Ухвала суду № 76704266, 17.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/159/18 Справа № 711/171/16-к Категорія: ч. 2 ст. 186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Угорчук В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарях Соломки І. А. Ятченка М. О., Биби Ю. В. Бєлан О. В., Чорній Я.Ю.,з участю прокурораПашковської Ю.П., обвинуваченого ОСОБА_8,

захисника Гриценко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження № 12015250050003402 за апеляційною скаргою захисника Гриценко Л.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2016 року, яким:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець м. Черкаси, зареєстрований в АДРЕСА_1, проживаючий АДРЕСА_2, інвалід 3 групи, не судимий в силу ст.. 89 КК України -

засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 1 ст. 186 КК України, до 2 років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, з 19 жовтня 2015 року по 11 березня 2016 року.

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2016 ОСОБА_8 визнаний винуватим за засуджений за те, що він 19 жовтня 2015 року близько 14 години 30 хвилин, перебуваючи біля під’їзду № 4 будинку № 14 по вул. Пацаєва в м. Черкаси, шляхом ривка вирвав з рук потерпілої ОСОБА_10 поліетиленовий пакет, в якому знаходились грошові кошти, мобільний телефон «Самсунг» з сім-карткою, годинник, пульт від телевізора, сир, а всього заволодів майном потерпілої на суму 720 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_8, повторно, 19 жовтня 2015 року близько 20 години, перебуваючи біля під’їзду № 6 будинку № 10 по вул. Орджонікідзе в м. Черкаси, шляхом ривка намагався вирвати з рук потерпілої ОСОБА_11, жіночу сумку з особистими речами потерпілої, але потерпіла міцно утримувала сумку, тому ОСОБА_8 вкусив останню за кисть лівої руки та наніс їй один удар рукою в область тулуба, чим завдав потерпілій фізичного болю та здолав її опір із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, після чого заволодів її сумкою, в якій знаходились карта «Приватбанку» з грошовими коштами на рахунку в сумі 40 грн., та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник Гриценко Л.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати невинним та виправдати за ч.ч. 1,2 ст. 186 КК України. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні прямі докази того, що злочини вчинені саме ОСОБА_8 При призначенні покарання обвинуваченому судом першої інстанції не було враховано обставини, що пом’якшують ОСОБА_8 покарання, а саме наявність в останнього тяжких хвороб.

25.01.2017 ухвалою Апеляційного суду Черкаської області вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2016 змінено, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладанням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

08.11.2017 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25.01.2017 скасовано в зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , думку захисника Гриценко Л.О., яка з врахуванням позиції обвинуваченого ОСОБА_8, який повністю визнав вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, змінила вимоги апеляційної скарги, поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, та просила вирок суду змінити в частині призначеного покарання, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України; думку обвинуваченого ОСОБА_8, який під час апеляційного розгляду повністю визнав вину у скоєних злочинах, щиро розкаявся , погодився з позицією захисника та просив вирок суду змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України; думку прокурора Пашковської Ю.П., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, в тому числі – зі змінами, просила вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення .

Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанцій у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених судом, та ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Дії ОСОБА_8 за ч.1 та ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковано вірно.

Оскільки учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини кримінального провадження, доведеність винуватості та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8, то колегія суддів вирок суду першої інстанції в цій частині не переглядає.

Доводи захисника Гриценко Л.О. про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, є обгрунтованими , виходячи з наступного.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції, на виконання вимог ст.ст. 50,65,66, 67 та Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував тяжкість злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який в силу ст.. 89 КК України є несудимим, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, пом’якшуючої покарання обставини – наявність у нього певних захворювань, у зв’язку з чим його визнано інвалідом ІІІ групи, та обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину проти осіб похилого віку, прийшов до вірного висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 та ч. 2 ст. 186 КК України, з застосуванням вимог ч.1 ст. 70 КК України, остаточно визначивши йому до відбуття – 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Проте , під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому.

Також обвинувачений пояснив, що з часу його звільнення апеляційним судом з- під варти ( з 01.11.2016) нових правопорушень - ні кримінальних, ні адміністративних він не вчиняв, звернувся до Бога та усвідомив свою протиправну поведінку, щиро розкаявся у вчиненому, став законослухняною людиною, проходив лікування в Центрі духовної та соціально-психологічної реабілітації наркозалежної молоді «Перемога», за даний час стан його здоров’я значно погіршився, він потребує постійного лікування, в тому числі й стаціонарного у відповідній лікувальній установі, де зараз на лікуванні він і перебуває.

Згідно положень ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, про що просить сторона захисту, колегія суддів виходить з того, що для досягнення законодавчо визначеної мети покарання, воно повинно ґрунтуватися, зокрема на принципах індивідуалізації та справедливості.

Конституційний суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 в ході апеляційного розгляду повністю визнав вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, усвідомив свою протиправну поведінку та щиро розкаявся у вчиненому; враховуючи стан його здоров»я, яке на даний час суттєво погіршилось в зв’язку з прогресуванням тяжких захворювань: ВІЛ-інфекції, кл.ст. IV,.ВДТБ (2015) правої легені, плевриту, хронічного вірусного гепатиту С , про що свідчить довідка КЗ «Черкаський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІдом» від 11.04.2018 № 01-14/220, необхідність проходження стаціонарного лікування в профільній лікувальній установі; враховуючи виключно позитивні характеристики щодо обвинуваченого, в тому числі - від комітету самоорганізації населення мікрорайону «Калиновий» та з Тальнівського районного сектору з питань пробації; з яких вбачається , що з часу звільнення ОСОБА_8 з-під варти, з 01.11.2016, він не допускав адміністративних правопорушень, нових злочинів не скоював, перебуваючи на обліку в органах пробації зарекомендував себе з позитивної сторони, належним чином виконував покладені на нього судом обов’язки, проходив курс реабілітації від наркотичної залежності в центрі «Перемога» с. Здобуток, Тальнівського району, Черкаської області; що свідчить про його бажання стати на шлях виправлення, колегія суддів приходить до переконання, що вказані дані, відповідно до ст. 66 КК України, є пом’якшуючими покарання обставинами та підлягають додатковому врахуванню при призначенні ОСОБА_8 покарання .

З врахуванням вищевикладеного та даних, встановлених судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням вимог ст. 75 КК України, із звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладанням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України (в ред. від 14.04.2009), тому вирок районного суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, а апеляційна скарга захисника Гриценко Л.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, з урахуванням правового висновку Великої палати Верховного суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17, провадження № 13-31 кс 18, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_8 термін його попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі, період з 02.07.2016 по 01.11.2016 включно.

В решті - вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 404, 405, п.2 ч.1 ст. 407, ст.ст. 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника Гриценко Л.О., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ,– задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2016 року щодо ОСОБА_8 – змінити в частині призначеного йому покарання.

Звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного Придніпровським районним судом м. Черкаси від 02 липня 2016 року покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк - 3 роки.

На підставі п. 2, 3 ,4 ч. 1 ст. 76 КК України (в ред. від 14.04.2009) покласти на ОСОБА_8 наступні обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу;

- повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з’являтись для реєстрації в уповноважений орган.

Зарахувати ОСОБА_8 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання у виді позбавлення волі, термін його попереднього ув’язнення в період з 02.07.2016 по 01.11.2016 включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

В решті - вирок суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :