Постанова № 76708111, 25.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4782/18 Справа № 174/266/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» звернулися з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» посилалися на те, що 18 серпня 2016 року між ДП «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», правонаступником якого є ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», від імені якого виступає філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», та ОСОБА_3 був укладений трудовий договір та, згідно наказу № 176 від 11 серпня 2016 року, відповідача прийнято на роботу на посаду вантажника в транспортно-експедиційне управління транспортно-експедиційного комплексу. Відповідачу відповідно до вимог ст.74, 75, 79 КЗпП України, згідно графіку надання щорічних відпусток заа 2017 рік по цеху транспортно-експедиційного управління та його особистої заяви, відповідно до наказу філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» № 181 від 23 січня 2017 року була надана щорічна основна відпустка з 01 лютого 2017 року по 24 лютого 2017 року тривалістю 24 календарних дні. Відповідно до наказу про надання відпустки ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» було здійснено нарахування заробітної плати за час відпустки та здійснено її перерахування 07 лютого 2017 року на заробітну картку відповідача на загальну суму 3 214 грн. Період роботи на філії, який дає право відповідачу на щорічну основну відпустку повної тривалості, тобто 24 календарних дні, є з 18 серпня 2016 року по 17 серпня 2017 року, що складає 365 календарних днів. Проте у зв'язку з тим, що відповідач використав всі 24 дні відпустки до закінчення робочого року, тобто до 17 серпня 2017 року, і не дочекавшись цієї дати його було звільнено, в нього виникла заборгованість за невідпрацьовані дні відпустки, тобто за 11 днів відпустки, а отже і заборгованість по виплаченим коштам за нараховану та виплачену заробітну плату за час відпустки. Відповідач ОСОБА_2 після закінчення відпустки на роботу не вийшов, і його було звільнено з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» з 28 лютого 2017 року на підставі наказу № 517-п від 06 червня 2017року за прогул без поважних причин. Директором підприємства зобов’язано бухгалтерію підприємства здійснити утримання із заробітної плати відповідача за 11 днів відпустки, які були надані в рахунок не відпрацьованої частини робочого року за період з 28 лютого 2017 по 17 серпня 2017 року. Оскільки після закінчення відпустки відповідач не працював, то будь-які нарахування та виплати на його користь не проводились, тому була відсутня можливість відрахувати грошові кошти із заробітної плати для покриття заборгованості відповідача за невідпрацьовані дні відпустки. У зв'язку з цим виникла заборгованість за невідпрацьовані дні відпустки відповідача перед підприємством на дату звільнення у розмірі 1280 грн. 62 коп. З метою врегулювання спору в досудовому порядку було надіслано поштою на адресу відповідача лист № 01-38/3091 від 22 червня 2017 року з вимогою про погашення заборгованості за невідпрацьовані дні відпустки у розмірі 1280 грн. 62 коп., який відповідач отримав 24 червня 2017 року. На підставі викладеного ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у розмірі 1280 грн. 62 коп. та судовий збір в розмірі 1762 грн.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» просить рішення суду від 18 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.74, 75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, з тривалістю не менш як 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

Крім того, відповідно до ст. 79 КЗпП України щорічна основна відпустка повної тривалості у перший рік роботи надається працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Згідно з п.1 ч.1 ст.82 КЗпП України до обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку зараховується час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка.

Відповідно до ч.4 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про відпустки» визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки», право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки», заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З матеріалів справи вбачається, сторони перебували у трудових відносинах підтверджується копією наказу про прийняття на роботу № 176 від 11 серпня 2016 року директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «ОГХК» ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_2 прийнято з 18 серпня 2016 року по 18 жовтня 2016 року на роботу на посаду вантажника транспортно-експедиційного управління, транспортно-експедиційний комплекс, відповідно до умов прийняття на роботу, останнього прийнято на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (а.с.7).

Відповідно до наказу № 517-п від 06 червня 2017 року ОСОБА_2 28 лютого 2017 року звільнено згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України (прогул без поважних причин) та надано розпорядження бухгалтерії підприємства здійснити остаточний розрахунок з ОСОБА_3 з урахуванням утримання із заробітної плати за 11 днів відпустки, які були надані в рахунок не відпрацьованої частини робочого року за період з 28 лютого 2017 року по 17 серпня 2017 року(а.с.10).

Згідно з наказом № 181 від 23 січня 2017 року директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «ОГХК» відповідач перебував у відпустці тривалістю 24 календарні дні, з 01 лютого 2017 року по 24 лютого 2017 року, за період роботи з 18 серпня 2016 року по 17 серпня 2017 року (а.с.8).

З листа від 12 жовтня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що банк підтвердив зарахування грошових коштів - заробітної плати за час відпустки 07 лютого 2017 року в розмірі 3214 грн. на картковий рахунок клієнта ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 (а.с.9).

Згідно довідки № 2104 від 05 жовтня 2017 року розрахована заборгованість за невідпрацьовані ОСОБА_2 за 11 днів відпустки у розмірі 1280 грн. 62 коп., оскільки відповідач після відпустки до виконання трудових обов’язків не приступив (а.с.12).

Згідно копії листа ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на ім’я відповідача від 22 червня 2017 року за вих. № 01-38/3091, повідомлено відповідача про його звільнення та запропоновано в строк до 14 липня 2017 року повернути грошові кошти в сумі 1280 грн. 62 коп. (а.с.13). Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначений лист відповідачем отримано 24 червня 2017 року (а.с.14).

Судом встановлено, що підставою отримання ОСОБА_2 суми у розмірі 1280 грн. 62 коп. було його право на отримання відпустки, яке після його звільнення до відпрацьованого періоду, за який ця відпустка надавалася, відпало.

Тобто, сума грошових коштів заробітної плати у розмірі 1280 грн. 62 коп. вважається безпідставно набутою відповідачем.

Позивачем не заперечується факт того, що сума заборгованості у розмірі 1280 грн. 62 коп. є заробітною платою, яка була отримана ОСОБА_2 від позивача в якості відпускних коштів за період відпустки з 01 лютого 2017 року по 24 лютого 2017 року тривалістю 24 календарних дні за період роботи з 18 серпня 2016 року по 17 серпня 2017 року, тобто за період до закінчення робочого року.

Тобто вказані кошти були виплачені відповідачу добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку позивача, і набуті відповідачем ОСОБА_2 добросовісно, як відпускні кошти.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів зворотного.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем були безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї за відсутності рахункової помилки з боку позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача зазначених коштів та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права до виниклих правовідносин між сторонами є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» – залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді