Постанова № 76712323, 26.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 151/260/18

Провадження № 22-ц/772/1752/2018

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 рокуСправа № 151/260/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів: Міхасішина І.В., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,

учасники справи:

позивач : ОСОБА_3,

відповідач : ОСОБА_4,

третя особа: ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на придбане майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 23.06.2018 року, ухвалене у складі судді Моцний В.С., дата складання повного тексту рішення 27.06.2018 року, -

в с т а н о в и в :

У квітня 2018 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на придбане майно.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачка є власником житлового будинку, розташованого в с. Любомирка по вул. Володі Сліпенчука, 168а, Чечельницького району Вінницької області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 жовтня 1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1946, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22241276 від 05.09.2017 року та рішення № 18 від 07.09.2017 року виконавчого комітету Любомирської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

У середині серпня 2017 року позивач в усній формі домовився із відповідачкою про купівлю у неї зазначеного будинку за 12000 гривень, після чого узгодили всі умови для нотаріального посвідчення договору, а саме: на позивача покладався обов'язок оплатити виготовлення технічної документації на житловий будинок, технічної документації на земельну ділянку, експертну оцінку вартості житлового будинку, оплату реєстрації права власності на будинок та оплату реєстрації договору купівлі-продажу будинку, а відповідачка мала надати нотаріально посвідчену довіреність своєму представнику на підписання від її імені договору купівлі-продажу будинку.

18 серпня 2017 року відповідачка поштовим відправленням направила на адресу позивача старий технічний паспорт на вищевказаний будинок для виготовлення нового технічного паспорта. 28 серпня 2017 року позивач відправив на картковий рахунок відповідачки 12000 гривень, в цей же день відповідачка поштовим відправленням направила на його адресу довіреність від 28.08.2017 року на ім'я ОСОБА_5, згідно якої їй надається право вчиняти дії від імені відповідачки, в тому числі продати на умовах на її власний розсуд вищевказаний житловий будинок та укласти та підписати договір оренди земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок, за оформлення якої позивач сплатив 500 гривень. В подальшому протягом кількох місяців 2017 року та до початку 2018 року позивачем було виготовлено документацію необхідну для посвідчення договору купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку. Коли звернувся з представником відповідачки ОСОБА_5 до нотаріальної контори для оформлення договору купівлі-продажу зазначеного будинку, то для дотримання вимог фінансового моніторингу згідно до п.7 а, г ч.2 ст.5 Закону України від 14.10.2014 року №1702-УІІ "Про запобігання та протидію легалізації відмивання доходів одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та розповсюдження зброї масового знищення" нотаріусом було запропоновано надати копію паспорта та ідентифікаційного кода відповідачки, які ОСОБА_4 відмовилась надати, повідомивши письмово, що не має наміру продавати будинок і поверне гроші в сумі 12000 грн за умови, що їй нададуть виготовлені на її будинок документи.

Вважає, що договір купівлі-продажу будинку між ним та відповідачкою відбувся в силу статті 656 ЦК України.

Виходячи з наведеного, положень статті 220 ЦК України, ОСОБА_3 просив :

1)визнати дійсним укладений між ним та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу будинку розташованого в с. Любомирка по вул. Володі Сліпенчука,168а, Чечельницького району Вінницької області, оскільки його сторони фактично частково вчинили дії, спрямовані на його виконання, проте в подальшому ОСОБА_4 почала ухилятись від завершення оформлення договору;

2)визнати за ним право власності на вищевказаний житловий будинок;

3)стягнути з відповідача витрати на оплату довіреності відповідача своєму представнику в сумі 500 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 2900 гривень.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 23.06.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_4 у вказаний період не була власником спірного будинку і не мала права розпоряджатися ним, тобто бути стороною договору купівлі-продажу, а саме продавцем. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази щодо здійснення повного виконання умов договору між сторонами.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове по суті позовних вимог.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що перепискою між позивачем та відповідачем, квитанцією оплати вартості будинку, виготовленням на вимогу відповідача всієї документації, яка необхідна для посвідчення договору купівлі-продажу, передача відповідачем через позивача довіреності, оплаченої позивачем, на думку позивача, підтверджує те, що відбулося повне виконання умов договору.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що відповідач набула права власності на спірний будинок лише у вересні 2017 року, оскільки в БТІ є технічний паспорт на будинок, який був виготовлений на ОСОБА_4, в якому знаходиться реєстраційне посвідчення внесене в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером 75 від 08 жовтня 1997 року про право приватної власності ОСОБА_4 на житловий будинок в с. Любомирка Чечельницького району Вінницької області по вул. Кірова, 168 (на даний час ОСОБА_6, 168а).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту восьмого пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У судове засідання сторони не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

У справі встановлено, що 03.10.1997 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 1946, посвідчене Чечельницькою державною нотаріальною конторою на цілий житловий будинок, з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Любомирка Чечельницького району Вінницької області по вул. Кірова, 168 /а.с. 8/.

