Постанова № 76708194, 25.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5449/18А Справа № 198/384/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградзернопродукт” про визнання відмови в прийомі на роботу необґрунтованою, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградзернопродукт” про визнання відмови в прийомі на роботу необґрунтованою, стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись з такою ухвалою суду, позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд безпідставно повернув її заяву як неподану, оскільки вона виконала умови ухвали про залишення її позову без руху у визначений законом термін.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у відповідності до вимог ч.2 ст.369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Повертаючи заяву ОСОБА_2 як неподану суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунула недоліки позовної заяви у встановлений законом строк.

Проте з такими висновками суду у повній мірі погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Так, за положеннями ст.ст.55,124 Конституції України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України - якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як передбачено ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху для приведення її у відповідність до вимог п.п.3,4,5 ч.3 ст.175 ЦПК України та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання зазначеної ухвали, для усунення вказаних в ній недоліків (а.с.19-20).

Також матеріалами справи підтверджується, що 30 червня 2018 року копія ухвали була отримана позивачем, а 07 липня 2018 року, тобто у визначений законодавством термін, що не перевищує десяти днів, позивачем засобами поштового зв’язку на адресу суду було надіслано уточнену позовну заяву (а.с.68-69,72-77).

Повертаючи позовну заяву як неподану суд не врахував часу необхідного для надходження поштової кореспонденції та статтю 123 ЦПК України, у відповідності до вимог якої, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Колегія суддів наголошує на тому, що згідно ч.6 ст.124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що у межах передбаченого законом строку, 07 липня 2018 року, ОСОБА_2 поштою відправила на адресу суду уточнену позовну заяву на виконання ухвали суду від 11 червня 2018 року, яка надійшла до суду 17 липня 2018 року (а.с.69).

Враховуючи те, що позивачем заяву з усунутими недоліками було направлено до суду першої інстанції у строк передбачений законом, висновок суду про повернення позову у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 11 червня 2018 року, є передчасним.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги та приймає їх до уваги, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги підтверджують, що судом допущено порушення вимог процесуального права.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК України є підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до ЦПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_3