Рішення № 76713449, 26.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 509/2794/17

Провадження № 2/520/3910/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

Встановив,

Позивач у липні 2017 року звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її- Мармилової Н.В.– користь заборгованість за договорами позики у загальній сумі 2 334 600 грн, стверджуючи, що відповідач не виконує свої зобов’язання за договорами позики, укладеними 01.11.2010 року і 01.03.2010 року.

Справа до провадження судді Калашнікової О.І. передана 20.02.2018 року у відповідності до положень ст.33 ЦПК України.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав з тих підстав, що позивач звернулась до суду з вимогами про захист порушеного права з порушенням строків позовної давності. Окрім того, представник відповідача стверджував, що ОСОБА_4 свої зобов’язання за договорами позики виконала у повному обсязі і не має боргів перед позивачем.

Суд вислухав представників сторін, вивчив матеріали справи і встановив:

01.03.2010 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 отримала в борг грошові кошти в сумі 80 000 дол.США.

01.11.2010 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 отримала в борг грошові кошти в сумі 10 000 дол.США. ОСОБА_4 зобов’язалась через місяць повернути ОСОБА_3 10 000 дол.США.

Відповідач свої зобов’язання за цим договором не виконала і не повернула позивачу позику ні за першим ні за другим договором. 01.08.2017 року ОСОБА_3 направила ОСОБА_4 письмову вимогу про повернення грошових коштів за договором позики. Оскільки відповідач вимогу про повернення позики залишив без уваги, ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом.

На підтвердження позовних вимог позивачева сторона посилалась на розписки від 01.03.2010 року і від 01.11.2010 року(а.с.6-7), рукописний текст в яких про отримання грошових коштів виконано ОСОБА_4 Представник позивача також пояснила, що сторони перебували у дружніх стосунках більше 20 років і ОСОБА_4 неодноразово брала в борг у ОСОБА_3 грошові кошти та повертала їх своєчасно і в повному обсязі. В судовому засіданні представник для огляду надала погашену розписку ОСОБА_4: текст розписки закреслено і на розписці міститься запис – повернуто, зазначено суму і дату.

Дослідивши надані докази і наведені доводи, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ОСОБА_3 з таких підстав:

01.03.2010 року і 01.11.2010 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали договори позики. При укладанні договорів сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: суми позики і строку повернення позики. Договори сторони оформили у письмовій формі у вигляді розписок. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договори підлягають виконанню обома сторонами. Ст.611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. ОСОБА_3 - позикодавець – свої зобов’язання за договорами виконала, коли передала ОСОБА_4 01.03.2010 року 80 000 дол. США і 01.11.2010 року 10 000 дол. США. Виконання позичальником зобов’язань за договором підтверджується текстом розписки і не спростовувалось представником відповідача в судовому засіданні. Обов’язок позичальника повернути позику передбачено умовами договору (розписки) і положеннями ст.1049 ЦК України.

Суд встановив, що ОСОБА_4 свої зобов’язання за договорами позики не виконала і не повернула позичені грошові кошти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Нотаріальна форма договору позики не вимагається незалежно від суми договору, однак за згодою сторін договору, договір позики може бути укладений в нотаріальній формі. У даному випадку договір позики сторони оформили в письмовій формі, але не посвідчували у нотаріуса. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначено моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст.1049 ЦК). Строк повернення позики за договором від 01.03.2010 року не встановлений. 01.08.2017 року позикодавець направила позичальнику вимогу про повернення грошових коштів за договором позики, як ОСОБА_4 отримала 09.08.2017 року. Окрім того, представник відповідача не спростував твердження позивачевої сторони, що ОСОБА_3 неодноразово зверталась до ОСОБА_4 з вимогою повернути грошові кошти за договорами позики і неодноразово йшла на зустріч ОСОБА_4 відстрочити повернення позики у зв’язку з матеріальним становищем відповідача.

З огляду на викладене, доводи відповідачевої сторони про порушення позивачем строків позовної давності не містяться на вимогах закону.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою з моменту фактичного передання речей, визначених родовими ознаками, позикодавцеві (із рук в руки) або з моменту зарахування грошових коштів, що позичалися, на банківський рахунок позикодавця. Суд не отримав належних і допустимих доказів повернення позики ОСОБА_4

Позивач у відповідності до вимог закону зазначила суму позову в національній валюті з розрахунку вартості 1 дол. США за офіційним курсом НБУ на день звернення з позовом до суду: 90 000 дол. США х 25,94 грн. = 2 334 600 грн.

З огляду на викладене вимоги позивача є обґрунтованими і доведеними.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8000 грн.

Керуючись ст.ст. 259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 НОМЕР_2 , зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, селище Мізікевича ж\м Чорноморка вул..Спортивна,15 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 2 334 600 грн., що еквівалентно 90 000 дол. США.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 НОМЕР_2 , зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, селище Мізікевича ж\м Чорноморка вул. Спортивна,15 на користь ОСОБА_3 витрати на сплату судового збору в сумі 8000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.