Ухвала суду № 76717099, 13.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді - Юрдиги О.С.

суддів - Сітайло О.М., Мельника В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальну справу відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Коцюбинське, Київської області, українця, громадянина України, одруженого, звищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст. 209, ч.2, ч.3 ст.358, ч.2 ст.384 КК України,

за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_78 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року та апеляцією захисника ОСОБА_77 на окрему ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року,

за участю сторін:

прокурора - Горбаня В.В.

підсудного - ОСОБА_1

захисників - ОСОБА_78, ОСОБА_77, Мороз А.С.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 в пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 190, ч.2 ст.209 КК України, ч.2 ст.384 КК України визнано невинним, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину та по суду виправдано, визнано невинним за ч.2 ст.358 КК України у зв'язку не доведеністю участі у вчиненні злочину та по суду виправдано.

Визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.

На підставі ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Запобіжний захід обраний обвинуваченому у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 вартість проведених експертиз, вирішено питання речових доказів та скасовано накладені арешти.

Крім того, окремою ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 07 листопада 2017 року постановлено звернути увагу голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області на неналежне виконання адвокатом ОСОБА_77 своїх професійних обов`язків та вжити необхідних заходів реагування з метою запобігання таких порушень закону та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду стосовно ОСОБА_1 скасувати в частині виправдання за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 358 КК України та залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих, у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі підсудного, внаслідок м'якості.

Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 384 КК України, та призначити покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 209 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 358 КК України - 5 місяців арешту. Відповідно до ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності;

за ч. 2 ст. 384 КК України - 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цивільні позови потерпілих задовольнити.

Прокурор в апеляції не погоджується з висновком суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Зазначає, що з досліджених в судовому засіданні та покладених в основу вироку доказів убачається, що ОСОБА_1, отримавши 4 000 000 доларів США для реалізації проектів ряду проектів жодних дій в інтересах ОСОБА_3 не вчиняв та не міг вчинити, оскільки отримав відмову землекористувача, що передбачалася на реалізацію проектів «Розвідка» та «Прикордонники». Отримавши 2 000 000 доларів США для реалізації проекту «Пуща-Водиця Кощобинське» підсудний обмежився укладенням незаконних змін до нікчемного правочину про співпрацю з Державним комунальним з підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо». За 1 000 000 доларів США, призначених для реалізації проекту «Приватний будинок», здійснив придбання нерухомості у ОСОБА_6 для своєї дружини;отримавши 5 500 000 доларів США за проектом «Шанхай», витратив близько 15 000 доларів США на укладення попередніх договорів з власниками нерухомості, не уклавши в подальшому договори купівлі-продажу; із отриманих від ОСОБА_3 4 млн. доларів США по проекту «Гаражі», підсудний забезпечив часткове придбання близько 200 гаражів на користь підконтрольних йому осіб і відмовився передати правовстановлюючі документи власнику витрачених коштів.

Такі обставини безсумнівно вказують, що підсудний не мав наміру і реальних можливостей виконувати домовленості з потерпілими. Він не вчинив юридично значимих дій, спрямованих на реалізацію домовленостей з ними. Земельні ділянки, на яких начебто мало відбуватися будівництво, перебували в користуванні інших осіб. Документи про надання дозволу на підготовку і початок будівництва навіть не розглядалися уповноваженими суб'єктами. Натомість, до вересня 2007 року, придбавши 16 гаражів у гаражному кооперативі «Корабел» за кошти ОСОБА_7, у вересні 2008 року намагався створити у ОСОБА_3 уяву про належне використання наданих коштів та отримати додаткове фінансування.

На думку прокурора, суд першої інстанції без жодного обґрунтування прийняв сторону підсудного, який без жодного доказу стверджував про виконання зобов'язань на 18 000 000 доларів США та ремонту в будинку ОСОБА_3

Крім того, вироком суду, як однією із підстав виправдання підсудного, зазначено про наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_1,ОСОБА_3 та ОСОБА_7, оскільки між ними існували саме договірні стосунки, оформлені письмовим договором.

Проте, судом не враховано наявність у матеріалах справи, що досліджувались у ході судового розгляду, заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину відносно нього ОСОБА_1

Відмова ОСОБА_6 під час судового розгляду від претензій до ОСОБА_1, на думку прокурора, повинна розцінюватись судом лише як обставина, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, однак не свідчить про відсутність в його діях складу злочину.

Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 67 КПК України 1960 року, суд оцінив докази за переконанням, що не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Сукупність досліджених в ході судового слідства доказів не дозволяє обґрунтовано прийти до висновку про відсутність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того прокурор не погоджуєься з висновком суду про виправдання ОСОБА_1 за ч.2 ст.209 КК України за відсутністю в діях підсудного складу злочину.

Зазначає, що в ході судового розгляду вказаного епізоду, судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав мотоцикл марки «BMW F650 GS», вартістю 86692 грн. 93 коп., автомобіль марки «BMW ALPINA В6/Е63» -1345304 грн. 22 коп., автомобіль марки «BMW Х-6» - 847056 грн. 08 коп., які зареєстрував на своє ім'я в Ірпінському МРЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області, а останній транспортний засіб зареєстрував на дружину ОСОБА_9

Однак, суд безпідставно визнав припущеннями, що придбане майно ОСОБА_1 за кошти ОСОБА_3 та недоведеним обвинувачення щодо вчинення шахрайських дій по відношенню до потерпілого, а відтак відсутнім в діях ОСОБА_1 склад злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України. Прокурор вважає доведеним наявний прямий умисел ОСОБА_1 на легалізацію грошових коштів, отриманих шахрайським шляхом від ОСОБА_3 та вчинення дій для такої легалізації, оскільки використання грошових коштів на придбання вказаних транспортних засобів співпадає із періодом отримання грошових коштів від ОСОБА_3 та реалізацію проектів за угодою.

Зазначає, що ОСОБА_1 не надано достатніх доказів законності джерел походження грошових коштів, витрачених на транспортні засоби.

З цих підстав вважає, що склад злочину, передбачений ч.4 ст.190 КК України, є предикатним злочином щодо злочину, передбаченого ст.209 КК України.

Також прокурор в апеляції заперечує висновки суду щодо недоведеності обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

Відповідно до показань ОСОБА_1 в суді, він вступив до ВНЗ - Київського державного технічного університету будівництва та архітектури та провчився там 3 курси, а потім був відрахований, в подальшому поновлений та закінчив навчання у 1995 році, отримавши диплом про вищу освіту.

Разом з тим, судом достовірно встановлено, що підсудний не закінчував повний курс навчання та не отримував диплом, засудивши ОСОБА_1 за використання підробного документа - диплома, тобто за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

Однак, суд безпідставно зазначив, що у частині підроблення вказаного диплома, дослідженими доказами не підтверджено факту, що ОСОБА_1 вступав у змову та надав свої анкетні дані для виготовлення диплому, поклавши при виправданні ОСОБА_1 за ч.2 ст. 358 КК України, його показання.

На думку прокурора, показання підсудного спростовуються показами свідка ОСОБА_10 та та іншими доказами, дослідженими судом.

Судом не надано належної оцінки наявності у ОСОБА_1 прямого умислу на отримання диплома про вищу освіту за такою спеціальністю, оскільки у нього була мета отримати певні права, зокрема, обійняти посаду у Міністерстві регіонального розвитку та будівництва, що у подальшому і стало реальним завдяки підробному диплому.

Прокурор заперечив висновки суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч.2 ст.384 КК України у зв'язку з відсутністю в діях підсудного складу злочину.

ОСОБА_1, у період часу з 17 лютого 2010 року по 28 травня 2010 року, будучи допитаним як потерпілий по кримінальній справі № 08-17378 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом замаху проти нього на вбивство, попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, наполягав на тому, що впізнати особу, яка вчинила відносно нього злочин, не зможе.

При проведенні слідчих дій - пред'явлення особи для впізнання по фотознімках, відтворення обстановки та обставин події, додаткових допитах як потерпілого, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що вказана ним особа зазначеного злочину не вчиняла, наполягав на своїх показаннях відносно неї, повідомляючи завідомо неправдиві факти про обставини вчинення злочину проти нього.

Таким чином, прокурор вважає, що показаннями свідків ОСОБА_11 (т.62 а.с. 194-196), ОСОБА_12 (т. 62, а.с. 213-216), ОСОБА_13. (т.62 а.с. 217-220), ОСОБА_14 (т.63, а.с.22-26), ОСОБА_15 (т.63 а.с. 34-39), ОСОБА_16 (т.63 а.с. 48- 50), ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та іншими доказами, дослідженими судом, достовірно встановлено, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності по кримінальній справі відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, з метою обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в організації вчинення на нього замаху на вбивство та з метою неповернення грошових коштів, якими він заволодів шахрайським шляхом, ОСОБА_1 дав неправдиві показання під час проведення слідчих дій, створивши штучні докази з метою обвинувачення ОСОБА_14, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Оскільки вказаний злочин вважається закінченим з моменту завідомо неправдивого показання потерпілого, зокрема, під час провадження дізнання, досудового слідства,тому висновки суду щодо неможливості встановити склад злочину через те, що докази, надані обвинуваченням не були предметом судового розгляду у кримінальній справі, порушеній за фактом замаху на вбивство ОСОБА_1 є хибними.

Непереконливими, вважає прокурор, твердження ОСОБА_1 щодо неотримання коштів від ОСОБА_3, які не спростовують доказів, зібраних стороною обвинувачення.

В апеляції захисник ОСОБА_78 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_1 в частині його виправдання за ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України скасувати. Постановити новий вирок, яким визнати засудженим ОСОБА_1 за ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України відповідно до 7 років позбавлення волі та 8 років позбавлення волі. Згідно ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 8 років. Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 задовольнити. В решті вирок залишити без змін.

Вважає, що вказаний вирок суду винесено без урахування фактичних обставин справи, з неправильною оцінкою наявних у справі доказів, неврахування доказів та покладення в основу вироку припущень, що суперечить ст. ст. 2,11, КК України,

Суд грубо порушив вимоги ст.323 КПК щодо оцінки доказів, навівши у виправдувальному вироку показання потерпілого та виправданого, який повністю заперечив свою причетність до вчиненого злочину, не дав належної оцінки іншим письмовим доказам зібраним на досудовому слідстві.

Поклавши в основу вироку показання підсудного щодо неотримання коштів у сумі 16,5 млн. грн., суд не усунув суперечності в показаннях підсудного та потерпілого, з яких вбачається протилежне, не обґрунтував свої висновки, обмежився формальним переліком доказів обвинувачення.

На думку захисника, обставини отримання ОСОБА_1 коштів від ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження (т.1 а.с.219-230, т.2 а.с.2-25) і сам підсудний не заперечив факту отримання коштів, стверджуючи, що готовий виконувати зобов'язання.

Потерпілий ОСОБА_3 вбачає в діях ОСОБА_1 наявний прямий умисел заволодіти його коштами і ніколи не повертати, а тому органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.190 КК України на досудовому слідстві.

Захисник вважає, що суд не дав належної оцінки письмовим доказам,зібраним на досудовому слідстві: протоколу очної ставки від 21 жовтня 2010 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3, на якій ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 отримав його грошові кошти у сумі 16 500 000 доларів США, на реалізацію згідно проектів угоди про співпробітництво №001\28-02\2008 від 28лютого 2008року; протоколу виїмки від 04 серпня 2010 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_3 вилучено акти проведення авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (т.1 а.с. 195-205); протоколи допиту свідка ОСОБА_21 який дав показання, що між ним та ОСОБА_3 05 лютого 2010 року укладено договір переуступки права вимоги, згідно якого ОСОБА_3 переуступив право вимоги виконання зобов'язань по угоді про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року; протоколу очної ставки від 21жовтня 2010 року між свідком ОСОБА_21 та підсудним ОСОБА_22, на якій ОСОБА_21 показав, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 16 500 000 (шістнадцять мільйонів п'ятсот тисяч) доларів США на виконання умов угоди про співробітництво від 28 лютого 2008 року. По даній угоді ОСОБА_1 ніяких дій не вчинив та ОСОБА_21 жодних документів про виконання умов угоди не надавав. ОСОБА_1 показання ОСОБА_21 підтримав частково, і повідомив, що він поверне грошові кошти ОСОБА_3; протоколу виїмки та огляду від 27квітня 2010 року, згідно якого у представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_21 вилучено та оглянуто акти проведення авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 229-230); протоколу виїмки від 10 липня 2010 року, згідно якого у представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_21 були вилученні акти авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та додаток №1 до угоди про співпробітництво № 001/28-02/2008 від 28 лютого 2008 року (т.2 а.с.2-22); протоколу огляду документів від 30листопада 2010 року, згідно якого були оглянуті акти авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та додаток №1 до угоди про співробітництво № 001/28-02/2008 від 28 лютого 2008 року (т.2 а.с.23-25 ); постанові про прилучення до кримінальної справи речових доказів від 30 листопада 2010року, згідно якої акти авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_3 - ОСОБА_1, додаток №1 до угоди про співпробітництво № 001/28-02/2008 від 28лютого 2008року та угода про співпробітництво № 001/28-02/2008 відприлучені до кримінальної справи № 57-2209 як речові докази (т.2 а.с.26-28 ).

На думку захисника, суд, обгрунтовуючи наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які оформлено угодою, дав невірну оцінку дослідженим судом доказам тане взяв до уваги, що з 2008 року по даний час, ОСОБА_1 не надав ОСОБА_3 жодного звіту щодо наданих йому коштів.

Зазначає, що суд, визнавши доведеним факт цивільно-правових відносин, не дав оцінки протилежним показанням підсудного, який в судовому засіданні взагалі заперечував факт передачі йому ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 16 500 000 доларів США, однак як в ході досудового та судового слідства ОСОБА_1підтвердив, що виконає свої зобов'язання і поверне кошти.

Крім того, захисник не погоджується з висновками суду щодо визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України у зв'язку з відсутністю події злочину.

Зазначає, що саме наданими ОСОБА_3 грошовими коштами, одержаними внаслідок учинення суспільно-небезпечного, протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, ОСОБА_1 здійснив їх легалізацію умисно.

Вважає, що вказаний висновок суду є таким, що ґрунтується на припущеннях, прийнятий з порушенням вимог кримінально-процесуального закону без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних слідством доказів, не може бути визнаним законним, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню.

В апеляції захисник ОСОБА_77 просить скасувати окрему ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року.

Зазначає про безпідставність та необгрунтованість висновків окремої ухвали суду щодо свідомого затягування нею судового розгляду вказаної кримінальної справи.

Вказує на те, що 31 серпня 2017 року її допущено, як представника потерпілого ОСОБА_3 у справі. Для ознайомлення з матеріалами справи, нею заявлено клопотання, яке задоволено судом та оголошено перерву до 11 вересня 2017 року, однак у відведений судом час фізично неможливо опрацювати 72 томи справи.

Під час судового засідання 11 вересня 2017 року вона подала клопотання про вирішення суддею Рудиком І.В. питання щодо самовідводу через наявність підстав, передбачених от. 56 КПК України (1960 р.), а саме факту особистого знайомства і тривалої спільної праці судді Рудика І.В. із суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_23, який є ІНФОРМАЦІЯ_2, що може вплинути на об'єктивність і неупередженість прийняття процесуальних рішень. Однак, суддею Рудиком І.В. відмовлено у задоволені зазначеного клопотання, після чого нею подано заяву про відвід головуючому судді Рудика І.В. в порядку ст. 56 КПК України (1960р.), у зв`язку з наявністю реального конфлікту інтересів між його публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами згідно Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII. Проте, у задоволені вказаної заяви суддею Рудиком І.В. відмовлено та оголошено перерву до 25 вересня 2017 року із наданням їй часу для подальшого ознайомлення з матеріалами справи.

Зважаючи на відмову судді Рудика І.В. самостійно врегулювати наявний у нього реальний конфлікт інтересів у процесуальному порядку шляхом відводу за ст. 56 КПК України (1960р.), вона звернулася до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою викривача про порушення суддею Рудиком І.В. вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» і п. 6 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що має ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією за ст. 172-7, ст. 172-9 КУпА.

25 вересня 2017 року, головуючий суддя Рудик І.В. у визначений час не розпочав судовий розгляд справи, зняв її з розгляду через перебування у нарадчій кімнаті по іншій справі (довідка суду долучена до матеріалів справи), а тому висновки в окремій ухвалі про неповажність причин неявки адвоката ОСОБА_77 у дане судове засідання є безпідставними.

Зазначає, що судову повістку про виклик у судове засідання на 04 жовтня 2017 року, нею отримано менше ніж за три дні до дати проведення такого судового засідання, при цьому, потерпілий ОСОБА_3, судом взагалі не повідомлявся про час і місце судового розгляду справи нацю дату.

03 жовтня 2017 року вона подала через канцелярію суду клопотання про відкладення судового розгляду справи та завчасне повідомлення про наступну дату судового засідання, з метою дотримання її права на необхідний час для підготовки та прибуття за викликом.Таким чином, вважає безпідставними висновки суду в окремій ухвалі про необґрунтованість вказаного клопотання ОСОБА_77, оскільки суддею Рудик І.В. у судовому засіданні 04 жовтня 2017 року воно задоволено та оголошено перерву до 16-00 год. 10 жовтня 2017 року.

Крім того захисник зазначає, що в період з 09 по 13 жовтня 2017 року суддя Рудик І.В. проходив відповідну підготовку у Національній школі суддів України. Однак згідно листа в.о. Голови Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року за №0108/1040/2017 «у період з 09 по 13 жовтня 2017 року суддя Рудик І.В. розглядав вказану кримінальну справу, у розгляді якої оголошено перерву, натомість всі інші призначені до розгляду справи були зняті зі складу у зв 'язку із перебуванням судді Рудика І.В. на навчанні».

Захисник вказує на те, що 10 і 11 жовтня 2017 року суддя Рудик І.В. без повідомлення та без участі потерпілого ОСОБА_3 та її, як його представника, провів два судових засідання по справі № 752/11857/15-к, під час яких, згідно протоколів, здійснив наступні процесуальні дії: закінчив допит підсудного ОСОБА_1 та долучив до матеріалів справи ряд документів від підсудного як нові докази.

Вважає безпідставними висновки суду про її неявку без поважних причин у судове засідання 30 жовтня 2017 рокуяк представника потерпілого ОСОБА_3, оскільки у вказаному судовому засіданні брав участь інший представник.

На думку захисника ОСОБА_77 наявними у справі доказами спростовуються, як безпідставні та необґрунтовані висновки судді Рудика І.В. «про свідоме затягування судового розгляду даної справи», які зазначено в окремій ухвалі від 07листопада 2017 року.

Вважає надуманими висновки суду «про явну неповагу до суду та інших учасників кримінального процесу» із мотивів що «обумовлювали неодноразові відкладення судових засідань, зокрема, з підстав ознайомлення із матеріалами справи», оскільки лише два рази суд відкладав розгляд справи із мотивів надання часу для ознайомлення із 72 томами.

У поданих до апеляцій доповненнях, захисники ОСОБА_78 та ОСОБА_77, додатково звертають увагу на істотні порушення кримінально-процесуального закону, допущені судом першої інстанції, які унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Зазначають, про позбавлення потерпілого ОСОБА_3 права на захист своїх інтересів під час розгляду кримінальної справи за його відсутності та його представників, зокрема, ОСОБА_77, які не повідомлялися належним чином про час та дату судового засідання.

Вказують на те, що в період з 09 жовтня 2017 року по 13 жовтня 2017 року суддя Рудик І.В., перебуваючи на навчанні не мав повноважень розглядати справи, здійснювати правосуддя, томувважають, що всі ухвалені ним процесуальні рішення, в цей період є такими, що винесенні незаконним складом суду.

Крім того, 11вересня 2017 року у судовому засіданні ОСОБА_77 повідомила суддю Рудика І.В. про обставини, які свідчать про наявність конфлікту інтересів між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами судді, який безпосередньо знайомий, спілкувався та взаємодіяв із ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_23 як із професійних питань, так і в межах позаслужбових (приватних) відносин, безпосередньо знайомий та неодноразово спілкувався із ОСОБА_77 як ІНФОРМАЦІЯ_3 свого колеги ОСОБА_23, часто був вдома у ІНФОРМАЦІЯ_4.

Однак суддя Рудик І.В. в умовах реального конфлікту інтересів прийняв рішення про відмову у задоволені заяви про відвід та продовжив розгляд справи як головуючий суддя.

Відповідно до обвинувального висновку, ОСОБА_1 на початку 2007 року познайомився з ОСОБА_6, який брав участь у реалізації проекту «Одвічне сяйво» щодо забудови багатоповерхових будинків і споруди торгово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями господарського призначення з наземними та підземними паркінгами, розташованих на земельних ділянках по АДРЕСА_4.

У подальшому ОСОБА_6, підтримуючи довірливі відносини з ОСОБА_1, запропонував йому взяти участь у зазначеному проекті надавши йому 25% від статутного фонду ТОВ «Група Н.М.К.» (код ЄДРПОУ 35122941).

У свою чергу ОСОБА_1, з метою входження в довіру до потерпілого ОСОБА_6, займався оформленням та підготовкою документів щодо отримання рішення Київської міської ради про передачу ТОВ «Група Н.М.К.» трьох земельних ділянок загальною площею 5,08 га, що розташовані за вищевказаною адресою.

На початку квітня 2007 року ОСОБА_1, перебуваючи в офісному приміщенні ТОВ «Група Н.М.К.» по вул. Гарматній, буд. 8 у м. Києві, умисно з корисливих спонукань з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою запропонував ОСОБА_6 інвестувати грошові кошти у придбання нерухомого майна та майнових активів у гаражному кооперативі «Корабел» (код ЄДРПОУ 21585223), при цьому достовірно знаючи, що земельна ділянка, на якій розташований гаражний кооператив «Корабел» (АДРЕСА_21), межує із земельною ділянкою, на якій планувалась реалізація проекту «Одвічне сяйво».

ОСОБА_6, будучи переконаним ОСОБА_1 у вигідності придбання нерухомого майна та майнових активів у гаражному кооперативі «Корабел», погодився надати йому грошові кошти для купівлі гаражів у цьому кооперативі.

Так, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами або майном потерпілого ОСОБА_6, що буде придбане за ці кошти, залучив гр. ОСОБА_25, який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_1, доручивши йому займатись купівлею-продажем гаражів, їх оформленням та зміною членства в гаражному кооперативі «Корабел».

ОСОБА_1 у період з 19 квітня 2007 року до 21 вересня 2007 року, знаходячись в офісному приміщенні ТОВ «Група Н.М.К.» (вул. Гарматна, 8 у м. Києві), продовжуючи свої злочинні дії, отримав від потерпілого ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 181300 доларів США, які передав ОСОБА_25 для купівлі гаражів у гаражному кооперативі «Корабел», а саме:

1) 19 квітня 2007 року АДРЕСА_5 придбано в ОСОБА_26 за 3500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 19 квітня 2007 року становить 17675 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_25;

2) 06 червня 2007 року АДРЕСА_6 придбано у ОСОБА_27за 2000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 06 червня 2007 року становить 10100 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_6;

3) 12 липня 2007 року АДРЕСА_7 придбано у ОСОБА_28 за 4800 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 12 липня 2007 року становить 24240 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_29;

4) 16 липня 2007 року АДРЕСА_8 придбано у ОСОБА_30 за 3500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 16 липня 2007 року становить 17675 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_31;

5) 20 липня 2007 року АДРЕСА_9 придбано у ОСОБА_32 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 липня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_33;

6) 20 липня 2007 року АДРЕСА_10 придбано у ОСОБА_34 за 3000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 липня 2007 року становить 15150 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_9;

7) 22 серпня 2007 року АДРЕСА_11 придбано у ОСОБА_35 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 22 серпня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_36;

8) 04 вересня 2007 року АДРЕСА_12 придбано у ОСОБА_37 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_38;

9) 04 вересня 2007 року АДРЕСА_13 придбано у ОСОБА_39 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_40;

10) 06 вересня 2007 року АДРЕСА_14 придбано у ОСОБА_41 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 06 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_42;

11) 11 вересня 2007 року АДРЕСА_15 придбано у ОСОБА_43 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 11 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_44;

12) 17 вересня 2007 року АДРЕСА_16 придбано у ОСОБА_45 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 17 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_46;

13) 18 вересня 2007 року АДРЕСА_17 придбано у ОСОБА_47 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 18 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_48;

14) 18 вересня 2007 року АДРЕСА_18 придбаний у ОСОБА_49 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 18 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_50;

15) 20 вересня 2007 року АДРЕСА_19 придбано у ОСОБА_51 за 14500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 вересня 2007 року становить 73225 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_52;

16) 21 вересня 2007 року АДРЕСА_20 придбано у ОСОБА_53 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 21 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім'я ОСОБА_54

Так, ОСОБА_1, отримавши від ОСОБА_25, який не був обізнаний про злочинний умисел підсудного, правовстановлюючі документи на зазначені гаражі та не маючи наміру повертати ОСОБА_6 отримані від нього грошові кошти або майно, яке було придбано за ці грошові кошти, а саме: 16 гаражів у гаражному кооперативі «Корабел», по АДРЕСА_21, привласнив їх з метою подальшого використання під час шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3

У результаті чого ОСОБА_1, шляхом зловживання довірою ОСОБА_6 здійснив незаконне заволодіння грошовими коштами останнього на загальну суму 181300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом з 19 квітня 2007 року по 21 вересня 2007 року становило 915565 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_1 в середині лютого місяця 2008 року, знаходячись у приватному АДРЕСА_3, повторно умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, запропонував ОСОБА_3 інвестувати грошові кошти в ряд інвестиційних проектів у м. Києві, при цьому запевнив останнього у їх фінансовій вигідності та перспективності.

З метою входження в довіру до ОСОБА_3 ОСОБА_1 посилався на його добрі відносини з посадовими особами Кабінету Міністрів України, Київської міської державної адміністрації, Міністерства оборони України, Головного розвідувального управління України, Державної прикордонної служби України, що нібито дозволяє йому швидко та ефективно реалізувати всі запропоновані ним інвестиційні проекти.

Наведені ОСОБА_1 аргументи переконали ОСОБА_3 взяти участь у реалізації ряду проектів і він, з метою документального узаконення відносин з ОСОБА_1, запропонував останньому підготувати проект угоди, де відобразити перелік проектів та порядок їх фінансування.

28 лютого 2008 року ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, достовірно знаючи, що останній є громадянином Російської Федерації і не знайомий із законодавством України, надав останньому проект угоди про співробітництво, в якому зазначив перелік проектів та порядок їх інвестування, а саме:

- проект по забудові земельних ділянок площею від 50 до 200 га, розташованих на території Пущі-Водиці Оболонського району міста Києва та в смт. Коцюбинському Святошинського району міста Києва;

- проект по забудові земельної ділянки загальною площею 5 га, розташованої в південній частині Рибальського півострова в Подільському районі міста Києва, під умовною назвою «Розвідка»;

- проект по забудові земельної ділянки загальною площею 1,67 га, на якій розташований гаражний кооператив «Корабел» (по АДРЕСА_21);

- проект по забудові земельної ділянки площею 1,2 га, розташованої на АДРЕСА_22, - парк моряків;

- проект по забудові земельної ділянки загальною площею 0,5 га, яка розташована в бухті південної частини Рибальського півострову по АДРЕСА_23;

- проект по забудові земельної ділянки загальною площею 22 га, яка розташована на території Голосіївського району міста Києві, під назвою «Жуків острів».

Цього ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено угоду про співробітництво №001\28-02\2008, в якій були обумовлені строки виконання запланованих ними дій, направлених на реалізацію вказаних вище проектів, умови фінансування проектів та відповідальність за неналежне виконання умов договору.

Після підписання сторонами зазначеної угоди ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, умовив потерпілого ОСОБА_3 інвестувати гроші в ще два проекти.

Так, ОСОБА_1, маючи намір не виконувати умови угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року та проектів «Шанхай» і «Приватний будинок», перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3, у період часу з 28 лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року отримав згідно з актами авансових платежів наступні грошові кошти:

1) 28 лютого 2008 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 - 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 28 лютого 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проектів «Розвідка» і «Прикордонники», без підписання акта проведення авансового платежу, із урахуванням того, що дані кошти виділялись ОСОБА_1 для роботи по погодженню з державними установами реалізації проектів «Розвідка» і «Прикордонники»;

2) 28 лютого 2008 року потерпілий ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 2000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 28 лютого 2008 року становить 10100000 грн., для реалізації проекту «Пуща Водиця-Коцюбинське»;

3) 29 лютого 2008 року брат потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_56 передав ОСОБА_1 2000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 29 лютого 2008 року становить 10100000 грн., для реалізації проекту «Жуків острів» та 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 29 лютого 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проекту «Гаражі»; 04 березня 2008 року - 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 березня 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проекту «Гаражі» та 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 березня 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проекту «Парк моряків»; 20 березня 2008 року 2000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 березня 2008 року становить 10100000 грн., для реалізації проекту «Гаражі», 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 березня 2008 року становить 5050000 грн., - для реалізації проекту «Приватний будинок», 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 березня 2008 року становить 5050000 грн., - для реалізації проекту «Шанхай»;

4) 04 квітня 2008 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 2000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 квітня 2008 року становить 10100000 грн., для реалізації проекту «Шанхай» та 17 квітня 2008 року 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 17 квітня 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проекту «Шанхай»;

5) 22 квітня 2008 року брат потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_56 передав ОСОБА_1 1500000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 22 квітня 2008 року становить 7575000 грн., для реалізації проекту «Шанхай».

ОСОБА_1 28 лютого 2008 року, отримавши від ОСОБА_3 згідно з актом проведення авансового платежу (додаток № 1 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) грошові кошти у сумі 2000000 доларів США для реалізації проекту «Пуща-Водиця-Коцюбинське», з метою подальшого їх неповернення та приховування своїх злочинних дій уклав окремий правочин від 14 квітня 2008 року до договору про спільну діяльність від 16 травня 2007 року між ТОB «Акант-білдінг» (код ЄДРПОУ 33597771), в особі директора ОСОБА_1, та державним комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо» (код ЄДРПОУ 23505151), в особі директора ОСОБА_57

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 вказаного правочину сторони домовилися спільно діяти з метою будівництва і наступної господарської експлуатації зони відпочинку біля річки Любка в межах с. Коцюбинського, що розташоване у Святошинському районі м. Києва (об'єкт правочину), що включатиме в себе наступні об'єкти нерухомості: літній майданчик з кафе на 15-20 чоловік; прокат; центр обслуговування; спортивно-розважальний центр з комплексом басейнів; комплекс харчування з рестораном на 150 чоловік; «селище водний світ» з блоком обслуговування; зелений театр з танцювальним майданчиком; кемпінги; адміністративні споруди; зона обслуговування з пожежним гідрантом та скважиною, ремонтні, складські приміщення, гараж; центр екологічного виховання «Зелений світ»; причал, рятувальна станція, набережна; очисні споруди, центр екологічної безпеки; дитячі майданчики; пляж.

Сторони визначили, що орієнтовна вартість спільного проекту за цим правочином складає 1875000 грн. (п. 2.1.), з яких 1500000 грн. є вкладом ТОВ «Акант-Білдінг», а 375000 грн. - вкладом державного комунального підприємства по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо».

ОСОБА_1, достовірно знаючи, що укладений правочин не відповідає законодавству України і є недійсним з моменту його укладення, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 2000000 доларів США та введення в оману останнього таким чином створив видимість виконання пункту 1 проекту «Пуща-Водиця, Коцюбинське» угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року.

Згідно з листом Інституту законодавства Верховної Ради України від 08 вересня 2010 року вих. №22/397-5-26 договір про спільну діяльність, укладений 16 травня 2007 року між ТОВ «Акант-білдінг» та державним комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо», суперечить положенням Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільного та Господарського кодексів України, що дає підстави вважати його нікчемним, а отже недійсним з моменту вчинення. Окремий правочин від 14 квітня 2008 року до договору про спільну діяльність від 16 травня 2007 року, укладений між ТОВ «Акант-білдінг» та державним комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо», суперечить положенням Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та дає підстави вважати його нікчемним, а отже недійсним з моменту вчинення.

Крім цього, ОСОБА_1 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 (по проектам «Розвідка» та «Прикордонники»), достовірно знаючи, що вказані проекти неможливо реалізувати, оскільки його звернення в січні 2008 року до Міністерства оборони України щодо відчуження цілісних майнових комплексів на території Рибальського півострова у м. Києві залишено без задоволення, 28 лютого 2008 року отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1000000 доларів США для реалізації вказаних проектів. ОСОБА_1 жодних дій, спрямованих на реалізацію проектів «Розвідка» та «Прикордонники», не вчинив та заволодів шахрайським шляхом вказаними грошовими коштами.

Крім того, ОСОБА_1 в період часу з 29 лютого 2008 року до 20 березня 2008 року на підставі актів проведення авансових платежів (додатки №№ 3, 4, 6 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від брата ОСОБА_3 - ОСОБА_56 грошові кошти, які належать ОСОБА_3, у загальній сумі 4000000 доларів США для реалізації проекту «Гаражі».

З метою приховування своїх злочинних намірів

ОСОБА_1, достовірно знаючи, що 16 гаражів АДРЕСА_21 в період з 19 квітня 2007 року до 21 вересня 2007 року були придбані за грошові кошти ОСОБА_6, залучив ОСОБА_58 та ОСОБА_25, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_1 щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, шляхом шахрайства або майном, що буде придбане за ці кошти, доручивши вказаним особам займатись організаційними питаннями щодо купівлі-продажу гаражів та зміни членства в цьому кооперативі.

Так, у період з 04 березня 2008 року до 04 червня 2008 року ОСОБА_58 та ОСОБА_25 придбано 173 гаражі на загальну суму 2314131 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на вказаний період становить 11686361 грн. 55 коп.

З метою збільшення кількості придбаних гаражів, а тим самим збільшення кількості голосів на загальних зборах членів гаражного кооперативу «Корабел» та прийняття рішення вигідного для ОСОБА_1, останній залучив до скуповування гаражів невстановлену слідством особу, яка не була обізнана про його злочинні наміри щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом шахрайства.

Невстановлена слідством особа, не поставивши до відома ОСОБА_1, з метою збільшення кількості придбаних гаражів вступила в злочинну змову з головою гаражного кооперативу «Корабел» ОСОБА_59, якими в період з 18 квітня 2008 року по 31 травня 2008 року були внесені неправдиві відомості в рішення правління цього гаражного кооперативу щодо наявності на його території неіснуючих гаражів АДРЕСА_24

З метою отримання контрольного пакету гаражного кооперативу «Корабел» та кворуму на загальних зборах членів цього кооперативу, ОСОБА_1, не поставивши до відома ОСОБА_3, що 16 гаражів в період з 19 квітня 2007 року до 21 вересня 2007 року придбані за грошові кошти ОСОБА_6, вніс їх в загальний список «Таблиця гаражів», як придбані за кошти ОСОБА_60, тим самим запевнивши останнього, що контрольний пакет в кількості 198 гаражів викуплений, тобто п. 1-2 угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року ним виконаний.

Вимогу ОСОБА_60 до ОСОБА_1 щодо надання детального звіту про виконання пунктів проекту «Гаражі» угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року, а також передачі його представнику контрольного пакету документів по гаражному кооперативу «Корабел», ОСОБА_1 виконати відмовився, чим позбавив ОСОБА_60 чи його представників можливості оскаржувати дану угоду в цивільному судочинстві та встановити реальні витрати по проекту «Гаражі».

Крім того, ОСОБА_1, отримавши 04 березня 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №5 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) від брата ОСОБА_60 - ОСОБА_56 грошові кошти, які належали ОСОБА_60, в сумі 1000000 доларів США для реалізації проекту «Парк моряків», жодних дій, спрямованих на реалізацію цього проекту, не вчинив, а заволодів шахрайським шляхом вказаними грошовими коштами.

Крім того, ОСОБА_1, отримавши 29 лютого 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №2 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) від брата ОСОБА_60 - ОСОБА_56 грошові кошти, які належали ОСОБА_60, в сумі 2000000 доларів США для реалізації проекту «Жуків острів», жодних дій, спрямованих на реалізацію цього проекту, не вчинив, а заволодів шахрайським шляхом вказаними грошовими коштами.

Крім того, ОСОБА_1 20 березня 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №6 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від брата ОСОБА_60 - ОСОБА_56 грошові кошти, які належали потерпілому ОСОБА_3, в сумі 1000000 доларів США для реалізації проекту «Приватний будинок». З метою подальшого заволодіння майном, яке буде придбане за ці грошові кошти, 27 березня 2008 року ОСОБА_1, діючи на підставі довіреності від 13 березня 2008 року, виданою йому ОСОБА_61, уклав договір з ОСОБА_9 щодо купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_4.

Згідно з п. 4 даного договору продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчиняється за суму 54400 грн., які ОСОБА_1, як представник продавця, отримав від своєї дружини ОСОБА_9 - покупця до підписання цього договору. Цього ж дня ОСОБА_1 передав потерпілому ОСОБА_61 вказані грошові кошти за продаж цього будинку.

ОСОБА_1, маючи на меті заволодіти нерухомим майном, а саме будинком по АДРЕСА_4, що було придбане за грошові кошти ОСОБА_3 та рештою грошових коштів у сумі 4995600 грн., які залишилися від купівлі вказаного будинку, не повідомив останнього про укладення цієї угоди та заволодів правовстановлюючими документами та вказаною сумою грошових коштів.

У подальшому на вимогу ОСОБА_3 повернути йому грошові кошти у сумі 1000000 доларів США або нерухоме майно, яке було придбане за ці кошти, ОСОБА_1 відмовився передати ОСОБА_3 вказане нерухоме майно, залишивши його у своїй власності, та грошові кошти у сумі 4995600 грн., чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1000000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ гривні до долара США станом на 20 березня 2008 року становить 5050000 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 20 березня 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №6 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від брата ОСОБА_3 - ОСОБА_56 грошові кошти, які належали ОСОБА_3, у сумі 1000000 доларів США для реалізації проекту «Шанхай».

Крім цього, ОСОБА_1 04 квітня 2008 року та 17 квітня 2008 року на підставі актів проведення авансового платежу (додаток №№ 7, 8 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від ОСОБА_3. грошові кошти на загальну суму 3000000 доларів США для реалізації проекту «Шанхай».

Крім цього, ОСОБА_1 22 квітня 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №9 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від брата ОСОБА_60 - ОСОБА_56 грошові кошти, які належали ОСОБА_60 у сумі 1500000 доларів США для реалізації проекту «Шанхай». А всього, ОСОБА_1 в період з 20 березня 2008 року до 22 квітня 2008 року отримав грошові кошти на загальну суму 5500000 доларів США для реалізації проекту «Шанхай», а саме для купівлі нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_4

ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ряд квартир у зазначених будинках не приватизовані і не належать на праві власності особам, які в них мешкають, доручив невстановленим слідством особам, які не були обізнані про його злочинні наміри, провести переговори з мешканцями вказаних будинків щодо продажу їх квартир.

Невстановлені слідством особи, знайшовши осіб із числа мешканців АДРЕСА_4, які погодилися продати власні квартири, надали відомості про цих осіб ОСОБА_1

У подальшому ОСОБА_1 з метою заволодіння грошовими коштами та створення видимості роботи над цим проектом, використовуючи ОСОБА_62, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_1, доручив ОСОБА_62 виступити покупцем АДРЕСА_4

ОСОБА_62 04 червня 2008 року, знаходячись в нотаріальній конторі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_79 уклав попередній договір, згідно з яким ОСОБА_64 та ОСОБА_65 зобов'язуються в майбутньому до 03 вересня 2008 року укласти договір купівлі-продажу 2/5 частин АДРЕСА_4 з ОСОБА_62

Згідно з п. 1.2 даного договору ціна 2/5 частин вказаної квартири визначається сторонами у розмірі 892400 грн., що станом на 04 червня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 184000 доларів США.

Згідно з п. 1.3.1 ОСОБА_62 передав ОСОБА_64 та ОСОБА_65 24500 грн., що станом на 04 червня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 5000 доларів США.

Продовжуючи виконувати прохання ОСОБА_1, ОСОБА_62 19 червня 2008 року, знаходячись у нотаріальній конторі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_79, уклав попередній договір, згідно з яким ОСОБА_66 зобов'язується в майбутньому до 03 вересня 2008 року укласти договір купівлі-продажу 1/5 частин АДРЕСА_4 з ОСОБА_62

Згідно з п. 1.2. даного договору ціна 1/5 частин квартири визначається сторонами у розмірі 945750 грн., що станом на 19 червня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 195000 доларів США.

Згідно з п. 1.3.1. ОСОБА_62 передав ОСОБА_66 24250 грн., що станом на 19 червня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 5000 доларів США.

Продовжуючи виконувати прохання ОСОБА_1, ОСОБА_62 09 липня 2008 року, знаходячись в нотаріальній конторі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_79, уклав попередній договір, згідно з яким ОСОБА_67 та ОСОБА_68 зобов'язуються в майбутньому до 03 вересня 2008 року укласти договір купівлі-продажу 2/5 частин АДРЕСА_4 з ОСОБА_62

Згідно з п. 1.2. даного договору ціна 2/5 частин квартири визначається сторонами у розмірі 968000 грн., що станом на 09 липня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 200000 доларів США.

Згідно з п. 1.3.1. ОСОБА_62 передав ОСОБА_67 та ОСОБА_68 24200 грн., що станом на 09 липня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 5000 доларів США.

Крім того, ОСОБА_1 з метою заволодіння грошовими коштами та створення видимості роботи над цим проектом, використовуючи ОСОБА_69, який не був обізнаний про його злочинні наміри, доручив останньому виступити покупцем АДРЕСА_4.

ОСОБА_69 24 липня 2008 року, знаходячись в нотаріальній конторі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_79 уклав попередній договір, згідно з яким ОСОБА_70 зобов'язується в майбутньому до 01 жовтня 2008 року укласти договір купівлі-продажу 1/3 частини АДРЕСА_4 з ОСОБА_69

Згідно з п. 1.2. даного договору ціна 1/3 частини квартири визначається сторонами у розмірі 793760 грн., що станом на 24 липня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 164000 доларів США.

Згідно з п. 1.3.1 ОСОБА_69 передав ОСОБА_70 24200 грн., що станом на 24 липня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 5000 доларів США.

03 вересня 2008 року та 01 жовтня 2008 року ОСОБА_1 не придбав АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4, подальших дій, спрямованих на придбання квартир у будинках №28/5, 28/6, 28/10, 28/11, 28/12, 28/13 по вул. Елекртиків у м. Києві взагалі не вчиняв, і ніяких правочинів щодо набуття права власності не укладав.

У результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_1 у період часу з 28 лютого 2008 року до 22 квітня 2008 року вчинив шахрайські дії, заволодівши шляхом обману та зловживанням довірою грошовими коштами ОСОБА_71 на загальну суму 16500000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом з 28 лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року становить 83325000 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто, в особливо великих розмірах.

Ці дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживанням довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_1, умисно, з корисливих мотивів, з метою укладання угод з грошовими коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного, протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню доходів, здійснив їх легалізацію наступним чином.

Так, ОСОБА_1 у період з 28 лютого 2008 року до 22 квітня 2008 року заволодів шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 16500000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом з 28 лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року становить 83325000 грн.

З метою легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом 29 травня 2008 року умисно, знаходячись у ТОВ «АВТ БАВАРІЯ» по бульвару І. Лепсе, 4 у м. Києві, придбав мотоцикл марки «BMW F650 GS» вартістю 86692 грн. 93 коп., який 08 липня 2008 року зареєстрував на своє ім'я в Ірпінському МРЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області, отримавши номерний знак НОМЕР_1.

Крім того, ОСОБА_1 07 березня 2008 року, продовжуючи свої злочинні дії, з метою легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, знаходячись у ТОВ «АВТ БАВАРІЯ» по бульвару І. Лепсе, 4 у м. Києві, придбав автомобіль марки «BMW ALPINA B6/E63» вартістю 1345304 грн. 22 коп. який 29 березня 2008 року зареєстрував на своє ім'я в Ірпінському МРЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області, отримавши номерний знак НОМЕР_2.

Крім того, ОСОБА_1 05 лютого 2009 року, продовжуючи свої злочинні дії з метою легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, знаходячись у ТОВ «АВТ БАВАРІЯ» по бульвару І. Лепсе, 4 у м. Києві, придбав автомобіль марки «BMW X-6» вартістю 847056 грн. 08 коп., який 06 лютого 2008 року зареєстрував у Ірпінському МРЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області, отримавши номерний знак НОМЕР_3, на свою дружину ОСОБА_9, яка не була обізнана про незаконне походження грошових коштів, за які був придбаний вказаний автомобіль.

У результаті чого, ОСОБА_1 у період з 29 травня 2008 року до 06 лютого 2009 року вчинив угоди з грошовими коштами у сумі 2279053 грн. 23 коп., що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у великих розмірах, таким чином легалізував доходи, отримані ним внаслідок шахрайських дій щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3

Ці дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 209 КК України, як укладення угод з коштами, одержаними внаслідок учинення суспільно-небезпечногопротиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені у великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_1 умисно, з метою підроблення документів, які видаються та посвідчуються установою, та їх подальшого використання, при невстановлених слідством обставинах вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою. Здійснюючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 надав невстановленій слідством особі свої анкетні дані для виготовлення підробленого диплому про вищу освіту на ім'я ОСОБА_1 та його подальшого використання останнім.

Невстановлена слідством особа, діючи узгоджено та обопільно з ОСОБА_1, при невстановлених слідством обставинах за допомогою комп'ютерно-множильної техніки виготовила диплом спеціаліста серії НОМЕР_5, де відобразила недостовірні відомості про закінчення ОСОБА_1 в 1995 році Київського державного технічного університету будівництва і архітектури за спеціальністю «Архітектура» з присвоєнням кваліфікації спеціаліста «Архітектор будівель і споруд», який передала ОСОБА_1 для подальшого використання.

Згідно листа від 13 липня 2010 року за вих. №23/273 Київського національного університету будівництва і архітектури ОСОБА_1 у період з 1991 по 2010 рік не навчався у Київському інженерно-будівельному інституті та не закінчував повного курсу навчання.

Ці дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 358 КК України, як підроблення документа, який видається установою і який надає права, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, 16 лютого 2010 року слідчим відділом Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві порушено кримінальну справу № 08-17378 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом замаху на вбивство ОСОБА_1

Досудовим слідством встановлено, що 16 лютого 2010 року близько 9 год. 30 хв. невстановлена досудовим слідством особа, знаходячись неподалік приватного будинку № 79 по вул. Робітничій у м. Києві, використовуючи вогнепальну зброю, здійснила постріли по автомобілю «Мерседес G-550» д.н.з. НОМЕР_4, в якому знаходився ОСОБА_1, тим самим намагалася умисно позбавити життя, тобто скоїти вбивство ОСОБА_1, однак не довела свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі.

ОСОБА_1 17 лютого 2010 року визнаний по вказаній кримінальній справі потерпілим та був допитаний як потерпілий. Перед початком допиту як потерпілого, ОСОБА_1 роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 49 КПК України та ст. 384 КК України, тобто останній попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. ОСОБА_1, даючи свідчення у кримінальній справі, з 17 лютого 2010 року по 28 травня 2010 року наполягав на тому, що впізнати особу, яка вчинила відносно нього злочин, не зможе.

22 березня 2010 року прокуратурою Подільського району міста Києва порушено кримінальну справу № 57-2209 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 83325000 гривень.

Так, ОСОБА_1 06 липня 2010 року о 09 год. 10 хв., знаходячись в службовому кабінеті СУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Антоновича, 114, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих показань, під час його додаткового допиту як потерпілого умисно порушуючи інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі № 08-17378 та маючи на меті створення штучних доказів причетності до вчинення даного злочину ОСОБА_6, грошовими коштами якого в сумі 915565 заволодів шахрайським шляхом в період з 19 квітня 2007 року по 21 вересня 2007 року, та ОСОБА_3, грошовими коштами якого в сумі 83325000 гривень заволодів шахрайським шляхом в період часу з 28 лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року, а в подальшому, з метою уникнення кримінальної відповідальності та неповернення вищевказаним особам грошових коштів, дав показання щодо причетності до замаху на його життя особи, при цьому детально описав прикмети цієї особи та повідомив, що може її впізнати, тобто умисно дав показання, які мають важливе доказове значення для правильного вирішення справи.

Так, ОСОБА_1 10 липня 2010 року в ході проведення начальником відділення слідчого управління ГУМВС України в місті Києві Нагірняком В.А., в провадженні якого знаходилась кримінальна справа №08-17378, слідчої дії відтворення обстановки та обставин події, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, усвідомлюючи зміст даної статті та достовірно знаючи, що надає слідству недостовірні показання, вказав на причетність до вчинення злочину невстановленої особи та відтворив на місці обстановку та обставини події, при цьому умисно відтворив недостовірну обстановку вчинення відносно нього злочину, створивши імітацію фактичних даних, які були зафіксовані під час огляду місця події та які не відповідають обставинам справи.

09 серпня 2010 року ОСОБА_1 о 13 год. 14 хв., знаходячись в службовому кабінеті СУ ГУМВС України по вул. Антоновича, 114 у м. Києві, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, під час слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам, вказав на фотокартку особи під № 4 в протоколі впізнання, на якій зображений громадянин ОСОБА_14, як на особу, що 16 лютого 2010 року вчинила замах на його життя із застосуванням вогнепальної зброї, при цьому достовірно знаючи, що вказана особа вищезазначеного злочину не вчиняла, тобто ОСОБА_1 умисно вказав на особу з метою в подальшому незаконно притягнути її до кримінальної відповідальності та звинуватити ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в організації вчинення на нього замаху на вбивство.

10 серпня 2010 року ОСОБА_1 о 09 год. 45 хв., знаходячись в службовому кабінеті СУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Антоновича, 114, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, підчас додаткового допиту його як потерпілого, достовірно знаючи про непричетність до вчинення злочину гр. ОСОБА_14, наполіг на своїх попередніх показаннях, що саме впізнана ним особа 16 лютого 2010 року вчинила відносно нього злочин, тим самим розуміючи, що будуть порушені права гр. ОСОБА_14, свідомо звинувативши останнього у вчиненні особливо тяжкого злочину.

16 листопада 2010 року ОСОБА_1 об 11 год. 15 хв., знаходячись у слідчому кабінеті в приміщенні Київського СІЗО по вул. Дегтярівській, 13 у м. Києві, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та усвідомлюючи її зміст, достовірно знаючи, що ОСОБА_14, з яким проводиться очна ставка не причетний до вчинення відносно нього злочину 16 лютого 2010 року, а показання, які він давав в ході досудового слідства є неправдивими, відмовився підписувати протокол після роз'яснення йому положень ст. 384 КК України з метою уникнути кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань.

В результаті викладеного, ОСОБА_1 під час досудового слідства у кримінальній справі № 08-17378 умисно, з метою уникнення кримінальної відповідальності по кримінальній справі №57-2209 порушеної 10 серпня 2010 року відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та з метою звинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в організації вчинення на нього замаху на вбивство та з метою неповернення останнім грошових коштів, якими він заволодів шахрайським шляхом, давав неправдиві показання під час проведення слідчих дій з його участю, а саме під час допиту як потерпілого, відтворення обстановки і обставин події та під час пред'явлення фотознімків особи для впізнання, створивши штучні докази з метою обвинувачення ОСОБА_14, а в подальшому через зв'язки останнього й ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.

Ці дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 384 КК України, як дача завідомо неправдивих показань під час провадження досудового слідства, зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчинене з корисливих мотивів.

Дослідивши безпосередньо зібрані під час досудового слідства докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є склад злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 384 КК України.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що згідноматеріалів кримінальної справи, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з метою ведення господарської діяльності 28 лютого 2008 року укладено угоду про співробітництво № 001/28-02/2008, у якій визначені конкретні обов'язки сторін.

Угодою передбачено початок співпраці сторін по реалізації проектів «Пуща-Водиця-Коцюбинське», «Розвідка», «Гаражі», «Парк моряків», «Прикордонники», «Жуків острів», встановлено термін реалізації етапів по вказаним проектам та об'єм фінансування, необхідний на їх реалізацію, який становив 150 млн. доларів США. До угоди долучено акти на проведення авансових платежів на суму 16,5 млн. доларів США.

03 вересня 2008 року між сторонами підписано доповнення № 1 до угоди про співробітництво № 001/28-02/2008, у якому передбачено, що ОСОБА_3 припиняє фінансування проектів, а ОСОБА_1 самостійно займається їх реалізацією, а всі виручені кошти від реалізації проектів направляє на погашення заборгованості перед ОСОБА_3, а також встановлено розмір боргу, який підлягає поверненню на рівні 20 млн. доларів США.

В подальшому, ОСОБА_3 05 лютого 2010 року переуступив право вимоги вказаних коштів ОСОБА_21, про що складено відповідний договір переуступки права вимоги та повідомлено у встановлений спосіб ОСОБА_1 ОСОБА_21 видано доручення від імені ОСОБА_3

За цим договором, новий кредитор ОСОБА_21 отримав, а ОСОБА_3, відповідно, передав право вимоги зобов'язань по угоді про співробітництво від 28 лютого 2008 року № 001/28-02/2008 та по доповненню № 1 до угоди.

Суд зазначив, що ОСОБА_1 на виконання угоди про співробітництво від 28 лютого 2008 року № 001/28-02/2008 вчинив певні дії за проектами.

Щодо листа Інституту законодавства Верховної Ради України від 08вересня 2010року вих. №22/397-5-26, судвказав, що визнання угод нікчемними, недійсними належить виключно до компетенції суду, а тому суд вважає недоведеним обвинуваченням факту, що ОСОБА_73 достовірно знав, що укладені правочини не відповідають законодавству України, оскільки на підставі лише листа Інституту законодавства Верховної Ради України правочини недійсними визнані не можуть бути.

Досліджені інші докази у судовому засіданні та допитані свідки, на думку суду, лише підтвердили механізм виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, відповідно до угоди про співробітництво.

Одночасно із цим, суд прийшов до висновку про недоведеність передачі грошових коштів у спосіб встановлений обвинуваченням, оскільки гроші ОСОБА_1 передавалися ОСОБА_56, тоді листом Державної Прикордонної Служби України від 18 серпня 2010 року підтверджено, що ОСОБА_56 не знаходився на території України у період із 28лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року.

Крім того, як зазначив суд, в обвинуваченні щодо підсудного вказано, що невстановлена слідством особа, не поставивши до відома ОСОБА_1, з метою збільшення кількості придбаних гаражів вступила в злочинну змову з головою гаражного кооперативу «Корабел» ОСОБА_59, яким в період з 18 квітня 2008 року по 31 травня 2008 року внесено неправдиві відомості в рішення правління цього гаражного кооперативу щодо наявності на його території неіснуючих гаражів. Відтак суду не зрозуміло, про яку злочинну роль ОСОБА_59 іде мова, враховуючи,що зазначеній особі в рамках зазначеного провадження обвинувачення не пред'являлося і суд не володіє даними, про наявність рішення суду про визнання його винуватості.

Зазначаючи невстановлену слідством особу, яка нібито не поставила до відома ОСОБА_1 про спільні злочинні наміри з ОСОБА_59,матеріалами кримінальної справи не підтверджено, яким чином причетний до цього сам ОСОБА_1, враховуючи що отримання контрольного пакету гаражного кооперативу «Корабел» є частиною описаних в обвинувачені шахрайських дій підсудного.

Таким чином, суд зробив висновок, що без документально підтверджених доказів умисел на заволодіння грошовими коштами можна встановити лише на підставі беззаперечних доказів, а в іншому випадку умисел особи на заволодіння майном лишатиметься припущенням сторони обвинувачення та свідчить про недоведеність обвинуваченням умислу ОСОБА_1 на заволодіння грошовими коштами потерпілих, як в момент укладання угоди про співробітництво, так і в момент передачі грошових коштів чи реалізації узгоджених проектів.

Крім того, суд прийшов до висновку, про наявність цивільно-правових стосунків між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 оскільки між ними існували саме договірні стосунки, оформлені письмовим договором.

Судом також зазначено про порушення права на захист підсудного, оскільки в редакції обвинувачення пред'явленого ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 КК України, вказано, що він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживанням довірою, вчинене повторно, в особливо великих розмірах. Тобто, не визначено спосіб заволодіння підсудним чужим майном, а саме: чи мало місце заволодіння обвинуваченим чужим майном шляхом обману, чи шляхом зловживання довірою, чи шляхом обману та зловживання довірою.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, про недоведеність, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Судом також визнано недоведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що на підтвердження вчинення ОСОБА_1 саме цього злочину, слідством як доказ надано лише протокол виїмки від 02листопада 2010року, згідно якого проведено виїмку в Ірпінському МРЕВ Київської області щодо постанови на облік наступних транспортних засобів: «BMW ALPINA В6/Е63», «BMW F650 GS», «BMW Х-6» та самі вилучені документи, що що вказу є лише про постанову на облік вказаних транспортних засобів.

Таким чином, на думку суду не надано жодного доказу щодо походження грошових коштів, на які,відповідно до обвинувачення ОСОБА_1 придбав вказані транспортні засоби та які в подальшому поставлено на облік. Одночасно, обвинуваченням не надано жодного доказу на підтвердження в чому саме полягала легалізація доходів, адже придбання транспортних засобів без приховування цих дій не становить легалізації доходів.

Посилання в обвинувальному акті на те, що це є гроші ОСОБА_3, якими ОСОБА_1 заволодів шахрайським шляхом на думку суду єприпущеннями, оскільки не підтверджено жодними доказами, з урахуванням того, що суд визнав недоведеним обвинувачення щодо шахрайських дій зі сторони ОСОБА_1, по відношенню до ОСОБА_3, а тому, суд дійшов висновку, про недоведеність, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, суд прийшов до висновку про його недоведеність, мотивуючи тим, щопідсудний свою вину у вчиненні цього злочину заперечив. Інші дослідженні судом докази, допитані свідки жодним чином не підтвердили того факту, що ОСОБА_1 вступав у змову із кимось та надавав свої анкетні дані для виготовлення диплому, а тому є, на думку суду, лише припущенням, що не може бути покладено в обвинувачення.

Досудовим слідством не встановлено дату, час, місце та спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_1 цього злочину, що позбавило суд можливості дійти висновку про вчинення таких дій саме підсудним.

Таким чином, суд прийшов до висновку, про недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, суд прийшов до висновку про його недоведеність, мотивувавши тим, що слідством не надано жодної оцінки тим вогнепальним пораненням, які отримав ОСОБА_1 в результаті замаху на його життя, за результатом чого порушено кримінальну справу № 08-17378.

Як мотив, інсценування замаху, в обвинуваченні зазначено, що ОСОБА_1 мав на меті створити штучні докази причетності до вчинення замаху на нього ОСОБА_6та ОСОБА_3, грошовими коштами якими ОСОБА_1 заволодів, а в подальшому хотів уникнути кримінальної відповідальності та не повертати гроші.

Суд встановив, що справу за замахом на життя ОСОБА_1 порушено 16лютого 2010 року, в день коли і відбувся замах, а справущодо шахрайського заволодіння ОСОБА_1 грошовими коштами ОСОБА_3 порушено 22 березня 2010 року, тобто після вчинення замаху, тому суд не вбачає описаного в обвинуваченні умислу.

При цьому суд зазначив, що матеріали кримінальної справи не містять, а прокурором суду не надано даних, що саме судом одночасно з постановленням вироку, згідно ст. 279 КПК України перед прокурором ставилося питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності як потерпілого, за завідомо неправдиві показання, за результатами розслідування та судового розгляду кримінальної справи за ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.

Таким чином, надані обвинуваченням докази на підтвердження вини підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України не були предметом судового розгляду за кримінальною справою, порушеною за фактом замаху на вбивство ОСОБА_1 Розслідування по цій справі не завершене, фактичні обставини не встановлювалися, а тому і суд позбавлений можливості встановлювати ці обставини, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Той факт що підсудний на досудовому слідстві спочатку повідомляв, що не зможе впізнати особу, яка вчинила на нього замах, а потім повідомив, що зможе її впізнати не є завідомо неправдивими показаннями відповідно до ст. 384 КК України, а тому суд дійшов висновку, про недоведеність, що в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України.

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, пояснення підсудного та його захисника, які заперечили проти апеляцій, вважають вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, представників потерпілого, які підтримали подані апеляції та частково підтримали апеляцію прокурора, провівши судові дебати та надавши підсудному останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_78 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 слід задовольнити частково, апеляцію захисника ОСОБА_77 задовольнити виходячи із наступного.

Згідно ст.323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування у ньому матеріального закону та дотримання при проваджені справи кримінально- процесуального закону. Вимога законності вироку означає, що вирок за своєю формою відповідає закону та за своїм змістом ґрунтується на матеріалах справи, попереднє розслідування і судовий розгляд якої проведені у точній відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. При постановленні вироку, суд повинен дати оцінку всім доказам по справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ст. 367 КПК України 1960 року однією із підстав для скасування або зміни вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Згідно ч.1 ст. 370 КПК України 1960 року істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

У ч. 2 ст. 370 КПК України 1960 року наведено перелік істотних порушень, які є безумовною підставою для скасування вироку суду, у тому числі винесення вироку незаконним складом суду

Перевіркою матеріалів кримінальної справи колегією суддів встановлено, що доводи представників потерпілого ОСОБА_3 про допущені під час провадження судового розгляду даної справи істотні порушення вимог КПК України 1960 року, зокрема, винесення вироку незаконним складом суду, знайшли своє підтвердження.

Згідно ст. 56 КПК України 1960 року за наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 КПК України 1960 року, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Вимогами ст. 54 КПК України 1960 року визначено, що суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи: якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи, при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності суду.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, 31 серпня 2017 року адвоката ОСОБА_77 допущено судом як представника потерпілого ОСОБА_3 у справі. 11 вересня 2017 року під час судового засідання адвокат ОСОБА_77 подала клопотання про вирішення суддею Рудиком І.В. питання щодо самовідводу, пославшись на підстави, передбачені ст. 56 КПК України 1960 року, а саме факт особистого знайомства і тривалої спільної праці судді Рудика І.В. із суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_23, який є ІНФОРМАЦІЯ_2, що може вплинути на об'єктивність і неупередженість прийняття процесуальних рішень щодо потерпілого ОСОБА_74

Постановою суду від 11 вересня 2017 року у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено та зазначено, що заява не містить належних та підтверджуючих даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що передбачені статтями 54, 55 КПК України 1960 року, та обставин, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Рудика І.В., або наявності конфлікту інтересів.

27 жовтня 2017 року адвокат ОСОБА_77 подала заяву про відвід головуючому судді Рудику І.В. в порядку ст. 56 КПК України 1960 року через наявність реального конфлікту інтересів між публічно-правовими обов'язками судді Рудика І.В. і приватними інтересами згідно Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII, зазначивши, що звернулася до НАЗК із заявою як викривач щодо наявного конфлікту інтересів, фактів корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» відносно судді Рудика І.В.

Вирішуючи дане клопотання суддя Рудик І.В., всупереч необхідності недопущення виникнення сумнівів та підстав для звинувачень в необ'єктивності чи упередженості суду при розгляді вказаної справи з боку осіб, які беруть участь у справі, прийняв рішення про відмову у задоволенні заяви про відвід.

На думку колегії суддів, при обставинах, що викладені у відповідних заявах адвоката ОСОБА_77 про його відвід та самовідвід у розгляді даної справи суддя Рудик І.В. повинен був задовольнити заявлений адвокатом відвід або взяти самовідвід, оскільки наявні у справі обставини викликали сумнів у його об`єктивності.

Відтак, продовживши розгляд криімналньої справи та постановивши судове рішення, суд допустив істотні порушення вимог КПК України 1960 року, такі як розгляд справи незаконним складом суду, що є безумовною підставою скасування судового рішення.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, висловленим у рішеннях ЄСПЛ, який констатує в аналогічних випадках порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п.66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, рішення у справах «Фей протии Австії» та «Веттшайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Також, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що з 09 по 13 жовтня 2017 року суддя Рудик І.В. відповідно до Програми підготовки суддів місцевих загальних судів проходив відповідну підготовку у Національній школі суддів України, де передбачалася повна зайнятість судді Рудика І.В. протягом робочого часу, що виключало можливість проведення ним судового розгляду справ у вказаний період.

Однак, згідно листа в.о. Голови Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року, 10 і 11 жовтня 2017 року суддя Рудик І.В. провів два судових засідання по кримінальній справі щодо ОСОБА_1, під час яких, згідно протоколів судових засідань, допитав підсудного ОСОБА_1 та долучив ряд документів до матеріалів справи, тоді як інші справи знімалися з розгляду з вказаної підстави.

Наведений факт у сукупності з іншими вказаними представником потерпілого обставинами свідчить про упереджений підхід судді до розгляду вказаної кримінальної справи, у тому числі про порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено факт порушення прав потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_77 на участь у судовому розгляді справи.

Положеннями ст. 261 КПК України 1960 року передбачено, що сторона обвинувачення (прокурор, а також потерпілий. цивільний позивач та їх представники) і сторона захисту (підсудний, захисник і законний представник, цивільний відповідач і його представник) користуються рівними правами на заявления відводів і клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду.

Відповідно до ст. 267 КПК України 1960 року,потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати показання; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду; давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи; подавати докази, задавати питання свідкам, експертові, спеціалістові і підсудним; брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів, а в справах, зазначених у частині першій статті 27 цього Кодексу, - підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.

Якщо в судове засідання не з'явиться потерпілий, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або відкладення його в залежності від того чи можливо у відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини справи і захистити його права та законні інтереси. До потерпілого, який не з'явився без поважних причин, суд може застосувати привід відповідно до статті 72 цього Кодексу (ст.267 КПК України 1960 року).

