Ухвала суду № 76717511, 20.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/1203/13-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

20.09.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участі секретаря судових засідань ОСОБА_3, прокурора Сирохман Л.І., підсудного ОСОБА_4, захисників – адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу № 11/777/13/2018 за апеляційною скаргою прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 25.04.2018.

Цим вироком ОСОБА_4 СТАНИМИРОВ ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, округ Перник Софійської області (ОСОБА_8), мешканець м. Ілірська Бистриця, вул. Заречіє, буд. 30 (Республіка Словенія), болгарин, громадянин ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, працюючий водієм, не судимий, засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Ухвалено: зобов’язати ОСОБА_4 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, стягнути з ОСОБА_4 7237 грн. на користь Свалявської ЦРЛ.

ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 02.02.2012 приблизно о 16 годині, на 748 км автомобільної дороги «М-06» між населеними пунктами с. Голубине Свалявського району і м. Свалява Закарпатської області, керуючи автомобілем марки «VOLVO» моделі «AS02C» з реєстраційним номером Республіки Словенія КРКЕ-436 з причепом марки «DAYTONA» моделі «YLK20» реєстраційним номером Республіки Словенія KPFC-066 під час руху в напрямку м. Київ на порушення вимог п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3 «б», 10.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не дотримався безпечних дистанції та інтервалу і допустив зіткнення передньою частиною автомобіля з задньою частиною пасажирського рейсового автобусу марки «БАЗ» моделі А079.23 Єталон» з реєстраційним номером 0165-61 КА під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався попереду по своїй смузі руху в попутному напрямку.

Внаслідок зіткнення пасажири автобуса отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_10 – тяжкі, які призвели до його смерті на місці події, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 – тяжкі, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 – середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Прокурор Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок в частині призначення покарання скасувати та постановити новий, за яким призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Стверджує, що суд призначив зам’яке покарання, оскільки не дотримався вимог ст. 65 КК України, не врахував ступеня тяжкості та суспільної небезпечності злочину, зокрема його тяжких наслідків, не обговорив питання про призначення додаткового покарання.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст вироку, доводи і вимоги апеляційної скарги, промову прокурора на підтримання, в цілому, апеляційних вимог, пояснення підсудного і захисників, які заперечили проти доводів прокурора і просили залишити вирок без змін, дослідив дані про особу підсудного, заслухав судові дебати, останнє слово підсудного, перевірив матеріали кримінальної справи, обговорив доводи сторін і приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Доведеність вини ОСОБА_4 в учиненні злочину за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оспорюється і тому Апеляційним судом не перевіряється. Правова кваліфікація встановленого діяння за ч.2 ст. 286 КК України цим обставинам відповідає.

Відповідно до засад, визначених у ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції у вироку відзначив, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілим заподіяну злочином шкоду, позитивно характеризується, має низку хвороб.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження ОСОБА_4 повідомив, що роботою, пов’язаною з керуванням транспортними засобами займається понад сорок років, завдяки цьому заробляє на життя своїй сім’ї, жодного разу не був підданий адміністративному стягненню за порушення правил дорожнього руху. Утім, міру своєї відповідальності розуміє, дуже шкодує про те, що сталось, особисто зустрівся з кожним з потерпілих, відшкодував їм матеріальну шкоду, погодиться з покаранням, яке визначить суд, але просить, по можливості, не позбавляти його волі і права керування транспортними засобами. Другого засобу заробітку він не має, отже таке рішення поставить його сім’ю в дуже скрутне матеріальне становище.

Санкція частини другої статті 286 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Суд першої інстанції призначив ОСОБА_4 основне покарання у виді п’яти років позбавлення волі, отже воно не є найм’якішим.

Злочин, в якому визнано винним ОСОБА_4, є необережним, заподіяння ним потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень є його ознакою, а тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - кваліфікуючою ознакою. Тому Апеляційний суд не погоджується з доводом прокурора про необхідність окремого врахування при призначенні покарання кількості потерпілих та ступеня тяжкості спричинених їм тілесних ушкоджень.

Згідно з ч.1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання, в тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

ОСОБА_4 визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, його досудовому розслідуванню, до закінчення розгляду справи судом першої інстанції відшкодував потерпілим матеріальну шкоду, у зв’язку з досудовим розслідуванням і судовим розглядом даної кримінальної справи у період з 02.02.2012 по 13.07.2012 утримувався під вартою. Він позитивно характеризується, має більш ніж сорокарічний стаж бездоганної роботи водієм, страждає на цукровий діабет, діабетичну полінейропатію, ішемічну хворобу серця, стенокардію, гіпертонічну хворобу другого ступеня.

Обставин, які обтяжували б покарання ОСОБА_4, судом не встановлено і прокурором не наведено.

З урахуванням зазначених вище обставин рішення суду першої інстанції звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням та не призначати йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами Апеляційний суд визнає обґрунтованими.

Доводів, які переконували б у тому, що призначене судом першої інстанції покарання не є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових злочинів, ні в апеляційній скарзі, ні в промові прокурора в судовому засіданні апеляційної інстанції не наведено.

Обговорюючи питання про міру покарання ОСОБА_4 Апеляційний суд вважає необхідним врахувати і те, що після вчинення злочину минуло шість років і шість місяців, що жоден з потерпілих вирок не оскаржив і будь-яких матеріальних претензій до ОСОБА_4 не заявив, а також те, що прокурор в апеляційній скарзі просив не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 25.04.2018 щодо ОСОБА_22 Станимирова залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена касаційним порядком безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: