваченого та пред’явлено обвинувачення згідно з постановою від 21.12.2011 року (а.с. 176-179, 180-183 т. 1).

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ОСОБА_2 обрано 22.12.2011 року з урахуванням особи підсудного та інших фактичних обставин справи (а.с. 127, 128 т. 1).

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_10 від 26.01.2012 року стосовно директора ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід» і ПП «Евт-Ценр» ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, та об’єднано з кримінальною справою № 139-3098. Постановою від 27.01.2012 року останнього притягнуто як обвинуваченого та пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 366 КК України (а.с. 192- 193, 196-199 т. 1).

28.02.2012 року кримінальна справа № 139-3098 про обвинувачення директора ПП «Гал-Хліб» ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 366 КК України, директора ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід» і ПП «Евт-Ценр» ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 366 КК України, та ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 – ч. 2 ст. 212 КК України (в ред. 1960 року) скерована до Сихівського районного суду м. Львова для розгляду по суті (а.с. 72-92 т. 1).

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 04.11.2014 року обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд скасовано (а.с. 71 т. 1).

За клопотанням прокурора прокуратури Львівської області від 04.12.2014 року постановою суду від 04.12.2014 року кримінальну справу направлено до СУ ФР Міндоходів у Львівській області для організації проведення додаткового розслідування (а.с. 216 т. 1).

26.12.2014 року відомості відносно ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014140000000296 (а.с. 228-229 т. 1).

Постановою старшого прокурора відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_11 від 31.03.2015 року вказане кримінальне провадження закрито у зв’язку з відсутністю, зокрема, в діях директора ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, запобіжні заходи та арешти на майно, застосовані в ході розслідування кримінальної справи № 139-3098 скасовано (а.с. 6-14 т. 1).

З огляду на викладене, що також не оспорюється сторонами, в період з 08.07.2011 року до 31.03.2015 року, що становить 44 місяці, тривало досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача, яке закрите через відсутність в діях останнього складу кримінальних правопорушень.

Згідно висновку експерта № 2983 судової психологічної експертизи від 13.02.2018 року, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_12, за результатами психологічного дослідження визначається, що ситуація, яка досліджується судом, тобто здійснення досудового розслідування у кримінальній справі № 139-3098 (кримінального провадження № 32014140000000296), обмеження права позивача та свободи внаслідок застосування до нього запобіжного заходу вигляді підписки про невиїзд з 22.12.2011 року по 04.11.2014 року, обшук, арешт майна, виявилась для позивача психотравмувальною та руйнівною для його життєдіяльності на психологічному, особистісному, поведінковому та комунікативному рівнях. Висновком експерта визначено, що орієнтовно-рекомендований розмір відшкодування нанесеної ОСОБА_2 страждання, виходячи з кількісного еквіваленту мінімальних заробітних плат, становить 598,32 МЗП (розмір мінімальної заробітної платив України на момент винесення рішення суду) (а.с. 59-66 т. 2).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Згідно ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Важливим є те, що прецедентна практика Європейського Суду визначає, що право на компенсацію передбачається і за порушення положень Конвенції, навіть якщо діяння, які призвели до такого порушення, не суперечать внутрішньому праву.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

В силу ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За положеннями ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом завдання шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких визначений ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В ході кримінального провадження відносно позивача ОСОБА_2 вимог щодо ефективності розслідування та розгляду провадження у розумний строк не було дотримано, оскільки його справа не знаходила вирішення понад три роки п’ять місяців та була скерована для проведення додаткового розслідування, увесь цей час щодо позивача був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що сам факт перебування позивача під слідством і в подальшому закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, є тою обставиною, що завдала йому моральної шкоди в такий період, право на відшкодування якої він має у відповідності до положень ст. 1176 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, а розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року становить 3 723 гривні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на вищезазначені обставини та зважаючи на принципи рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, а також враховуючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, розмір грошового відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності становить 300 000 грн.

При визначені розміру грошового відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду, суд першої інстанції вірно виходив із значної тривалості перебування позивача під слідством – сорок чотири місяці, погіршення його майнового становища, завдання шкоди його діловій репутації, втрати доходу, тривалість обмежень, які застосовувались до нього у зв’язку з обранням запобіжного заходу, та у зв’язку з цим обмеження реалізації ним своїх звичок та професійних можливостей, погіршення відносин з оточуючими людьми.

При цьому, судом дотримано вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, оскільки мінімальний розмір такого мав би становити 163 812 грн. (3 723 грн. х 44 місяці). Однак, судом першої інстанції вірно враховано, що вказаний мінімальний розмір не відповідатиме розміру дійсної завданої позивачу моральної шкоди, зважаючи на вищенаведені обставини.

Посилання апелянтів на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема незастосування судом першої інстанції вимог п. 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» віл 06.12.2016 року № 1774-У111 (набрав чинності з 01.01.2017 року), згідно якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, не заслуговують на увагу, оскільки таким не було внесено зміни до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зокрема в частині незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини та застосування такої у розмірі 1600 грн. 00 коп.

За приписами ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд першої інстанції правильно вказав, що висновок експерта в частині визначення орієнтовно-рекомендованого розміру відшкодування моральної шкоди у розмірі 598, 32 мінімальних заробітних плат, що становить 2 227 545 грн. 36 коп. (598,32 х 3 723 грн.), не відповідає вимогам поміркованості, виваженості, розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачу обирався найбільш м’який запобіжний захід – підписка про невиїзд, який якнайменше обмежував права та свободи громадянина.

Колегія суддів вважає, за необхідно зазначити, що наведені у висновку експерта № 2983 судової психологічної експертизи від 13.02.2018 року (складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_12, за результатами психологічного дослідження) розрахунки грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, завдану позивачу, є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня моральних страждань з урахуванням індивідуально-особистих властивостей підекспертного і суб'єктивних наслідків зазначеної ситуації. Таким чином, ці висновки носять рекомендаційний характер, тому при вирішенні питання про визначення розміру компенсації моральної шкоди з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції у сукупності з іншими доказами у справі перевірив визначений розмір відшкодування моральної шкоди та правомірно його зменшив.

Враховуючи те, що відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету зазначену сума підлягає стягненню шляхом списання їх з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 ч. 3ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на користь позивача слід стягнути з Прокуратури Львівської області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України по 227 (двісті двадцять сім) грн. 73 коп. - судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи, пропорційно до задоволених позовних вимог (300 000 грн. х 100% : 2 227 545 грн. = 13,46%, 5075,80 х 13.46%= 683.20, 683,20 : 3= 227.73)

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення частково порушено норми процесуального права, зокрема в частині розподілу судових витрат, то в цій частині таке підлягає зміні.

В іншій частині, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів, а відтак, у решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч. 1 п. 2, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Прокуратури Львівської області- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року змінити в частині розподілу судових витрат, доповнивши резолютивну частину такого абзацом четвертим наступного змісту: «Стягнути з Прокуратури Львівської області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України по 227 (двісті двадцять сім) грн. 73 коп. з кожного на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2/8а, ІПН НОМЕР_1) понесених витрат на проведення експертизи.

Абзац четвертий резолютивної частини рішення вважати абзацом п’ятим.

В решті рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_13