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, 10 жовтня 2017 року судом першої інстанції за відсутності даних про належне повідомлення потерпілого та його адвоката проведно судове засідання, закінчено допит підсудного ОСОБА_1, долучено до матеріалів справи ряд документів від підсудного та оголошено перерву в судовому засіданні до 09 год. 30 хв. 11 жовтня 2017 року. Про час та дату проведення вказаного судового засідання потерпілого ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_77 не повідомлено, чим позбавлено потерпілого права на захист своїх інтересів під час розгляду кримінальної справи, а саме ставити підсудному питання, отримувати на них відповіді, надавати пояснення тощо.

Також судом безпідставно залишено поза увагою клопотання адвоката ОСОБА_77 в інтересах потерпілого ОСОБА_75, подане до суду 30 жовтня 2017 року, щодо непроведення стадії судових дебатів та надання можливості потерпілому та її, як представнику, доповнити судове слідство, у зв`язку з чим, відкласти розгляд справи та належним чином повідомити потерпілого. Однак, ігноруючи вказане клопотання, 30 жовтня 2017 року судове засідання продовжено за відсутності потерпілого та його представника ОСОБА_77, закінчено судове слідство, проведено судові дебати та завершено розгляд справи.

Такий підхід до розгляду справи, на думку колегії суддів, свідчить про недотримання передбачених кримінальним процесуальним законом прав потерпілого на участь у розгляді справи, а відтак прийняте судом рішення не може відповідати вимогам законності.

На думку колегії суддів є обгрунтованими доводи прокурора щодо безпідставності мотивів та підстав виправдання підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

За положеннями ч.4 ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»зі змінами у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.

Однак вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції не дотримано.

Відповідно до п.п.1-3 ч.1 ст. 367 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність або неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Суд першої інстанції при обґрунтуванні висновків щодо відсутності в діяннях ОСОБА_1 складів злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст.209, ч.2 ст.358 КК України та ч.2 ст.384 КК України, послався на досліджені в судовому засіданні докази, однак не надав їм належної правової оцінки відповідно до вимог ст.67 КПК України 1960 року.

Крім того, вироком суду, як однією із підстав виправдання підсудного, зазначено про наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, оскільки між ними існували саме договірні стосунки, оформлені письмовим договором, однак залишено поза увагою заяву ОСОБА_6 про вчинення злочину відносно нього ОСОБА_1

Як встановлено судом, ОСОБА_1, отримавши на виконання угоди про співробітництво 4 000 000 доларів США для реалізації проектів «Розвідка», «Прикордонники», «Жуків острів», «Парк моряків» жодних дій в інтересах ОСОБА_3 не вчиняв. До отримання від потерпілого 1 000 000 доларів США на реалізацію проектів «Розвідка», «Прикордонники» отримав відмову у передислокації дійсного землекористувача. Отримавши 2 000 000 доларів США, всю реалізацію проекту «Пуща-Водиця Коцюбинське» підсудний обмежив укладенням незаконних змін до нікчемного правочину про співпрацю з Державним комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водой м. Києва «Плесо». За 1 000 000 доларів США, призначених для реалізації проекту «Приватний будинок», здійснив придбання нерухомості у ОСОБА_6 для своєї дружини. Після отримання 5 500 000 доларів США за проектом «Шанхай», витратив близько 15 000 доларів США при укладенні попередніх договорів з власниками нерухомості, не уклавши в подальшому договори купівлі-продажу. Отримавши від ОСОБА_3 4 000 000 доларів США на проет «Гаражі», підсудний забезпечив часткове придбання близько 200 гаражів на користь підконтрольних йому осіб і відмовився передати правовстановлюючі документи власнику витрачених коштів.

Такі обставини, на думку колегії суддів, вказують на те, що підсудний не мав наміру і реальних можливостей виконувати домовленості з потерпілими, а відтак доводи прокурора про наявність у ОСОБА_1 умислу на привласнення та обернення у свою користь отриманих коштів та легалізацію цих коштів, заслуговують на увагу та підлягають ретельній перевірці при новому розгляді справи.

На підтвердження цього вказує позиція ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інтанції. Зокрема, спочатку він заперечував факт отримання коштів від потерпілого ОСОБА_1 Під час апеляційного розгляду зазначив, що кошти потерпілим ОСОБА_3 перераховувалися на рахунки юридичних осіб, а не надавалися йому особисто, однак визнає укладену між ними цивільно-правову угоду від 28 лютого 2008 року та зобов`язується її виконати. Такі показання обвинуваченого, на думку колегії суддів, свідчать про те, що кошти від потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_1 отримував, при цьому не використовуючи їх на реалізацію проектів, зазначених в угоді.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно усунути зазначені недоліки та винести законне і обгрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, врахувавши доводи, викладені в апеляціях.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід ретельно та у повному обсязі перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку та з урахуванням усіх обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Разом з тим, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи адвоката ОСОБА_77 про безпідставність винесеної щодо неї окремої ухвали від 07 листопада 2017 року.

Згідно із ст. 23-2 КПК України, окрему ухвалу (постанову) може бути винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при проваджені дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.

Відповідно до роз'яснень у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 березня 2008 року «Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах», суд має право окремою ухвалою (постановою) повідомити відповідного керівника прокуратури, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури про неявку прокурора чи адвоката в судове засідання (після з'ясування причини), а також порушення ними порядку судового засідання для вжиття передбачених законом заходів з метою запобігання в подальшому зриву судових процесів. При цьому не може бути винесено окрему ухвалу (постанову) суду щодо правової позиції адвоката чи прокурора.

Однак, як вбачається з окремої ухвали, винесеної щодо адвоката ОСОБА_77, ці вимоги закону судом не дотримано.

Як зазначено у вказаній ухвалі, неявка та не повідомлення заздалегідь про причини неявки адвоката ОСОБА_77 в судове засідання свідчать про неналежне виконання зазначеним адвокатом своїх повноважень як представника у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 та свідоме затягування судового розгляду даної справи, а також про явну неповагу до суду та інших учасників кримінального процесу.

Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх даних про такий характер обставин та динаміку розвитку подій, які б слугували підставами для вказаних висновків суду.

З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2017 року адвоката ОСОБА_77 допущено, як представника потерпілого ОСОБА_3 у справі. Для ознайомлення з матеріалами справи, а саме з 72 томами, нею заявлено клопотання, яке задоволено судом та оголошено перерву до 11 вересня 2017 року.

Під час судового засідання 11 вересня 2017 року оголошено перерву до 25 вересня 2017 року із наданням часу адвокату ОСОБА_77 для подальшого ознайомлення з матеріалами справи.

25 вересня 2017 року кримінальну справу знято з розгляду через перебування головуючого у нарадчій кімнаті по іншій справі, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою, а тому висновки суду в окремій ухвалі про неповажність причин неявки адвоката ОСОБА_77 у судове засідання 25 вересня 2017року є безпідставними.

Судову повістку про виклик у судове засідання на 04 жовтня 2017 року, ОСОБА_77 в порушення ст. 254 КПК України 1960 року отримано менше ніж за три дні до дати проведення такого судового засідання, з чим погодився і суд в океремій ухвалі, а тому її клопотання від 03 жовтня 2017 року про відкладення судового розгляду справи та завчасне повідомлення про наступну дату судового розгляду справи, з метою дотримання її права на необхідний час для підготовки та прибуття за викликом не свідчить про неналежне виконання обов`язків захисника та затягування розгляду справи. Таким чином, висновки суду в окремій ухвалі про необґрунтованість вказаного клопотання ОСОБА_77 слід вважати безпідставними, оскільки у судовому засіданні 04 жовтня 2017 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_77 та оголошено перерву до 10 жовтня 2017 року 16-00 год.

Разом з тим, про призначення судового розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1 на 10 жовтня 2017 року адвокат ОСОБА_77 отримала повістку 12 жовтня 2017 року, що унеможливило її участь у справі (довідка Укрпошти).

Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду про неявку адвоката ОСОБА_77 без поважних причин у судове засідання 30 жовтня 2017року,як представника потерпілого ОСОБА_3, оскільки суд не визнавав обов`язковою її явку, а у вказаному судовому засіданні брав участь інший представникОСОБА_78 який заявив клопотання про виклик для особистої участі та надання пояснень потерпілого, а також клопотання захисника ОСОБА_77 про непроведення судових дебатів у її відсутності. Однак суд, проігнорувавши вказане клопотання, завершив судовий розгляд та видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновківсуду в окремій ухвалі про свідоме затягування судового розгляду даної справи адвокатом ОСОБА_77 та про явну неповагу до суду та інших учасників кримінального процесу із мотивів, що обумовлювали неодноразові відкладення судових засідань, зокрема, з підстав ознайомлення із матеріалами справи, оскільки лише два рази суд відкладав розгляд справи із мотивів надання часу для ознайомлення із 72 томами.

За таких обставин окрема ухвала від 07 листопада 2017року, винесена стосовно адвоката ОСОБА_77 на адресу голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області підлягає скасуванню, а провадження за нею- закриттю.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 367, 370, 374 КПК України 1960 року, п.п. XI, XIIПерехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_78 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Повернути кримінальну справу відносно ОСОБА_1 на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.

Апеляцію захисника ОСОБА_77 задовольнити.

Окрему ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року, винесену стосовно адвоката ОСОБА_77 на адресу голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області скасувати, а провадження за нею закрити.

Судді:

О.С. Юрдига О.М.Сітайло В.В.Мельник