Постанова № 76703515, 25.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/682/17 Номер провадження 22-ц/786/1609/18Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» в особі Кременчуцького управління ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 16 жовтня 2014 року близько о 18.00 год. сталась ДТП за участі позивачки та відповідача, який допустив наїзд на ОСОБА_2

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала тілесні ушкодження, які за ступеням тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров’я.

Також, позивач вказувала, що наслідки ДТП спричинила їй значну моральну шкоду.

Остаточно просила суд, стягнути з ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»» в межах ліміту страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров’ю в розмірі 100000 грн. та особисто з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 624649 грн. 54 коп., що складається із витрат на лікування в тому числі в іноземній державі. Також, просила суд стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. із ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»» та 45000 грн. відповідно з відповідача ОСОБА_3

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 6555 грн. 18 коп.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_2 в рахунок завданої моральної шкоди 5000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок завданої моральної шкоди 15000 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь держави судовий збір в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржили позивач ОСОБА_2 та відповідач ПАТ Страхова компанія «Брокбізнес».

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 наводить доводи, щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування у іноземній державі, обґрунтовуючи їх неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для вирішення справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить суд скасувати рішення місцевого суду у частині відмови у задоволенні її позовних вимог та задовольнити її позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 витрат, понесених у зв’язку з лікуванням у іноземній державі в сумі 624649,54 грн.

ПАТ Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» в апеляційній скарзі вказує на те, що місцевим судом не взято до уваги факт, що позивач відмовилась надати весь необхідний пакет документів для отримання страхової виплати, а отже висновок суду першої інстанції про стягнення зі страхової компанії суми матеріальної шкоди є необґрунтованим. Просить рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовних вимог до Страхової компанії «БРОКБІЗНЕС» та відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, а апеляційну скаргу ПАТ Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» слід відхилити з підстав, визначених в ч. 4 ст. 376 ЦПК України.

Місцевим судом встановлено, що 16 жовтня 2014 року близько 18.00 год. ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Пролетарській в місті Кременчуці Полтавської області, не вживши заходів зменшення швидкості та своєчасного екстреного гальмування автомобіля, допустив наїзд на позивача ОСОБА_2, яка внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки в її верхній третині, зі зміщенням уламків закритого перелому голівки правої малогомілкової кістки, закритого перелому обох кісточок правого гомілково-ступневого суглобу без зміщення, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, саден обличчя в ділянці спинки носа, синців правої половини голови та біля вушній ділянці, правостороннього посттравматичного осумкованого плевриту, в подальшому пневмофіброз, які за ступеням тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров’я.

Вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 9 лютого 2015 року відповідача ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, на підставі статті 75 КК України відповідача було звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на один рік. Стягнуто на користь держави в особі фінансового управління Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради з ОСОБА_3 кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 8504 грн. 80 коп.

На час вчинення відповідачем дорожньо-транспортної пригоди, його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» та відповідно до діючого на той час полісу серії АС № 8525458 ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складав 100 000 грн.

Судом встановлено, що позивачка в період з 16 жовтня 2014 року по 19 листопада 2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені 3-ї міській лікарні міста Кременчук. Як зазначає позивачка, що впродовж вказаного періоду часу витратила на своє лікування 8677 грн. 45 коп. особистих коштів. На подальше амбулаторне лікування позивачка в період з січня по квітень 2015 року витратила ще 713 грн. 79 коп.

Крім того, заявляючи позовні вимоги, ОСОБА_2 вказувала на те, що вона проходила лікування за кордоном, на що нею були витрачені кошти в сумі 22470 євро. Зазначену суму витрат на лікування позивачка також просила стягнути з відповідача на її користь.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що вина відповідача ОСОБА_3 у вчиненні ДТП потерпілою від якого є ОСОБА_2 доведена. При цьому, визначаючи розмір відшкодування матеріальної шкоди місцевий суд виходив з принципу належності та допустимості доказів, а при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди – з принципу розумності і справедливості.

При цьому, місцевий суд посилався на положення Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1177, 1187, 1195 ЦК України.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуються особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок , лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 оскаржує рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на лікування за кордоном. Вказує, що місцевим судом безпідставно застосовано до правовідносин положення п. 10 «Порядку направлення громадян України для лікування за кордон», затвердженого постановою КМУ № 1079 від 27.12.2017 року. Зазначені доводи обґрунтовувала тим, що вказане положення затверджене постановою КМУ, прийнятою після виникнення правовідносин, оскільки ДТП сталося у 2014 році, а лікування позивачка проходила у 2016 році.

Крім того, вказувала, що посилання місцевого суду на те, що для лікування позивачки за кордоном необхідно було отримати рішення Комісії з питань направлення на лікування за кордон на підставі висновку головного спеціаліста відповідного профілю МОЗ, є безпідставними, оскільки лікування ОСОБА_2 проводилось за її власні кошти, а не за кошти державного бюджети чи благодійного фонду.

Колегія суддів бере до уваги вказані доводи, оскільки норми «Порядку направлення громадян України для лікування за кордон», затвердженого постановою КМУ № 1079 від 27.12.2017 року та норми «Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1995 р. N 991, яке діяло на час виникнення правовідносин між сторонами, регулюють питання саме направлення громадян для лікування до іноземних закладів охорони здоров’я в разі неможливості ефективного лікування хворого в Україні.

З матеріалів справи слідує, що рішення про лікування саме за кордоном позивачкою було прийнято самостійно через те, що лікування у вітчизняних закладах охорони здоров’я бажаного результату не дало. Отже, дія «Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон» на дані правовідносини не поширюється.

Разом з цим, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належним чином неможливість ефективного лікування в Україні, доцільність її лікування саме в Німеччині, тому підстав для задоволення позову в частині стягнення витрат на лікування позивачки за кордоном немає.

В апеляційній скарзі ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» посилається на безпідставність стягнення зі страхової компанії сум матеріальної та моральної шкоди. Свої доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 при зверненні з заявою про страхове відшкодування не надала всього необхідного пакету документів, визначеного п. 35.1, 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначені доводи не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до ч. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З матеріалів справи вбачається, що за заявою позивачки ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» жодних рішень не приймалось, тобто заява залишилась без розгляду, що не передбачено Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, визначених ст.. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» місцевим судом встановлено не було, тому рішення в частині стягнення зі страхової компанії сум матеріальної та моральної шкоди є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Висновки місцевого суду щодо встановлення обставин виникнення правовідносин зроблені на підставі повного, всебічного та об’єктивного дослідження наданих сторонами доказів, яким судом надана вірна правова оцінка.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2018 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на «Порядок направлення громадян України для лікування за кордон», затверджений постановою КМУ № 1079 від 27.12.2017 року та «Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1995 р. N 991.

В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Дряниця

Судді: О.В. Чумак

ОСОБА_4