Постанова № 76716865, 26.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи:766/18692/17

Номер провадження: 22-ц/791/1312/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Херсон

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)

Судді: Вейтас І.В.

ОСОБА_1

Секретар: Зварич С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інтерком» на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Хайдарової І.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного підприємства «Інтерком» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного підприємства «Інтерком» про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 01 травня 2017 року між ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були укладені два договори позики, за якими позичальники отримали у борг від нього 109681,00 доларів США та 30186,00 доларів США, про що склали відповідні розписки. Строк повернення коштів визначений сторонами до 01 червня 2017 року.

Того ж дня, між позивачем та ПП «Інтерком» укладені договори поруки, за умовами яких підприємство виступило поручителем за належне виконання позичальниками зобов’язань щодо повернення коштів за договорами позики.

Посилаючись на те, що своїх зобов'язань за договорами позики ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконали, тобто позику не повернули, ОСОБА_2 просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованості за договорами позики у розмірі 109681,00 доларів США та 30186,00 доларів США.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2018 року позов задоволений.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5М., приватного підприємства "Інтерком" на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 01 травня 2017 року в розмірі 109681 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2018 року становить 3131239 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного підприємства "Інтерком" на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 01.05.2017 року в розмірі 30186 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2018 року становить 861768,04 грн.

Ухвалами суду від 23 травня та 26 липня 2018 року заяви ОСОБА_4 та ПП «Інтерком» про перегляд заочного рішення від 29 січня 2018року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПП «Інтерком», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати повністю та постановити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з ПП «Інтерком».

Апеляційна скарга мотивована тим, що підприємством договори поруки не укладалися з огляду на відсутність відповідного рішення про надання згоди на їх укладення керівними органами підприємства у відповідності до статутних документів ПП «Інтерком», а директор в особі ОСОБА_3 не мав повноважень щодо самостійного укладання цих договорів.

На думку апелянта, ухвалення заочного рішення відбулося з порушенням процесуальних прав підприємства щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, без надання представнику ПП «Інтерком» можливості ознайомитися з матеріалами справи.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача – адвокат ОСОБА_6, пославшись на законність та обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, просить скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник ПП «Інтерком» двічі не з’явилася, подавши письмові заяви про відкладення розгляду справи у зв’язку з її зайнятістю в інших судових процесах, доказів на підтвердження цих обставин не надала.

Представник апелянта – адвокат ОСОБА_7 та ПП «Інтерком» про день, місце та час розгляду справи повідомленні, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, довідки про доставку SMS - повідомлення (заява представника), звіт про доставку повідомлення на електрону адресу підприємства.

Представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_8 просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити та пояснила, що зобов’язання за договорами позики ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно не виконанні. Договори є чинними, а тому підлягають виконанню.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судові засідання не з’явилися, причини неявки не повідомили, про день, місце та час розгляду справи повідомленні належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_4; довідки про доставку SMS - повідомлення на номери мобільного телефону, які вказані у заявах та письмових поясненнях, як засоби зв’язку; звіт про доставку повідомлення керівнику ПП «Інтерком» - ОСОБА_3, доставленого на електрону адресу підприємства.

Причини неявки відповідачів колегією суддів визнані неповажними, справа розглядається в порядку ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом установлено, що 01 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено два договори позики, за умовами яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали від позивача грошові кошти у розмірі 109681,00 доларів США та 30186,00 доларів США та зобов’язалися їх повернути до 01 червня 2017 року.

Умови договорів позики були погоджені сторонами та викладені у відповідних розписках, підписаних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Оригінали розписок надані позивачем і приєднані до матеріалів справи (а. с. 62, 63).

З метою забезпечення виконання договорів позики, 01 травня 2017 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Інтерком», в особі його директора ОСОБА_3, укладено письмові договори поруки №1 та №2 (а.с.7-10).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Установивши, що укладені сторонами письмові договори позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальникам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 боргових зобов'язань.

При цьому, наявність оригіналів розписок у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальниками не виконано, а відтак суд правомірно стягнув заборгованість за договорами з позичальників.

За приписами ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір поруки є похідним від основного зобов’язання.

Положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов’язки підлягають виконанню.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час укладення договорів поруки від 01 травня 2017 року директор ПП «Інтерком» - ОСОБА_3 перевищив свої службові повноваження на укладення цих договорів, а тому у підприємства відсутні обов’язки щодо солідарного виконання разом із боржниками позикових зобов’язань, є неприйнятними з огляду на правомірність (чинність) цих правочинів, за відсутності належних та допустимих доказів щодо визнання їх недійсними.

Отже, встановивши, що розписки про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми, а наявність у позивача оригіналів розписок згідно з положенням частини третьої статті 545 ЦК України свідчить про неповернення позичальниками позивачу боргу, зобов’язання повернення якого забезпечене порукою, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Матеріали справи свідчать, що представник ПП «Інтерком» в судові засідання 20 грудня 2017 року та 29 січня 2018 року не з’явився, причини неявки не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був обізнаний відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 13 та 29 грудня 2017 року (а.с.52, 50), відзив (заперечення) на позов не подав. Інші відповідачі також до суду не з’явилися, причини неявки не повідомили.

Посилання представника підприємства адвоката ОСОБА_7 про те, що вона особисто не була повідомлена про дату та час розгляду справи, що є підставою для скасування ухваленого у справі рішення, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на положення ст.128 ч.6, 10, ст.130 ч.5 ЦПК України, відповідно до яких судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням, а отже вважається, що повістка вручена і представнику.

Таким чином, за наявності визначених законом підстав, передбачених главою 11 ЦПК України, суд правомірно провів заочний розгляд справи.

Статтею 43 ч.1 ЦПК України визначено права учасників справи, у тому числі, ознайомлюватися з матеріалами справи.

Заперечуючи проти ухваленого рішення, представник апелянта вказав, що суд позбавив його можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Встановлено, що представником ПП «Інтерком» під час розгляду справи в суді першої інстанції подавалися заяви про ознайомлення з матеріалами справи, проте доказів щодо використання представником свого права на таке ознайомлення та створення останньому перешкод у реалізації його прав не надано.

Згідно абз.2 ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до статті 375 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інтерком» залишити без задоволення.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2018 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: І.В. Вейтас

ОСОБА_1