Рішенням № 18 виконавчого комітету Любомирської сільської ради Чечельницького району Вінницької області від 07.09.2017 року уточнено поштову адресу житлового будинку ОСОБА_4, що знаходиться за адресою с. Любомирка вул. Володі Сліпенчука, будинок № 168а, Чечельницький район Вінницької області /а.с. 10/.

У справі також встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_3 28.08.2017 року перераховано на картковий рахунок ОСОБА_4 12000 грн. /а.с. 15/.

Відповідно до висновку про вартість майна від 29.12.2017 року, експертно грошова оцінка по визначенню ринкової вартості житлового будинку, власником якого є ОСОБА_4, станом на 29.12.2017 року склала 58094 грн. /а.с. 23/.

Згідно з адвокатським запитом від 06 березня 2018 року адресованого ОСОБА_4, зазначено, що документально підтверджується отримання ОСОБА_4 за будинок коштів в сумі 12000 грн. Своїми діями відповідач уповноважила оформити договір купівлі-продажу будинку представника ОСОБА_7 На даний час нотаріус не може посвідчити договір купівлі-продажу будинку, оскільки змінилася юридична адреса будинку та відсутні копія паспорта та картки платника податків ОСОБА_4 З метою врегулювання спору просили надати відповідача документи, необхідні для посвідчення договору купівлі-продажу /а.с. 30/.

Відповідно до відповіді ОСОБА_4 на адвокатський запит, повідомлено, що в даний час потреби продавати будинок не має, а кошти в сумі 12000 грн. будуть повернуті за вказаним номером картки /а.с. 31/.

За змістом відповіді приватного нотаріуса Чечельницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_8 посвідчити договір купівлі-продажу щодо житлового будинку, що знаходиться по вулиці Володі Сліпенчука, буд. № 168 а в с. Любомирка Чечельницького району Вінницької області від імені ОСОБА_4 неможливо, оскільки ОСОБА_5 було надано довіреність, в якій надано право розпорядження будинком № 168, тобто зовсім іншим житловим будинком /а.с. 33/.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_4 у вказаний період не була власником спірного будинку і не мала права розпоряджатися ним, тобто бути стороною договору купівлі-продажу, а саме продавцем. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази щодо здійснення повного виконання умов договору між сторонами.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ґрунтується на нормах матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом України в постановах від 06.09.2017 року у справі № 6-1288цс17, та від 30.01.2013 року у справі № 6-162цс12.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено свої позовні вимоги, так як не зазначено в чому саме полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов’язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі статтею 220 ЦК України.

Надані позивачем докази про те, шо відповідач неодноразово на вимоги позивача відмовляється з'явитись до нотаріальної контори, апеляційний суд не вважає такими, що свідчить про безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрату можливості з будь-яких причин його посвідчити.

Аргументи апеляційної скарги про те, що перепискою між позивачем та відповідачем, квитанцією оплати вартості будинку, виготовленням на вимогу відповідача всієї документації, яка необхідна для посвідчення договору купівлі-продажу, передача відповідачем через позивача довіреності, оплаченої позивачем, на думку позивача, підтверджує те, що відбулося повне виконання умов договору, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться по в с. Любомирка вул. Володі Сліпенчука, будинок №168 а, Чечельницький район Вінницької області, а були лише наміри вчинити такий правочин.

Частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ураховуючи те, що спірний правочин не породжує для сторін прав і обов’язків, суд апеляційної інстанції вважає, що правові підстави для визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_3 відсутні.

З огляду на вище викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У той же час, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу аргументами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач набула права власності на спірний будинок лише у вересні 2017 року, адже в БТІ є технічний паспорт на будинок, який був виготовлений на ОСОБА_4, в якому знаходиться реєстраційне посвідчення внесене в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером 75 від 08 жовтня 1997 року про право приватної власності ОСОБА_4 на житловий будинок в с. Любомирка Чечельницького району Вінницької області по вул. Кірова, 168 (на даний час ОСОБА_6, 168а).

Між тим, зазначені аргументи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи щодо дати набуття права власності відповідачем на спірний житловий будинок не призвело до істотної помилки та не вірного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційні скарзі доводи суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись підпунктом восьмим пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень», статтею 141, частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд. –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 23.06.2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис І. В. Міхасішин

ОСОБА_9 Рибчинський

Згідно з оригіналом

Головуючий Л. О. Голота

Повний текст постанови виготовлено 26.09.2018 року.