Ухвала суду № 76707341, 20.09.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6035/17

№ 1-кп/183/466/18

У Х В А Л А

20 вересня 2018 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

секретаря судового засідання Власко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017040350002500 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125 КК України, -

за участю:

прокурора Шаповала А.М.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

законного представника потерпілого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні поставлено на обговорення питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки строк запобіжного заходу спливає 21.09.2018 року.

Прокурор Шаповал А.М. висловився про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, оскільки на теперішній час не змінились ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались судом під час обрання вказаного запобіжного заходу. ОСОБА_1 раніше судимий за тяжкий злочин і знову обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину в період іспитового строку за попереднім вироком суду. З огляду на зазначене прокурор вважає, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчиняти інші злочини.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4та законний представник потерпілого ОСОБА_5 підтримали позицію прокурора, просили продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою з тих підстав, що розгляд цього питання здійснюється з порушенням вимог глави 18 КПК України, зокрема ст.ст. 200, 206 КПК України, та ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Обвинувачений ОСОБА_1 погодився з позицією свого захисника, пояснив, що хворіє на ряд хвороб.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ж з ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу суд враховує, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження триває, судом не з’ясовані всі обставини, які мають значення для справи, не досліджені докази, не допитані свідки. Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину і знову обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину в період іспитового строку за попереднім вироком суду. При цьому суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому злочинах. Тому, суд вважає, що на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує, а також вчиняти інші злочини, враховуючи його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, стороною захисту не надані належні та переконливі докази на підтвердження того, що ризики та обставини, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, на сьогодні змінились. Доводи ж захисника та обвинуваченого щодо порушення порядку розгляду цього питання не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та (або) продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, що узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що застосування іншого більш м’якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов’язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на переконання суду, продовжують існувати.

Тому, з метою об’єктивної можливості забезпечення розгляду кримінального провадження необхідно продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ніякий з передбачених законом більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, 383, 391 КПК України, суд, –

п о с т а н о в и в :

Обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 16 листопада 2018 року включно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Мельник