Постанова № 76703334, 24.09.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/23104/17

Провадження № 22-ц/792/1136/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю: представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 – ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/23104/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року (суддя Приступа Д. І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання квартири особистою приватною власністю.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 16.11.2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який на даний розірвано. В період шлюбу, до моменту фактичного припинення шлюбних відносин, сторонами було набуто у власність нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1/1-Б в м. Хмельницькому, та рухоме майно: стінку білу «Аляска» вартістю 6000 грн., розкладну частину вартістю 21000 грн., м’який куток (червоний) вартістю 6500 грн., телевізор LG 49UH755V вартістю 22000 грн., ліжко «Велексія» та матрац «Premium» вартістю 14000 грн., пральну машину Samsung WF1600WCW/YLP/UA вартістю 8000 грн., холодильник Samsung RB37J5345SL вартістю 17000 грн., шафу-купе вартістю 17000 грн., кухонний стіл вартістю 5000 грн., кухонну стінку вартістю 17000 грн., автомобіль Ford Transit Connect 2007 року випуску, вартістю 275000 грн., духову шафу Pyramida вартістю 7729 грн., та робочу поверхню Pyramida вартістю 5669 грн. А тому, звертаючись до суду, позивач просила виділити їй у власність1/2 частину квартири №18 по вул. Трудовій в м. Хмельницькому та поділити спільне сумісне рухоме майно.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання квартири особистою приватною власністю. Мотивуючи тим, що в період шлюбу, 30.12.2014 року між ним та ЖБК «Ранковий» було укладено договір пайової участі в будівництві №18/12, відповідно до якого він мав отримати у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1/1-Б в м. Хмельницькому. 27.11.2015 року за актом приймання-передачі позивач отримав вказану вище квартиру. Посилається на те, що кошти які були витрачені на оплату спірної квартири, не є спільним майном подружжя, а його приватною власністю, а тому, звертаючись до суду, просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру №18, що розташована у будинку №5/1-Б по вул. Трудовій в м. Хмельницькому.

В ході судового розгляду ОСОБА_6 подала заяву про уточнення позовних вимог, та просила винести рішення про поділ спільного майна, виділити їй у власність 1/2 частину квартири №18, що розташована у будинку №5/1-Б по вул. Трудовій в м. Хмельницькому вартістю 321500 грн., та автомобіль марки Ford Transit Connect 2007 року випуску, вартістю 275000 грн., а всього майна на суму 596500 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.01.2018 року об’єднано зустрічний позов ОСОБА_4 з первісним позовом ОСОБА_6

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя відмовлено.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання квартири особистою приватною власністю задоволено.

Визнано двокімнатну квартиру №18, що розташована у будинку №5/1-Б по вул. Трудовій в м. Хмельницькому, загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., особистою приватною власністю ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане вище рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову за первісним позовом та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Посилається на те, що суд, в порушення вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України, належним чином не перевірив фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення. Крім того, суд залишив поза увагою доводи позивача, як на підтвердження, так і на заперечення зустрічного позову, зокрема, доводів про те, що спірне майно придбане сторонами у шлюбі. Мотивуючи рішення про задоволення зустрічного позову, суд не застосував вимоги ч. 1 ст. 60, ч. 2 ст. 61 СК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 посилається на те, що позивач не довела, що в оплату спірної квартири були витрачені спільні кошти подружжя, не довела факту, що повернення позики відбувалося за рахунок спільних коштів. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, відповідно, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи в судове засідання не з’явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Та задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що ОСОБА_4 за власні кошти придбав спірну квартиру в період шлюбу, а тому таке нерухоме майно є його особистою приватною власністю.

Однак, суд першої інстанції дійшов таких висновків при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Встановлено, що з 16.11.2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 червня 2017 року. Від шлюбу сторони мають доньку Евеліну, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 40-41).

В період шлюбу, за презумпції другого з подружжя, 30 грудня 2014 року між ЖБК «Ранковий-2» (кооператив) та ОСОБА_4 (пайовик) було укладено договір пайової участі в будівництві №18/12, відповідно до якого останній зобов’язався прийняти пайову участь у будівництві будинку з метою отримання у власність двокімнатної квартири №18 в будинку №5/1-Б по вул. Трудовій в м. Хмельницькому. Вартість пайового внеску визначена в розмірі 323 008 грн. (а.с. 27). Укладення такого договору в період шлюбу відповідало інтересам сім’ї, оскільки подружжя власного житла не мало.

