Постанова № 76708285, 11.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1637/18 Справа № 180/1209/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИЛА:

11 липня 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 04 квітня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №1297/2 про надання останньому кредиту в сумі 250000,00 грн. зі сплатою за користування кредитом 18% річних з датою остаточного погашення кредиту не пізніше 03 квітня 2009 року. Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, нараховані за користування кредитними коштами відсотки у встановлені договором терміни не сплачує, у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 28 квітня 2016 року становить 453565,60 грн., в тому числі 69475,56 грн. – прострочена заборгованість за процентами, 220000,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 5500,00 грн. – щомісячна комісія за кредитом, 38062,38 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів, 120527,66 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №1297/2 від 04 квітня 2006 року в загальному розмірі 453565,60 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6803,48 грн.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №1297/2 від 04 квітня 2006 року в сумі 453565,60 грн., що утворилася станом на 28 квітня 2016 року, та складається з: 69475,56 грн. – прострочена заборгованість за процентами, 220000,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 5500,00 грн. – несплачена щомісячна комісія за кредитом, 38062,38 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів, 120527,66 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту, стягнуто також з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 6803,48 грн. (а.с. 10-16 т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 26-33 т.2).

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується письмовою розпискою представників позивача та відповідача, яка знаходиться на аркуші справи 76 у томі 2, а також поштовим повідомленням про вручення судової повістки ОСОБА_2, яке долучене до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для частково задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 04 квітня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №1297/2, за умовами якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит в сумі 250000,00 грн. зі сплатою за користування кредитом 18% річних, комісійних винагород та інших платежів, на умовах та в строки, визначені цим договором (а.с. 20-25 т.1).

Відповідно до п. 1.2 вказаного вище кредитного договору, кредит надається на споживчі цілі; окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, відкритою на строк 36 місяців з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 03.04.2009 року.

У пункті 1.5.1.1 кредитного договору №1297/2 від 04.04.2006 року визначено, що на період з дня видачі кредиту та до моменту закінчення строку, на який було надано кредит, а саме до 03.04.2009 року включно, проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18,0% річних.

Згідно п. 3.2.2 кредитного договору, у разі порушення позичальником умов цього договору, банк має право достроково стягнути кредит та суму нарахованих процентів та інших платежів, що підлягають сплаті.

За змістом п. 4.1.1 кредитного договору №1297/2 від 04.04.2006 року, за порушення взятих на себе зобов’язань по несвоєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 20% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У пункті 6.6 вказаного вище кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3 років для всіх грошових зобов’язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами цього договору.

Встановлено, що за умовами кредитного договору №1297/2 від 04.04.2006 року ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в загальному розмірі 220000,00 грн., що підтверджується копіями заяв на видачу готівки:

- №7 від 04.04.2006 року на суму 70000,00 грн. (а.с. 29 т.1);

- №14 від 05.04.2006 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 30 т.1);

- №8 від 05.04.2006 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 31 т.1);

- №9 від 18.05.2006 року на суму 30000,00 грн. (а.с. 32 т.1);

- №9 від 19.04.2006 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 33 т.1);

- №13 від 23.05.2006 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 34 т.1).

Факт отримання відповідачем кредиту на загальну суму 220000,00 грн. визнано сторонами справи, що підтверджується змістом позовної заяви, змістом апеляційної скарги, письмовими поясненнями сторін, усними поясненнями відповідача, представників позивача та відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Апеляційним судом оглянуто цивільну справу №2-127/11 Марганецького міського суду Дніпропетровської області, у якій 28 грудня 2015 року постановлено рішення про наступне: позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №1297/2 від 04 квітня 2006 року в сумі 453565,60 грн., що утворилася станом на 28 квітня 2016 року, та складається з 69475,56 грн. – прострочена заборгованість за процентами, 220000,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 5500,00 грн. – несплачена щомісячна комісія за кредитом, 38062,38 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів, 120527,66 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту; стягнуто також з відповідача на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» витрати по сплаті судового збору в розмірі 6803,48 грн. (а.с. 7-9 т. 3 цивільної справи №2-127/11). Однак, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року скасовано з ухваленням нового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у зв’язку з передчасністю позову (а.с. 80-87 т. 3 цивільної справи №2-127/11).

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області 13 липня 2016 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії №1297/2 від 04.04.2006 року (а.с. 132-133 т. 3 цивільної справи №2-127/11).

