Постанова № 76717549, 11.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/4938/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/783/1055/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Брикайло М.В.,

з участю: прокурора Панькевича Р.В., представника

Львівської міської ради – ОСОБА_2, представника

Залізничної районної адміністрації – ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської міської ради та прокуратури Львівської області на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року у справі за позовом Львівської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові до ОСОБА_6, ОСОБА_7, обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації прав,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року прокурор Львівської місцевої прокуратури №2, діючи в інтересах держави, звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати рішення реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі – ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») про державну реєстрацію прав від 21.12.2011 року в цілому на будівлю під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, за ОСОБА_7, реєстраційний №35610223; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, укладений 02.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за реєстровим №1826; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, укладений 03.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за реєстровим №1836; скасувати рішення реєстратора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про державну реєстрацію прав від 06.07.2012 року на 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194.6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, за ОСОБА_6, реєстраційний №35610223, прийняте на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, укладеного 02.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за реєстровим №1826; скасувати рішення реєстратора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про державну реєстрацію прав від 06.07.2012 року на 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, за ОСОБА_6, реєстраційний №35610223, прийняте на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, укладеного 03.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за реєстровим №1836.

Свої вимоги прокурор обгрунтовував тим, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 01.12.2011 року, яке було скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.11.2015 року, визнано право власності за ОСОБА_7 на об’єкт самочинного будівництва, а саме: будівлю, зазначену у технічному паспорті під літ. «Б-1», по вул.Шараневича, 5 у м.Львові, загальною площею 194.6 кв.м., яка побудована на землях територіальної громади міста Львова без відведення земельної ділянки для цієї мети та за відсутності необхідних для цього дозвільних документів.

На підставі вказаного рішення суду від 01.12.2011 року, реєстратором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 21.12.2011 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності в цілому на будівлю під літ. «Б-1», загальною площею 194.6 кв.м., що розташована за адресою: м. Львів, вул. Шараневича. 5, за ОСОБА_7 з присвоєнням реєстраційного №35610223 та видано витяг про державну реєстрацію прав.

Після набуття права власності на вказане нерухоме майно, ОСОБА_7 відчужив його ОСОБА_6 на підставі двох договорів купівлі-продажу (по 1/2 частині будівлі за кожним договором), які посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 02.07.2012 року за реєстровим №1826 та 03.07.2012 року за №1836, на підставі яких право власності на будівлю в цілому перейшло до ОСОБА_6, про що видано витяги про державну реєстрацію прав №34743904 та №34743359.

Прокурор вважає, що незаконне набуття відповідачем ОСОБА_7 права власності на вказану будівлю є підставою для визнання недійсними укладених між ним та відповідачем ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу, та скасування державної реєстрації права власності на це нерухоме майно за ними обома, оскільки в силу закону тільки власник має право розпорядитись належним йому на праві власності майном.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржили Львівська міська рада та прокуратура Львівської області, просять рішення скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Свої доводи, які є аналогічними за змістом, апелянти обгрунтовують тим, що суд не врахував вимог закону про те, що лише власник майна, який набув його у власність на законних підставах, має право ним розпорядитись. Звертають увагу, що незаконність набуття відповідачем ОСОБА_7 спірного нерухомого майна у власність встановлена рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили, що є безумовною підставою для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними та скасування державної реєстрації права власності відповідачів на це майно і такий спосіб захисту порушеного права визначений законом.

Неправильним вважають апелянти висновок суду про те, що позивачі не мали права звертатись до суду із вказаним позовом, оскільки оспорюваними договорами порушено право територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, як власника землі, на якій знаходиться самочинно збудована спірна будівля.

Крім того, апелянти не погоджуються із висновком суду про сплив позовної давності для звернення прокурора із указаним позовом, оскільки прокурор довідався про порушене право ториторіальної громади міста Львова лише з рішення Апеляційного суду Львівської області від 04.11.2015 року, а Львівська міська рада – з позовної заяви прокурора від 14.09.2016 року, поданої в її інтересах у даній справі, оскільки не була залучена до участі в тій іншій справі, яка розглянута Залізничним районним судом м.Львова 01.12.2011 року.

Апелянти вважають оскаржуване рішення необгрунтованим, оскільки у ньому відсутні посилання на норми матеріального права, які суд застосував при вирішенні даного спору і на підставі яких не врахував доводів, викладених в позовній заяві.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток (а.с.250-253), поштове відправлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, адресоване відповідачу ОСОБА_7 за відомою суду адресою місця його проживання, повернулось до суду з відміткою «за незапитом» (а.с.254, 255), однак, відповідач відповідно до вимог статті 131 ЦПК України заяв про зміну місця свого проживання (перебування) та про наявність засобів телефонного зв’язку до апеляційного суду не подавав і в матеріалах справи такі відомості відсутні, тому, з урахуванням наведеного й вимог частини першої статті 131 ЦПК України, він вважається належним чином повідомленим, і відповідно до вимог ст.372 цього Кодексу, справу розглянуто апеляційним судом у відсутності цих учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України презюмується правомірність правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За загальним правилом, яке міститься у ст.658 ЦК України, право продажу товару (майна) належить його власникові.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є будівля під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул. Шараневича, 5.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 01.12.2011 року (а.с.13-17) було задоволено позов ОСОБА_7 і визнано за ним право власності на будівлю, позначену в технічному паспорті під літ. «Б-1», по вул.Шараневича.5 у м. Львові, загальною площею 194.6 кв.м.

На підставі цього рішення суду, 21.12.2011 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвало за відповідачем ОСОБА_7 право власності на спірну будівлю (а.с.28-29).

02.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6Й укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини вказаної вище будівлі, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №1826 (а.с.30-32).

На підставі цього договору, 06.07.2012 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвало за відповідачем ОСОБА_6 право власності на 1/2 частини спірної будівлі (а.с.33-34).

03.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6Й укладено ще один договір купівлі-продажу іншої 1/2 частини спірної будівлі, який було посвідчено тим же нотаріусом і зареєстровано в реєстрі за №1836 (а.с.35-37).

На підставі цього договору, 06.07.2012 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвало за відповідачем ОСОБА_6 право власності на іншу 1/2 частини спірної будівлі (а.с.38-39).

Таким чином, на підставі оспорюваних та зазначених вище договорів купівлі-продажу відповідач ОСОБА_6 став власником спірної будівлі в цілому.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.11.2015 року (а.с.18-25) рішення Залізничного районного суду м.Львова від 01.12.2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання за ним права власності на будівлю під літ. «Б-1» по вул. Шараневича. 5 у м. Львові, загальною площею 194,6 кв.м. – відмовлено.

Отже, враховуючи те, що рішення Залізничного районного суду м.Львова від 01.12.2011 року, на підставі якого ОСОБА_7 набув право власності на спірну будівлю, скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.11.2015 року і цим рішенням встановлено факт незаконного набуття відповідачем ОСОБА_7 права власності на спірне майно, яке визнане судом об’єктом самочинного будівництва, тому в силу наведених вище норм закону він не мав права розпоряджатись цим майном, що відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними та скасування первинної державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_7, здійсненої на підставі незаконного рішення суду, та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на це майно, здійсненої на підставі недійсних договорів.

Враховуючи те, що спірний об’єкт нерухомості самочинно побудований на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади міста Львова, колегія суддів доходить висновку про те, що внаслідок укладення оспорюваних договорів та реєстрації права власності на спірну будівлю за відповідачами порушено право територіальної громади міста Львова, як власника цієї земельної ділянки в особі Львівської міської ради, на вільне володіння та розпорядження землею у встановленому законом порядку, оскільки реєстрація права власності на об’єкт нерухомого майна є підставою для переходу права власності на земельну ділянку (права користування земельною ділянкою), на якій знаходиться цей об’єкт, а тому позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права – шляхом визнання недійсними оспорюваних договорів та скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірний об’єкт нерухомого майна.

Суд першої інстанції наведених вище норм закону та встановлених обставин справи не врахував, не дав належної правової оцінки доказам, які є в матеріалах справи, а тому дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених прокурором вимог.

Помилковими є й висновки суду першої інстанції про сплив позовної давності для звернення прокурора з даним позовом, на застосуванні наслідків якого наполягала сторона відповідача ОСОБА_6 у своїй заяві від 02.02.2018 року (а.с.170-171), оскільки відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а з матеріалів справи встановлено, що про порушення права територіальної громади міста Львова та про особу, яка його порушила, прокурор довідався (міг довідатись) лише з наведеного вище рішення Апеляційного суду Львівської області від 04.11.2015 року у справі №462/3847/11, у якій Львівська міська рада участі не брала, а тому, звернувшись з даним позовом в інтересах Львівської міської ради 14.09.2016 року, прокурор та Львівська міська рада не пропустили встановленого статтею 256 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Таким чином, допущені судом першої інстанції і наведені вище порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову в повному обсязі та, відповідно, про задоволення поданих апелянтами апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1,4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційні скарги Львівської міської ради та прокуратури Львівської області задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Львівської місцевої прокуратури №2 задовольнити.

Скасувати рішення реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про державну реєстрацію прав від 21.12.2011 року в цілому на будівлю під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5 за ОСОБА_7, реєстраційний №35610223.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, укладений 02.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за реєстровим №1826.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, укладений 03.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за реєстровим №1836.

Скасувати рішення реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про державну реєстрацію прав від 06.07.2012 року на 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194.6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5 за ОСОБА_6, реєстраційний №35610223, прийняте на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, укладеного 02.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за реєстровим №1826.

Скасувати рішення реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про державну реєстрацію прав від 06.07.2012 року на 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5 за ОСОБА_6, реєстраційний №35610223, прийняте на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини будівлі під літ. «Б-1», загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою: м.Львів, вул.Шараневича, 5, укладеного 03.07.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за реєстровим №1836.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

ОСОБА_9