Рішення № 76717308, 10.09.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2908/18

Провадження № 2/369/1920/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Ковриженко М.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп» про захист прав споживачів, визнання попереднього договору недійсним і стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп» про захист прав споживачів, визнання попереднього договору недійсним і стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що з мережі Інтернет йому стало відомо, що ТОВ «Альфакоммерсгруп» реалізує транспортні засоби (автомобілі) за доступними цінами, а саме «Fiat Doblo» 2015 року випуску, сріблястого кольору /2.0/6 мех./4*2.

18 січня 2018 року, знаходячись в м. Суми, він зустрівся з представниками ТОВ «Альфакоммерсгруп», які в усній розмові йому повідомили, що в наявності є автомобіль «Fiat Doblo» 2015 року випуску, сріблястого кольору /2.0/6 мех./4*2, за ціною 146 000,00 грн., який буде доставлений власнику протягом одного тижня після внесення авансу та підписання попереднього договору.

18 січня 2018 року між сторонами був укладений попередній договір № 0050, в якому сторонами було обумовлено намір укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, а саме автомобіля «Fiat Doblo» 2015 року випуску, сріблястого кольору /2.0/6 мех./4*2 за ціною 146 000,00 грн..

Позивач зазначив, що на рахунок ТОВ «Альфакоммерсгруп» він сплатив 43 000 грн..

26 січня 2018 року вказаний транспортний засіб наданий йому не був.

Позивач зазначив, що він телефонував по номеру телефону, який вказаний в договорі для з’ясування причин не виконання ТОВ «Альфакоммерсгруп» умов попереднього договору № 0050 від 18 січня 2018 року, однак йому стало відомо, що цей номер є гарячою лінією підприємства і будь-яких роз’яснень йому надано не було.

На виконання умов п. 2.1 попереднього договору 18 січня 2018 року ОСОБА_1 сплатив на відповідний рахунок ТОВ «Альфакоммерсгруп» грошові кошти у розмірі 43 000 грн., що підтверджується квитанцією № ПН 4460 від 18 січня 2018 року. Однак, в порушення умов договору ТОВ «Альфакоммерсгруп» не уклав з ним основний договір.

У відповідності до вимог п. 1.8 договору, якщо укладення основного договору у визначений термін не відбулося, то попередній договір та передбачені ним зобов’язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення, попередній договір та передбачені ним зобов’язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений Основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення, попередній договір та всі зобов’язання за ним втрачають чинність.

ТОВ «Альфакоммерсгруп» порушив умови попереднього договору від 18 січня 2018 року, не виконав та не уклав основний договір.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що він звертався до директора ТОВ «Альфакоммерсгруп» ОСОБА_3, із заявою про досудове врегулювання спору, з вимогою повернути грошові кошти, однак жодних відповідей йому надано не було, грошові кошти повернуті не були.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 526, 635, 230 ЦПК України позивач просив визнати попередній договір № 0050 від 18 січня 2018 року, укладений з ТОВ «Альфакоммерсгруп» недійсним; стягнути з ТОВ «Альфакоммерсгруп» на його користь 43 000 грн. та понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «Альфакоммерсгруп» не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 18 січня 2018 року між ТОВ «Альфакоммерсгруп» та ОСОБА_1 був укладений Попередній договір № 0050 купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до умов п. 1.1 договору сторони погодили, що оскільки покупець має бажання купити у продавця, а продавець має бажання продати покупцеві транспортний засіб, тому, маючи намір, бути юридично зобов’язаними, відповідно до ст. 635 ЦК України сторони уклали попередній договір про наступне: сторони зобов’язались у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому попередньому договорі; транспортний засіб, який продавець зобов’язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за основним договором, та який являтиметься предметом основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: марка «Fiat», модель «Doblo», 2015 року випуску, інші характеристики – срібло, 2.0/дизель,6мех./4*2 (колір, пробіг, тощо).

Відповідно до умов п. 1.3 попереднього договору основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняти пропозицію другою стороною.

Пунктом 1.5 попереднього договору сторони погодили, що зобов’язуються укласти основний договір 26 січня 2018 року за умови повного виконання п. 2.1 попереднього договору.

Відповідно до умов п. 1.6 договору істотною умовою основного договору: продавець зобов’язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти майно та оплатити його вартість у сукупності 146 000,00 грн.. Право власності на майно переходить до покупця з моменту сплати повної вартості майна, зазначеної вище, на підставі основного договору. Майно передається продавцю з моменту сплати повної вартості майна, зазначеної в цьому Попередньому договорі, після укладення Основного договору, якщо сторони не домовляться про інше при укладенні Основного договору.

Відповідно до умов п. 1.8 договору, попередній договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до моменту укладення основного договору. Якщо укладення Основного договору у визначений термін не відбулося, то Попередній договір та передбачені ним зобов’язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений Основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 2.1 Попереднього договору позивач ОСОБА_1 на підтвердження дійсних намірів на укладення Основного договору сплатив на рахунок ТОВ «Альфакоммерсгруп» 43 000 грн., що підтверджується копією квитанції № ПН 4460 від 18 січня 2018 року, яка долучена до матеріалів справи.

На виконання умов попереднього договору ОСОБА_1 сплатив 43 000 грн., а відповідач ТОВ «Альфакоммерсгруп» не виконав своїх зобов’язань за Попереднім договором, Основний договір між сторонами укладений не був.

В лютому 2018 року ОСОБА_1 направляв на адресу ТОВ «Альфакоммерсгруп» заяву про досудове врегулювання спору, однак дана заява була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилався на те, що у відповідності до вимог ст. 230 ЦК України відповідач ТОВ «Альфакоммерсгруп» ввів його в оману при укладенні Попереднього договору № 0050 від 18 січня 2018 року.

Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитку у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.

Згідно вимог ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоду.

Згідно п. п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У вступному слові представник позивача ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач ТОВ «Альфакоммерсгруп» у відповідності до вимог ст. 230 ЦПК України ввів позивача в оману, і тому попередній договір з цих підстав має бути визнаний недійсним.

Однак позивач ОСОБА_1 в наданих суду поясненнях стверджував, що відповідач відносно нього не виконував умови договору. Позивач вказував, що сторони в попередньому договорі дійшли всіх істотних умов і позивач свідомо погодився з умовами договору. Підставою ж звернення позивача з позовом до суду було саме невиконання відповідачем умов договору, а не введення його в оману відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з тих підстав, які заявлені позивачем у позові про визнання недійсним попереднього договору відповідно до вимог ст. 230 ЦК України, а саме введення відповідачем позивача в оману, позов не підлягає задоволенню щодо визнання договору недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов попереднього договору сплатив на рахунок ТОВ «Альфакоммерсгруп» грошові кошти в розмірі 43 000 грн., що підтверджується копією квитанції № ПН 4460 від 18 січня 2018 року. Оскільки грошові кошти в розмірі 43 000 грн. були сплачені позивачем на виконання умов п. 2.1 попереднього договору, а попередній договір № 0050 від 18 січня 2018 року судом не визнано недійсним, то суд відмовляє у задоволенні даних вимог позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У задоволенні вимог позивача про стягнення на його користь судових витрат суд відмовляє у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Суд, з’ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Альфакоммерсгруп» про захист прав споживачів, визнання попереднього договору недійсним і стягнення грошових коштів не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 202, 230, 509, 627, 635, 638 ЦК України, ст. ст. 4, 81, 133, 137, 258, 263, 265, 280 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп» про захист прав споживачів, визнання попереднього договору недійсним і стягнення грошових коштів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 25 вересня 2018 року.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.