Ухвала суду № 76710127, 24.09.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5485/18

Номер провадження 2 – З/638/200/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря судового засідання Самогньозд О. І.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 24.04.2018 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд прийняти дану позовну заяву до провадження. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 1000000,00 грн. (один мільйон), а також витрати по сплаті судового збору.

26.04.2018 р. через канцелярію Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів по забезпеченню позову, а саме: накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, а саме: нежитлові приміщення першого поверху № 1 – 7 літ. «А – 5», загальною площею 91,0 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 346 – А (триста сорок шість літера А) – до розгляду справи по суті. Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення – відсутня необхідність у зустрічному забезпеченні, оскільки забезпечення позову не призведе до збитків відповідача. Ціна позову, про забезпечення якого просить заявник – 1000000,00 (один мільйон) гривень.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І. О. від 22.05.2018 р. відкрито провадження у даній справі.

18.09.2018 р. через канцелярію Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява від ОСОБА_1 про часткове уточнення заяви про забезпечення позову від 26.04.2018 р., в якому просить суд заяву про забезпечення позову від 26.04.2018 р. в частині накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, а саме: нежитлові приміщення першого поверху № 1 – 7 літ. «А – 5», загальною площею 91,0 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 346 – А (триста сорок шість літера А) до розгляду справи по суті, залишити без розгляду. Вжити заходів по забезпеченню позову, а саме: накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), а саме: нежитлові будівлі літ. «В – 1», загальною площею 457,2 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, будинок 337 – до розгляду справи по суті. Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення: відсутня необхідність у зустрічному забезпеченні, оскільки забезпечення позову не призведе до збитків відповідача. Ціна позову, про забезпечення якого просить заявник 1000000,00 (один мільйон) гривень.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначається, що предметом позовних вимог є стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 1000000,00 (один мільйон) грн. Водночас відсутність заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідач може здійснити відчуження належного йому нерухомого майна.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально – правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ’я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 137992085 від 17.09.2018 р. ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 337, нежитлова будівля літ. «В – 1», загальною площею 457,2 кв. м.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава – учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

За таких умов незастосування судом заходів, спрямованих на заборону відчуження майна, може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, за для уникнення від відповідальності за завдані збитки, відповідач може здійснити відчуження належного йому нерухомого майна, тому існує необхідність в забезпеченні позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов’язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 – 150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

До вирішення даного спору по суті накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), а саме: нежитлові будівлі літ. «В – 1», загальною площею 457,2 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, будинок 337.

Дані стягувача: ОСОБА_1 (адреса проживання, що зазначена в позові: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).

Дані боржника: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред’явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: