Ухвала суду № 76715204, 18.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1794/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/451/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Олійника В. Б.,

суддів - Філонової Ю. О., Литовченко Н. О.,

з участю:

секретаря судового засідання – Козупиці М.В.,

прокурора – Мірошниченка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Сумської області на вирок Лебединського районного суду Сумської області, від 30 січня 2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Кіровського р – ну, Приморського краю, Російської Федерації, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

1) 13 вересня 2017 року Лебединським районним судом Сумської області за ст. 185 ч. 1 КК України до 100 годин громадських робіт;

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 263 ч. 1; ст. 389 ч. 2 КК України, з призначенням покарання:

за ст. 263 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеним покаранням покарання за вироком Лебединського районного суду Сумської області, від 13 вересня 2017 року, у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За ст. 389 ч. 2 КК України у виді арешту на строк 3 місяці.

На підставі ст. ст. 71 ч. 1; 72 КК України, ОСОБА_3 за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднано попереднє покарання і остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_3 обвинувачений у вчиненні таких кримінальних правопорушень.

5 серпня 2017 року, о 18 год. 00 хв., на сміттєзвалищі, поблизу с. Гарбарі, Лебединського району, Сумської області, ОСОБА_3 знайшов придатні до стрільби 13 патронів калібру 5,6 мм та 4 патрони калібру 9 мм які незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав їх та переніс до місця свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_5.

У подальшому, 10 вересня 2017 року, у зв’язку зі зміною свого місця проживання ОСОБА_3 незаконно переніс 13 патронів калібру 5,6 мм та 4 патрони калібру 9 мм до місця свого тимчасового проживання ІНФОРМАЦІЯ_6 та залишив на зберігання.

15 вересня 2017 року під час проведення обшуку за місцем тимчасового проживання ОСОБА_3, у кімнаті на ліжку під матрацом у квартирі АДРЕСА_1, працівниками поліції було виявлено та вилучено: 13 патронів калібру 5,6 мм, які є бойовими припасами до нарізної спортивної та промислово – мисливської зброї, що придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом; 4 патрони калібру 9 мм, які є бойовими припасами до вогнепальної стрілецької зброї калібру 9 мм, що придатні для стрільби та виготовлені промисловим способом.

Крім того, 13 вересня 2017 року відносно ОСОБА_3 був ухвалений вирок Лебединського районного суду Сумської області за ч. 1 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.

25 жовтня 2017 року ОСОБА_3 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, однак він відмовився від отримання направлення для відбуття громадських робіт, за що йому було винесено застереження у вигляді письмового попередження, проведено профілактичну бесіду та попереджено про відповідальність за ухилення від відбування покарання згідно ч. 2 ст. 389 КК України. При цьому ОСОБА_3 було направлено для відбування громадських робіт до Комунального підприємства «Будинкоуправління мікрорайону «Черемушки».

ОСОБА_3 хоча і повинен був приступити з 26 жовтня 2017 року до відбування покарання у виді громадських робіт, однак, не маючи на те поважних причин, до відбування покарання не6 приступив, з’явившись за викликами до Лебединського районного відділу з питань пробації 31 жовтня 2017 року та 7 листопада 2017 року, незважаючи на профілактичні бесіди під час яких йому повторно було роз’яснено наслідки ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт та попереджено про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від призначеного судом покарання.

Незважаючи на такі обставини, ОСОБА_3 відбувати громадські роботи відмовився і таким чином ухилився від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт.

На вирок суду надійшла апеляційна скарга від першого заступника прокурора Сумської області в якій прокурор, не оспорюючи висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненому та правильності кваліфікації його дій, ставить питання про зміну вироку суду у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Апеляційні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не врахував, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч. 1 КК України, відноситься до продовжуваних злочинів, які вважаються закінченими з моменту виявлення злочину.

Прокурор зазначає, що суд безпідставно призначив ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів за ст. 70 ч. 4 КК України, оскільки часом закінчення його злочинних дій є 15 вересня 2017 року, а тому ОСОБА_3 повинно бути призначене покарання за ст. ст. 263 ч. 1; 389 ч. 2 КК України, за їх сукупністю на підставі ст. 70 ч. 1 КК України та за ст. ст. 71; 72 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Лебединського районного суду Сумської області, від 13 вересня 2017 року.

Посилаючись на такі обставини, прокурор просить змінити вирок суду, яким вважати ОСОБА_3 засудженим за ст. 263 ч. 1 К України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ст. 389 ч. 2 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

На підставі ст. ст. 71 ч. 1; 72 КК України, за сукупністю вироків, повністю приєднавши до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання за вироком Лебединського районного суду, від 13 вересня 2017 року, остаточно визначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці 12 днів.

Заслухавши суддю – доповідача щодо суті вироку та поданої апеляційної скарги, пояснення прокурора Мірошниченка А.А. про підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та, піддавши аналізу мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок за ст. 389 ч. 2 КК України виходив з того, що ОСОБА_3 не виконує покарання у виді громадських робіт, призначене йому за вироком Лебединського районного суду Сумської області, від 13 вересня 2017 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України.

У той же час, з вироку Лебединського районного суду Сумської області, від 13 вересня 2017 року, вбачається, що цим вироком було затверджено угоду про примирення, укладену 8 вересня 2017 року між потерпілою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та призначено ОСОБА_3 покарання визначене угодою – у виді громадських робіт на строк 100 годин (а. п. 77).

За таких обставин, ОСОБА_3 ухиляючись від призначеного йому покарання у виді громадських робіт, фактично не виконує угоду про примирення укладену ним 8 вересня 2017 року з потерпілою ОСОБА_4

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_3 за ст. 389 ч. 2 КК України, вказаних обставин належним чином не врахував, оскільки наслідки невиконання угоди про примирення передбачені положеннями ст. 476 ч. 1 КПК України, згідно якої у разі невиконання угоди про примирення потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Крім зазначеної норми кримінально – процесуального закону, відповідальність за умисне невиконання угоди про примирення передбачена й законом України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 389 – 1 КК України.

За таких обставин, неврахування судом положень ст. 476 ч. 1 КК України призвели до передчасного висновку суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 ч. 2 КК України

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 412 КПК України, є істотними, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому вирок підлягає до скасування.

При цьому, виходячи з того, що судом першої інстанції здійснювалось судове провадження в порядку ст. 349 КПК України, без дослідження доказів у повному обсязі, а відповідно, доказам по справі не давалась оцінка судом першої інстанції, то колегія суддів позбавлена можливості виправити допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. ст. 263 ч. 1; ст. 389 ч. 2 КК України у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Колегія суддів, частково задовольняючи апеляційну скаргу прокурора та, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, відповідно до положень ст. 415 ч. 2 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення ОСОБА_3, переваги одних доказів над іншими, необхідності застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

У зв'язку з цим, колегія суддів, аналізуючи апеляційні вимоги прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. ст. 70, 71 КК України, на цей час позбавлена можливості надати оцінку цим доводам.

Керуючись ст. ст. 404; 405; 407; 409; 412; 415; 418; 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Сумської області залишити без задоволення.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області, від 30 січня 2018 року, відносно ОСОБА_3, скасувати у зв’язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону.

Призначити новий судовий розгляд матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. ст. 263 ч. 1; ст. 389 ч. 2 КК України, у суді першої інстанції іншим складом суддів.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_5. ОСОБА_6.