Вказані вище судові рішення у цивільній справі №2-127/11 Марганецького міського суду Дніпропетровської області набрали законної сили.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, банком нарахована заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №1297/2 від 04 квітня 2006 року, станом на 28.04.2016 року, в сумі 4530565,60 грн., а саме: 220000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 69475,56 грн. – заборгованість за процентами, 5500,00 грн. – несплачена щомісячна комісія за кредитом, 38062,38 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів, 120527,66 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту. Розмір вказаної заборгованості підтверджується представленим позивачем розрахунком (а.с. 6-12 т.1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Наведена правова позиція викладена в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 28.03.2018 року; провадження №14-10цс18, цивільна справа №444/9519/12.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши факт укладення між сторонами договору відновлювальної кредитної лінії №1297/2 від 04.04.2006 року та отримання позичальником ОСОБА_2 за вказаним договором кредитних коштів у розмірі 220000,00 грн.; враховуючи установлений договором строк остаточного повернення кредиту 03.04.2009 року та зміст наведеної вище правової позиції, - колегія дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №1297/2 від 04.04.2006 року, яка сформувалась станом на 03.04.2009 року, у загальному розмірі 292046,24 грн., що складається з тіла кредиту в сумі 220000,00 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 66546,24 грн. та комісії в розмірі 5500,00 грн.

Вказаний вище розмір заборгованості підтверджується представленим банком детальним розрахунком, який здійснено з урахуванням фактично отриманих відповідачем кредитних коштів на загальну суму 220000,00 грн. Зазначений розрахунок є арифметично правильними; викладений у табличній формі, яка є зрозумілою, зручною для дослідження та перевірки (а.с. 7-8, 9-10, 11-12 т.1). Крім того, розмір вказаної в вище заборгованості підтверджується випискою з особового рахунку відповідача за зазначеним договором, яка долучена до матеріалів справи.

Доводи апелянта про те, що наданий банком розрахунок заборгованості є неправильним – необґрунтовані та безпідставні, ґрунтуються на припущеннях. Апелянтом не конкретизовано які саме вади має наданий банком розрахунок заборгованості, власний розрахунок заборгованості апелянтом не представлено, клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи – не заявлено, що стверджується протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Колегія звертає увагу, що кредитний договір №1297/2 від 04 квітня 2006 року, або окремі його пункти, недійсними в судовому порядку не визнані, а позов ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним вказаного договору у цивільній справі №2-127/11 ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області 13 липня 2016 року залишено без розгляду; ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Заборгованість, що нарахована після закінчення дії кредитного договору (починаючи з 04.04.2009 року) за відсотками в розмірі 2929,32 грн., пенею за несвоєчаснусплату процентів в розмірі 38062,38 грн., пенею за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 120527,66 грн. - не підлягає стягненню з позичальника, а тому в задоволенні даної частини позовних вимог необхідно відмовити.

При вирішенні питання щодо застосування позовної давності колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність - в один рік, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, відносно неустойки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Між тим, частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Встановлено, що кредитним договором погоджено збільшений трирічний строк позовної давності для всіх грошових зобов’язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами цього договору (пункт 6.6 договору).

Виходячи з викладеного, встановивши, що строк дії кредитного договору №1297/2 від 04 квітня 2006 року - по 03.04.2009 року; останній платіж в порядку виконання умов кредитного договору відповідачем було здійснено у квітні 2012 року, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку; приймаючи до уваги, що вперше з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором банк звернувся до суду у липні 2008 року (а.с. 34 - 37 у т. 1 оглянутої цивільної справи №2-127/11 Марганецького міського суду Дніпропетровської області), який було вирішено по суті вищевказаним рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року (в позові банку відмовлено у повному обсязі у зв»язку з передчасністю), тобто кредитор протягом розгляду вказаної справи, який тривав сім років сім місяців, мав обґрунтовані сподівання щодо захисту своїх прав та законних інтересів; враховуючи, що з позовом, який розглядається, банк звернувся до суду 11.07.2016 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на а.с. 2 у т. 1, - колегія дійшла висновку про переривання перебігу строку позовної давності, порушення банком трирічного строку позовної давності з поважних причин, що пов»язані з надмірною тривалістю розгляду цивільної справи №2-127/11 Марганецького міського суду Дніпропетровської області. Отже, строк позовної давності, про застосування якого відповідачем заявлено вчасно до ухвалення оскаржуваного судового рішення місцевим судом, підлягає поновленню.

Приймаючи до уваги зміст позовних вимог, предмет, підстави, обгрунтування позову ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, який був вирішений у цивільній справі №2-127/11 Марганецького міського суду Дніпропетровської області, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України щодо закриття провадження у справі, яка розглядається.

На викладені вище обставини місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, що спричинило неправильне визначення розміру заборгованості, тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог.

За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи ставки судового збору, що діяли на час подачі позову, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» також підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 4380,69 грн. (а.с. 1 т.1).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року – скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09305480) заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №1297/2 від 04.04.2006 року, станом на 03.04.2009 року, в загальному розмірі 292046 (двісті дев’яносто дві тисячі сорок шість) грн. 24 коп., що складається з тіла кредиту в сумі 220000,00 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 66546,24 грн. та комісії в сумі 5500,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09305480) судові витрати в сумі 4380 (чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 69 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді