Постанова № 76703509, 24.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1800/17 Номер провадження 22-ц/786/1859/18Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Кузнєцової О.Ю.

секретар: Філоненко О.В.

за участю позивача – ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3. ОСОБА_4, третя особа: Новознам’янська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора, про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що, відповідно до заповіту від 21.02.2005 року, який залишив її батько – ОСОБА_5, вона є його єдиним спадкоємцем, у зв'язку з чим було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16.05.2017 року на належну їй (ОСОБА_2І.) 7/16 частини житлового будинку з господарськими будівлями домоволодіння №43 по вулиці Першотравневій в селі Вільна Терешківка Кременчуцького району Полтавської області.

Вказує, що, оскільки вона є спадкоємицею після померлого батька ОСОБА_5 за заповітом і в його користуванні знаходилось 7/8 частин земельної ділянки площею 0,25га, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: с. Вільна Терешківка, вул. Першотравнева, 43, Кременчуцького району Полтавської області., то у користування ОСОБА_2 має перейти земельна ділянка площею 2187,5 кв.м., що відповідає 7/8 її частинам.

Зазначає, що відповідачі по справі мають право на іншу частину домоволодіння №43 по вулиці Першотравневій в селі Вільна Терешківка Кременчуцького району Полтавської області, оскільки є спадкоємцями після померлої ОСОБА_6, якій належало 9/16 вказаного домоволодіння та звернулися до Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлої.

При цьому, до складу житлового будинку №43 по вулиці Першотравневій в селі Вільна Терешківка Кременчуцького району Полтавської області входять: житловий будинок літ. А,а,аг; сарай літ. Б, літня кухня літ. В, погріб літ. Д, сарай літ. З, колодязь літ. К, огорожа № 1-2.

Вказує також, що 25 вересня 2017 року вона звернулася до відповідачів з письмовою пропозицією щодо виділу в натурі часток житлового будинку та земельної ділянки, відправивши її рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення з описом. Однак, така пропозиція була залишена без розгляду відповідачами, які в п'ятиденний строк, передбачений для відповіді, не виявили бажання погодитись з запропонованим виділом часток або ж вчинити будь-які інші дії, що свідчили б про намір укласти договір або пропозиції інших варіантів виділу часток.

18 вересня 2017 року за участі відповідачів було проведено експертне будівельно-технічне та земельне технічне дослідження №9/3-17 щодо можливості поділу в натурі об'єкту нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розміщеного за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Вільна Терешківка, вул. Першотравнева, 43, з виділом належних ОСОБА_2 7/16 частин домоволодіння, а також варіанти порядку користування присадибною земельною ділянкою розміщеною за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Вільна Терешківка, вул. Першотравнева, 43, відповідно до ідеальних часток співвласників.

З урахуванням наведеного прохала :

1. Провести виділ в натурі часток у праві спільної часткової власності домоволодіння 43 по вулиці Першотравневій в селі Вільна Терешківка Кременчуцького району Полтавської області, відповідно до Висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження №9/3-17 від 18 вересня 2017 року:

- виділити ОСОБА_2 в натурі 7/16 частки домоволодіння 43 по вулиці Першотравневій в селі Вільна Терешківка Кременчуцького району Полтавської області, а саме по житловому будинку літ. А,а - кімната 1-1, кухня 1-2, прибудова 1-4; по надвірним будівлям і спорудам - ґанок літ. аг, літня кухня літ. В, частина огорожі №1,2, що в додатку №1 до висновку відмічено синім кольором;

- виділити ОСОБА_3, ОСОБА_4 в натурі 9/16 частки домоволодіння 43 по вулиці Першотравневій в селі Вільна Терешківка Кременчуцького району Полтавської області, а саме по житловому будинку А,а - кімната 1-3, по надвірним будівлям і спорудам сарай літ. Б, погріб літ. Д, сарай літ. З, колодязь літ. К, частина огорожі №1, що в додатку №1 до висновку відмічено жовтим кольором;

- у зв'язку з реальним виділом часток домоволодіння сторонам провести наступні переобладнання за власний рахунок: в приміщенні «1-3» влаштувати дверний пройом входу в частину будинку, запропоновано відповідачам з встановленням подвійного дверного блоку; демонтувати віконний блок в приміщенні «1-3», проріз закласти цеглою; в приміщенні «1-3» встановити перегородку, яка розподілить його на приміщення (житлову кімнату) та приміщення (кухню), відповідно до вимог п.2.24 ДБН В 2.2-15.2005; демонтувати дверний блок в стіні між приміщеннями «1-1»/ «1-3», дверний проріз закласти цеглою;

- квартири, що виділяються сторонам, кожному свою обладнати за власний рахунок самостійними системами опалення, газозабезпечення, водопостачання, електрозабезпечення.

- розподіл чердачного приміщення провести згідно лінії розподілу будинку без спорудження перегородки.

2. Встановити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до додатку №2 до Висновку експертно будівельно-технічного та земельно -технічного дослідження №9/3-17 від 18 вересня 2017 року, виділивши: - ОСОБА_2 в користування земельну ділянку площею 2187,5кв.м, що на плані відмічено синім кольором; - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користування земельну ділянку площею 312,5 кв.м, що на плані відмічено жовтим кольором.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 різницю вартості виділених часток в сумі 3294,00 гривень.

4. Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати - судовий збір, витрати на експертизу – 3500,00 грн.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року в задоволенні позовуВолочай ОСОБА_7 до ОСОБА_3. ОСОБА_4, третя особа: Новознам’янська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора, про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності, відмовлено (а.с.174-178).

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки домоволодіння із спільної часткової власності в натурі задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про виділ в натурі житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, то ОСОБА_2, відповідно до вимог закону вправі звернутися за захистом свого порушеного майнового права до суду з відповідним позовом про виділ її частки з домоволодіння в натурі та встановлення порядку користування змеленою ділянкою.

Вказує, що в розумінні вимог ст.152 ЖК України виділ частки ОСОБА_2 з вказаного домоволодіння є технічно можливим.

При цьому, зауважує про безпідставність, на її думку, посилання в рішенні місцевого суду на норми ст.47 ЖК України, як таку, що регулює правовідносини в сфері надання жилих приміщень у будинках держаного і громадського житлового фонду та статтю 152 ЖК України в редакції, яка втратила чинність на момент постановлення рішення суду.

У судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримала та прохала її задовольнити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, згіднодовідки від 21.05.2009 року №1335/01-14, виданої Третьою кременчуцькою державною нотаріальною конторою, після померлого 06.05.2008 року ОСОБА_5 в установлений законом строк спадщину прийняли ОСОБА_2 (на 7/8 частку спадкового майна) та ОСОБА_6 (на 1/8 частку спадкового майна) (а.с.23).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17.12.2009 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01.03.2010 року про виправлення описки, позов ОСОБА_2 до ВК Червонознам’янської сільської ради Кременчуцького району, ОСОБА_6, треті особи: Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора, Відділ Держкомзему в Кременчуцькому районі про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадщини, задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/8 частин земельної ділянки площею 4,70га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Червонознам’янської сільської ради Кременчуцького району (а.с.24-25).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за законом серії НМА №041659 від 16.05.2017 року ОСОБА_2 після померлого 06.05.2008року батька - ОСОБА_5, на праві приватної власності належить 7/16 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що складаються в цілому з: житлового будинку л. А,а,аг розмір житлової площі – 30,6кв.м, загальної площі – 50,4кв.м, сараю л. Б, літньої кухні л. В, льоху л. Д, сараю л. З, колодязю л. К, огорожі №1,3, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності в с. Вільна Терешівка Кременчуцького району Полтавської області, вул. Першотравнева, 43 та належав померлому на підставі Свідоцтва про право власності №35, виданого Червонознам’янською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області 18.12.1990 року, що зареєстровано 22.04.2009 року КП «Кременчуцьке МБТІ» за номером запису:35 в Книзі: 1. Реєстраційний номер: 19455077 (а.с.20).

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №87179077 від 16.05.2017 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на належні їй 7/16 частин вказаного домоволодіння (а.с.21).

Як убачається з довідки від 13.03.2017 року №811, виданої Новознам’янською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області, за гр. ОСОБА_5 обліковується земельна ділянка площею 7/8 частин від 0,25га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: с. Вільна Терешківка, вул. Першотравнева, 43 Кременчуцького району Полтавської області (а.с.22).

Згідно заповіту від 20.03.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №96, ОСОБА_6 заповідала на випадок свої смерті все майно, де б воно не було і з чого б не складалось і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках (а.с.136, зворот).

Згідно актового запису №16 від 21.02.2017 року, складеного Кременчуцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_6 померла 20.02.2017 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-КЕ №345712 від 27.02.2017 року (а.с.136).

Заяви про прийняття спадщини після померлої подали ОСОБА_2 (а.с.127), ОСОБА_3 (а.с.130), ОСОБА_4 (а.с.132, зворот).

Висновком експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження №9/3-17, складеного 18.09.2017 року по заяві ОСОБА_2 судовим експертом ОСОБА_8, встановлено: з технічної точки зору можливо провести поділ в натурі об’єкту нерухомого майна – житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Вільна Терешківка, вул. Першотравнева, буд. 43, з виділом належних ОСОБА_2 7/16 частин домоволодіння (докладніше див. дослідження).

В дослідницькій частині даного висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження та в додатку №2 наведено варіант порядку користування присадибною земельною ділянкою між співвласниками гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, що розміщена за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Вільна Терешківка, вул. Першотравнева, буд. 43 (а.с.12-19, 62-81).

25.09.2017 року позивачем було направлено до відповідачів ОСОБА_4 ОСОБА_3 звернення з пропозицією розглянути варіант виділу їх часток майна в натурі та повідомити про прийняте рішення протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання даного звернення, проте відповіді ОСОБА_2 у встановлені строки не отримала (а.с.30).

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд обгрунтовано виходив із того, що відповідачі у передбаченому законом порядку не набули права власності на належну їм частину спірного домоволодіння та земельної ділянки, на якій воно знаходиться. Також, вказував, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, чи наявна технічна можливість здійснення відповідних переобладнань та, що новоутворені виділені частки співвласників житлового будинку будуть відповідати вимогам ДБК та санітарним нормам. Окрім того, відповідачами не надано згоди на виплату їм компенсації вартості відхилу від їх ідеальної частки, при цьому вартість спірного домоволодіння, яка вказана позивачем, не є ринковою (станом на 2017 рік), а визначена згідно технічного паспорту станом на 2009 рік, що є необ’єктивним.

Такий висновок місцевого суду, в основному мірі відповідає обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

За змістом статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У відповідності до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності припиняється.

Так, главою 87 ЦК України врегульовано питання щодо здійснення права на спадкування, а главою 89 ЦК України врегульовано питання щодо оформлення права на спадщину.

З налізу даних норм закону вбачається, що законодавцем передбачено, що право на спадкування та реалізація такого права особою не свідчить про те, що спадщина оформлена в установленому законом порядку, а тому за відсутності такого оформлення (отримання Свідоцтва про право наспадщину) не виникає і саме право власності, оскільки, відповідно до ст.27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі Свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом шість постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року №5 роз'яснено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

При цьому матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 (а.с.130) та ОСОБА_4 (а.с.132, зворот) у встановлений законом строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6, проте на час розгляду справи не отримали Свідоцтво про право власності на належне їх спадкове майно, тобто в передбаченому законом порядку не є його власниками.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 року передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Так, аналізуючи положення ст.367 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що відсутні правові підстави для поділу в натурі на місцевості спірного домоволодіння та земельної ділянки, на якій воно знаходиться, оскільки відповідачі, фактично, ще не є співвласниками вказаних об’єктів нерухомого майна.

Як роз'яснено у п.п.6-7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Пунктом 2.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 року передбачено, що об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N127 (z0582-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за N582/5773 (зі змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до вказаної Інструкції, висновок щодо технічної можливості проведення виділу в натурі частки з об’єкта нерухомого майна дається місцевим Бюро технічної інвентаризації за зверненням співвласників нерухомого майна. У разі ж судового вирішення виділу частки в натурі, судова будівельно-технічна експертиза проводиться судовими експертами відповідно до «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1998 №53/5.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Так, матеріалами справи встановлено, що Висновком експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження №9/3-17, складеним 18.09.2017 року, визначено варіанти реального розподілу об’єкту нерухомого майна – житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Вільна Терешківка, вул. Першотравнева, буд. 43, з виділом належних ОСОБА_2 7/16 частин домоволодіння, а також визначено варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний будинок (а.с.12-19, 62-81).

При цьому, відповідно до повідомлення Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури від 26.01.2018 року 33, щодо погодження Висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження №9/3-17 від 18.09.2017 року щодо технічної можливості поділу домоволодіння №43, яке знаходиться по вул. Першотравневій в селі Вільна Терешківка Кременчуцького району Полтавської області, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації, розглянувши представлені варіанти розподілу, розроблені судовим експертом ОСОБА_8, повідомив, що згідно ДБК360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» п.3.26, житлова забудова з площею ділянки менше 600м.кв повинна забезпечуватися централізованим водопроводом. Крім зазначених вимог ДБК при розподілі земельної ділянки необхідно передбачити можливість проведення реконструкції шляхом прибудови до житлового будинку, та як площі розподілу будинку не відповідають сучасним вимогам.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про наявність у спірному домоволодінні централізованого водопроводу. Також, позивачем не ставилось питання про необхідність проведення реконструкції житлового будинку шляхом здійснення прибудов до нього, для забезпечення відповідності новоутворених об’єктів нерухомого майна сучасним вимогам.

Також, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції, поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Відтак, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Так, матеріалами справи встановлено та, зокрема, вбачається з Висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження №9/3-17, складеного 18.09.2017 року, що здійснити реальний розподіл спірного житлового будинку та господарських будівель та споруд домоволодіння в суворій відповідності з розмірами ідеальних часток співвласників не представляється можливим.

При цьому, жодним із співвласників не було надано згоди на присудження йому грошової компенсації, у зв’язку з відхиленням розміру реального наданого житлового приміщення від його ідеальної частки.

Окрім того, абзацом чотири п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року визначено, що під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

При цьому, як установлено матеріалами справи, позивачем визначено вартість майна згідно технічного паспорта будинку від 2009 року, та відповідно з даної суми визначено розмір компенсації відповідачам за відступ від їх ідеальної частки. Проте вказана вартість будинку не є дійсною станом на день подачі позову 10.10.2017 року, при цьому питання про призначення відповідної експертизи сторонами не ставилось.

Виходячи з вищевикладеного, місцевим судом, в дотримання норм закону, ґрунтуючись на висновках експертиз, було правомірно відмовлено в задоволенні даного позову, за відсутності реальної можливості здійснити визначений позивачем розподіл.

Також, оскільки реально здійснити розподіл житлового будинку не вбачається за можливе, місцевим судом також було правомірно відмовлено і у встановлені порядку користування земельною ділянкою, на якій він розташований.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про виділ в натурі житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, то ОСОБА_2 відповідно до вимог закону вправі звернутися за захистом свого порушеного майнового права до суду з відповідним позовом про виділ її частки з домоволодіння в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою, колегією суддів до уваги не приймаються з урахуванням наведеного вище.

Посилання апелянта на те, що в розумінні вимог ст.152 ЖК України виділ частки ОСОБА_2 з вказаного домоволодіння є технічно можливим, не може стати підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду, оскільки навіть за можливої наявності технічної можливості здійснити відповідний розподіл домоволодіння, даний позов не підлягає до задоволення за відсутності, у передбаченому законом порядку, оформлення відповідачами права власності на належну їм частку у спірному об’єкті нерухомого майна та за відсутності їх згоди на виплату їм компенсації вартості відхилу від їх ідеальної частки, та через необ’єктивне визначення вартості спірного майна.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання в мотивувальній частині рішення місцевого суду на положення ст.47 ЖК України, оскільки вони регулюють правовідносини в сфері надання жилих приміщень у будинках держаного і громадського житлового фонду та на положення ст.152 ЖК України в редакції, яка втратила чинність на момент постановлення рішення суду, а тому їх необхідно виключити з рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об’єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року , - залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року посилання на статті 47,152 Житлового кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1