Постанова № 76710192, 18.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 387/258/18

провадження № 22-ц/781/1373/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів – Дуковського О.Л., Кіселика С.А.,

при секретарі – Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області в складі судді Цоток В.В. від 08 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Добровеличківська районна державна нотаріальна контора про визнання договору міни недійсним, -

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 19 грудня 2006 року ОСОБА_3, який помер 11 лютого 2017 року, склав заповіт, відповідно до якого заповів йому все своє майно, після чого, ОСОБА_3 віддав йому даний заповіт разом з оригіналом державного акту на право приватної власності на землю від 14.04.2001 року серії 3-КР № 036111. Після смерті ОСОБА_3, він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, від якого дізнався, що належна ОСОБА_3 земельна ділянка переоформлена на ОСОБА_1, на підставі договору міни земельних ділянок від 23 квітня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 міняє земельну ділянку площею 0,0144 га кадастровий номер 3521785700:02:000:1627 вартістю 316 грн. на належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,1895 га, кадастровий номер 3521785700:02:000:0061 вартістю 164 386 грн., без доплати грошових коштів. Вважає, що оспорюваний правочин є недійсним, оскільки укладений з порушенням законодавства, яке регулює відчуження та порядок набуття права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Посилаючись на ці обставини, просив позивач просив визнати вказаний договір міни земельних ділянок недійсним з моменту його укладання.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись не правильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Судом встановлено, що 19 грудня 2006 року ОСОБА_3 склав заповіт, який посвідчено секретарем Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та зареєстровано в реєстрі за № 178, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що йому належатиме за законом і на що він матиме право за законом та грошові вклади заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер 2406103258 /а.с. 16 /.

11 лютого 2017 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с.18/.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №036111, виданого 12 квітня 2001 року, на підставі рішення сесії Тернівської сільської ради від 06 березня 2001 року № 96, ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,19 га, що розташована на території Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області /а.с.15/.

23 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір міни земельних ділянок, який посвідчений державним нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 761. Відповідно до умов вказаного договору був здійснений обмін земельних ділянок, а саме земельна ділянка площею 0,0144 га, що знаходиться на території Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3521785700:02:000:1627, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № 36637916 від 22.04.2015 року, виданого Добровеличківською РС Добровеличківського РУЮ на земельну ділянку площею 6,1895 га, що знаходиться на території Тернівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3521785700:02:000:0061, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № 36188184 від 10.04.2015 року, виданого Добровеличківською РС Добровеличківського РУЮ. Обмін земельних ділянок проводився без доплати грошових коштів /а.с. 17/.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3501377402014 від 22.10.2014 року, встановлено, що державна реєстрація належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0144 га була здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 28.09.2014 року /а.с.98/.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За пунктом 15 Перехідних положень ЗК України, в редакції до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка, однак, може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому в Законі України від 05 червня 2003 року «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV.

ОСОБА_4 застосовується лише одноразово при переведенні земельної ділянки (паю) з невизначеними межами в закріплену на місцевості земельну ділянку з конкретним цільовим призначенням.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Пунктом 2 статті 15 «Прикінцеві положення» цього Закону зобов’язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно підпунктів 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву. У разі прийняття пропозиції власником іншої земельної ділянки щодо обміну земельними ділянками власники земельних ділянок укладають договір міни земельних ділянок. Договір міни земельних ділянок укладається відповідно до вимог Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України. Право власності на земельну ділянку за договором міни виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 5 Закону № 899-IV встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.

Отже, право на обмін земельних часток (паїв) можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) щодо розподілу земельних ділянок та видачею їхнім власникам державних актів на право власності на землю.

Законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.

Враховуючи вищевикладене, обміну підлягають тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону № 899-IV.

Оскільки оспорюваний договір міни земельних ділянок було укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) та з порушенням вимог Закону № 899-IV, це є підставою для визнання його недійсним, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 25.09.2018 року.

Головуючий:

Судді: