Постанова № 76709980, 10.09.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Лозко Ю.П.

Справа № 417/1712/15-ц

Провадження № 22ц/782/701/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лозко Ю.П.,

суддів: Авалян Н.М., Назарової М.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач – ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 10 липня 2018 року

за заявою ОСОБА_2 про виправлення описки у рішенні Марківського районного суду Луганської області від 06 липня 2016 року та у виконавчому листі від 12 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Заочним рішенням Марківського районного суду Луганської області від 06 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 9900 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У червні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про виправлення помилки у вказаному вище рішенні суду та у виконавчому листі, в обґрунтування якої зазначив, що в написанні по батькові боржника допущено помилку, а саме по батькові вказано - «Леонидівна» замість правильного «Леонідівна», що унеможливлює виконання заочного рішення Марківського районного суду Луганської області від 06 липня 2016 року та пред'явлення до виконання виконавчого листа.

Вказане зумовлено тим, що під час відкриття провадження по справі та відповідно при ухваленні заочного рішення на підставі якого виданий виконавчий лист, судом невірно здійснено переклад по батькові відповідача, оскільки позов та договір позики викладені на російській мові.

Заявником на час звернення до суду з вказаною заявою з’ясовано РНОКПП боржника при пошуку в ЄДР міститься інформація – ФОП ОСОБА_4, яка зареєстрована у м. Луганську, при цьому заявник просив суд витребувати у ГУ ДФС у Луганській області відомості стосовно написання ПІБ, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, та дати і місця народження особи (ОСОБА_4) ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у місті Луганську.

З урахуванням зазначеного, просив суд виправити помилку в написанні по батькові боржника у заочному рішенні суду першої інстанції від 06 липня 2016 року та у виконавчому листі виданого 12 жовтня 2016 року, вказавши правильне «Леонідівна», та внести у виконавчий лист РНОКПП боржника -НОМЕР_1.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 10 липня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про виправлення описки в рішенні відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 10 липня 2018 року, посилаючись на те, що ухвала винесена із порушенням норм процесуального права, зокрема, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про витребування у державних органах відповідної інформації на підтвердження правильного написання по батькові – відповідача, в результаті чого, судом створено умови, які унеможливлюють виконання судового рішення ухваленого на його користь як позивача у вказаній вище цивільній справі, і ця обставина спричинена встановленням занадто обтяжливих вимог для заявника, як учасника судового процесу, що є явним порушенням права на доступ до правосуддя.

Скаржник ОСОБА_2 просив суд розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Боржником до суду не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про виправлення описки у вказаному рішенні від 06 липня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки паспортні дані у відношенні відповідача по справі ОСОБА_3 відсутні, а відповідно до договору позики від 27.08.2012 року ПІБ відповідач зазначена на російській мові як «Козлова Елена Леонидовна», що в перекладі на українську мову може значитися як «Леонідовна» або «Леонідівна» чи «Леонидівна». Клопотання відповідача про прийняття роздруківки із сайту ЄДР, з результатами пошуку за РНОКПП боржника на підтвердження правильного написання її ПІБ та витребуванні в ГУ ДФС у Луганській області відомостей щодо написання ПІБ, місця та дати народження особи, якій присвоєний РНОКПП -НОМЕР_1 судом залишено без розгляду, тому не має можливості однозначно встановити особу ОСОБА_3, яка значиться по справі як відповідач. Виправлення помилки у написанні по батькові боржника, яку зазначає заявник ОСОБА_2 не є арифметичною помилкою, та не виявляється однозначно ідентифікувати чи встановити дану особу – відповідача по справі.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права з огляду на наступне.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Допущена судом помилка у заочному рішенні суду, як зазначає заявник, перешкоджає його виконанню.

Суд першої інстанції під час вирішення цього питання не сприяв з’ясуванню обставин щодо виправлення помилки у рішенні суду, чим порушив вказані вище норми, а без виправлення вказаної помилки в рішенні суду не можливо і виправлення помилки у виконавчому листі відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове, судове рішення залишалося невиконаним ( рішення у справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40., а також "Півень проти України", "Жовнір проти України", "Шмалько проти України", "Ромашов проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Наведена норма закону не містить роз'яснень або ж переліку видів помилок, допущених при оформлені або видачі виконавчого листа, які суд вправі виправити. Отже, при вирішенні цього питання слід виходити із загальних вимог до оформлення виконавчого листа та конкретних обставин справи.

Так, заочним рішенням Марківського районного суду Луганської області від 06 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 9900 грн.

Як зазначає заявник у виконавчому листі в написанні по батькові боржника допущено помилку, а саме по батькові вказано – «Леонидівна» замість правильного «Леонідівна».

Отже, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини, у порушення вимог ст. 12 ЦПК України не сприяв заявнику як учаснику справи у здійсненні ним його прав, та не врахував, що звернення заявника спрямоване на виконання судового рішення, яке неможливо виконати без виправлення відповідних помилок у рішенні та виконавчому листі, тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2

Питання виправлення помилки має вирішувати суд, який видав виконавчий документ (ч.1 ст.432 ЦПК України), тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 10 липня 2018 року скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Ю.П.Лозко

Судді: Н.М.Авалян

ОСОБА_5