Рішення № 76712755, 17.09.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

17.09.2018

Справа № 489/4710/17

Провадження №2/489/600/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3, третя особа – Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про звільнення майна з під арешту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції від 18 березня 2013 року. Позивач вказує на те, що 05 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11125247000, згідно якого відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 45944 швейцарських франків 00 сантимів, що еквівалентно 189609 грн. 65 коп.

В забезпечення виконання зобов’язань між Банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 06 березня 2007 року. За умовами договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 11125247000 від 05.03.2007 року двокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

18 березня 2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції ОСОБА_4 було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 37040407.

Посилаючись на те, що розмір заборгованості позичальника не перевищує вартості заставного майна, та оскільки накладення державним виконавцем арешту на заставне майно порушує права позивача як стягувача, позбавляючи його можливості погасити заборгованість за кредитним договором з вартості заставного майна, просив суд звільнити з-під арешту - зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений 18.03.2013 року.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Від представника ДВС надійшла заява про неможливість бути присутнім у судовому засіданні, покладається на розсуд суду при вирішенні спору.

Судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Як вбачаться з матеріалів справи, 05 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11125247000, згідно якого відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 45944 швейцарських франків 00 сантимів, що еквівалентно 189609 грн. 65 коп..

В забезпечення виконання зобов’язань між Банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 06 березня 2007 року. За умовами договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 11125247000 від 05.03.2007 року двокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

12 грудня 2011 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов’язаннями Відповідача за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 442/4, яке перереєстроване на № 437/16, номер за ЄДРВП 37040407 виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа № 2/1411/116 від 18.01.2013 року виданого на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11125247000 від 05.03.2007 року в сумі 372142,92 грн..

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції ОСОБА_4 року від 18 березня 2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/1411/116 від 18 січня 2013року, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області, про стягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11125247000 від 05.03.2007 року в сумі 372142,92 грн., накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, сформованого 23.10.2017 року на квартиру № 6 будинку № 11 по вулиці 1Лінія в місті ОСОБА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі –продажу № 156 від 05.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, накладено арешт на підставі постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції ОСОБА_4 року від 18 березня 2013 року та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 66-70).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади ті органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, і межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч. 7 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження»).

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст. 1 Закону України «Пре іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виходячи із системного аналізу наведених вище норм Закону України «Про виконавче провадження», слід дійти висновку, що вжиття заходів у вигляді накладення арешту на майно боржника, тобто особи визначеної виконавчим документом, які здійснюються в рамках виконавчого провадження, спрямовані на примусове виконання рішення суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року « Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Арешт, накладений державним виконавцем 18 березня 2013 року, здійснений саме для задоволення вимог позивача.

За таких обставин, у позивача як заставодержателя виникло право звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна, оскільки арешт на заставлене майно боржника був накладений для задоволення саме його (як правонаступника) вимог.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до висновку Верховного суду України у справі №6-26цс 13 від 15 травня 2013 року вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1378,00 грн..

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3, третя особа – Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про звільнення майна з під арешту - задовольнити.

Звільнити з під арешту квартиру АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_3, накладений постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області виданою 18.03.2013 року серія та номер 37040407 про арешт майна боржника ОСОБА_3 від 18 березня 2013 року у виконавчому провадженні № 37040407 реєстраційний номер обтяження 5353056.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір у розмірі 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 (нуль) копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ЄДРПОУ 37825968, юридична адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 8, адреса для листування: м. Київ, пр-т С. Бандери, 28-а.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Третя особа: Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, м. Миколаїв вул. Океанівська 1-а.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «26» вересня 2018 року.