Рішення № 76713384, 18.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/6805/18

Провадження № 2/520/4903/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Салтан Л.В.,

при секретарі Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на навчання, -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 державний університет внутрішніх справ звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 витрат за навчання грошових коштів у розмірі 12744 грн. 00 коп., посилаючись на невиконання відповідачем договірних умов.

Представник позивача ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ у судове засідання не з’явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що, згідно з наказом № 109 о/с ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ від 11 серпня 2014 року, ОСОБА_2 було зараховано курсантом, він був поставлений на усі види продовольчого та речового забезпечення, з виплатою грошового утримання.

Відповідно до ст. 53 Конституції України, держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Згідно зі ст. 64 Закону України «Про вищу освіту», держава у співпраці з роботодавцями забезпечує створення умов для реалізації випускниками вищих навчальних закладів права на працю, гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб. Випускники вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання), військових інститутів, як підрозділів вищих навчальних закладів з числа військовослужбовців (осіб начальницького складу), направляються для подальшого проходження служби відповідно до законодавства.

08 вересня 2014 року між ОСОБА_1 державним університетом внутрішніх справ з одного боку, Головним управлінням МВС України у Одеській області з другого боку, та громадянином України ОСОБА_3 ОСОБА_2 був укладений договір про підготовку фахівця в ОСОБА_1 державному університеті внутрішніх справ.

Відповідно до п. 2 вказаного договору, університет зобов'язаний забезпечити: теоретичну та практичну підготовку фахівця, згідно з навчальними планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів, харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно - правовими актами МВС України, працевлаштування випускника (згідно з протоколом персонального розподілу) після закінчення повного курсу навчання та одержання відповідної кваліфікації, особа, в свою чергу, згідно з п. 2.3 пп. 2.3.5 даного контракту, зобов'язана після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначений, і відпрацювати не менше трьох років.

Згідно з витягом з наказу № 53 о/с генерала поліції третього рангу від 25 квітня 2016 року, ОСОБА_2 відраховано з університету та звільнено зі служби в Національній поліції за власним бажанням.

Відповідач порушив п. п. 2.3.6. п. 2.3, п.п. 3.2 п. 3 договору про підготовку фахівця в ОСОБА_1 державному університеті внутрішніх справ, якими передбачені підстави відшкодування витрат за період навчання: звільнення з органів внутрішніх справ до встановленого 3-річного терміну перебування на службі за звільнення за власним бажанням.

Відповідно до п. п. 4.2 п. 4 договору, у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, згідно з нормами утримання на день, який визначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 992 від 22 серпня 1996 року затверджено «Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням».

Пункт 14 зазначеного «Порядку» встановлює, що, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Згідно з п. 2.2. спільного наказу МВС, Міноборони, СБУ, Мінфіну України, зареєстрованого Мінюстом України за № 863/14130 від 30 липня 2007 року, про «Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», після закінчення навчального року у наказі начальника ВНЗ про переведення курсанта на наступний курс навчання, навпроти прізвища кожного курсанта, проставляється загальна сума його утримання за рік. Щорічні виписки з цих наказів залучаються до особистої справи курсанта.

Відповідно до п. 2. «Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 313 від 01 березня 2007 року, порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном. Сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується у порядку, визначеному законодавством.

З розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_2 у ОДУВС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 313 від 01 березня 2007 року, вбачається, що на нього витрачено грошові кошти за час навчання – 12744 грн. 00 коп., з яким ОСОБА_2 ознайомився 27 квітня 2016 року.

Згідно з п. 2 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 964 від 12 липня 2006 року, витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.

Відповідно до п. 36 положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року, контракт про навчання припиняється (розривається) достроково через недисциплінованість курсанта, невиконання навчального плану, небажання продовжувати навчання, а також у разі відмови курсанта, з яким укладено контракт про навчання, від проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пункту 227 цього Положення.

Згідно з п. 227 положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року, у разі припинення (розірвання) контракту про навчання у випадках, передбачених пунктом 36 цього Положення, військовослужбовці звільняються з військової служби через службову невідповідність або у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, за винятком тих, які не вислужили встановленого строку строкової військової служби або були прийняті на навчання під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за контрактом, але не виконують навчальний план чи не бажають продовжувати навчання

Пунктом 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (закон № 2232 - XII), визначено, що: «курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку».

Відповідно до п. 3 «Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 964 від 12 липня 2006 року, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Розрахунок витрат на утримання відповідача здійснено відповідно до ч. 1 п. 5 «Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах». Витрати відшкодовуються у повному розмірі курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад - за весь період навчання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 623 ЦК України визначає, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Суд вважає, що слід задовольнити позовну заяву, як законну та обґрунтовану.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 2, 4-6, 76-83, 141, 263-265, 280-289, 354-355 ЦПК України, ст. 526, 610 ЦК України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 964 від 12 липня 2006 року-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1,який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ, МФО 828011, код за ЄДРПОУ 08571570,заборгованість за час навчання у розмірі 12744 (дванадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1,який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ, МФО 828011, код за ЄДРПОУ 08571570,судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2018 року.

Головуючий Салтан Л. В.