27.11.2013 року за згодою сторін було внесено зміни до зазначеного договору та вартість пайового внеску визначена в розмірі 320 330 грн. (а.с. 28).

За довідкою ЖБК «Ранковий-2» від 27.11.2015 року №12/18, станом на 27.11.2015 року ОСОБА_4 здійснив повне внесення пайового внеску в ЖБК на новозбудоване житло (а.с. 28 на звороті, 31).

27 листопада 2015 року за актом приймання-передачі квартири ОСОБА_4В отримав квартиру, загальною площею 62,2 кв.м. (а.с. 28).

26 січня 2016 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на спірну квартиру і в даний час є власником вказаної квартири відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав (а.с. 8).

Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

У пункті 3 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За загальним правилом статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до об’єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує до ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

За таких обставин, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об’єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору – інтереси сім’ї, а не власні, не пов’язані з сім’єю інтереси одного з подружжя.

Згідно з частиною першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З матеріалів справи вбачається, що в період шлюбу за договором позики від 30.12.2014 року ОСОБА_4 взяв у позику у ОСОБА_7 149 000 грн., за договором позики від 06.01.2015 року взяв у нього 150 000 грн., за договором позики від 08.01.2015 року – 24 000 грн., за договором позики від 27.04.2015 року – 11 000 грн., які фактично були внесені до сімейного бюджету та використані в інтересах сім’ї на виконання зобов’язань за договором пайової участі у будівництві, а тому вони не є особистою приватною власністю ОСОБА_4 (а.с. 30).

Крім того, у запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_4 визнавався той факт, що повернення позики здійснювалось за рахунок коштів, які він заробив під час роботи в м. Москві (РФ) в період 2015-2016 років. Вказана обставина була встановлена і судом першої інстанції, проте ОСОБА_4 не оскаржувалась (а.с. 50).

Згідно з довідкою ТОВ «ПрофТрейд СК» від 17.11.2017 року, ОСОБА_4 дійсно працював в вказаному товаристві і його заробіток з 30.03.2015 року по 28.10.2015 року становив 6000 доларів США, з 06.05.2016 року по 05.11.2016 року – 6500 доларів США, з 26.04.2017 року по 27.10.2017 року – 5000 доларів США (а.с. 42).

Таким чином, оскільки погашення позики здійснювалось за рахунок заробітної плати ОСОБА_4, яка є спільним сумісним майном подружжя, в розумінні ч. 2 ст. 61 СК України, відсутні підстави вважати, що взяті у позику кошти є особистими коштами ОСОБА_4

А тому, колегія суддів вважає, що оскільки квартира №18 в будинку №5/1-Б по вул. Трудовій в м. Хмельницькому набута подружжям за час шлюбу, за спільні кошти на підставі правочинів, які не визначають зазначене майно як особисту приватну власність чоловіка, тому є їхньою спільною сумісною власністю і підлягає поділу шляхом виділу кожному з подружжя по 1/2 ідеальної частки. З огляду на те, що вартість зазначеного нерухомого майна визначена в розмірі 320 330 грн., то вартість частки кожного з них становить 160 165 грн. В свою чергу, позивач за первісним позовом не надала суду належних та допустимих доказів щодо вартості квартири в сумі 643 000 грн.

Згідно з роз’ясненнями п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Встановлено також, що в період шлюбу сторони придбали: духову шафу Pyramida F84 вартістю 7729 грн., робочу поверхню Pyramida PFG 647 вартістю 5669 грн., холодильник Samsung RB 37 вартістю 4800 грн., автомобіль Ford Transit Connect, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 123 569 грн. 60 коп. А тому, колегія суддів вважає, що зазначене майно є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, учасників по справі, відповідно їх частки у майні є рівними. Щодо даного майна в засіданні суду першої інстанції відповідачем визнавався факт набуття такого майна в період шлюбу (а.с. 76).

При цьому, вартість духової шафи Pyramida F84 в розмірі 7729 грн. та робочої поверхні Pyramida PFG 647 в розмірі 5669 грн. підтверджується квитанцією №001-012153 від 30.04.2016 року, що є належним та допустимим доказом по справі, в розумінні ст. ст. 76-78 ЦПК України (а.с. 10). Безпідставним є посилання ОСОБА_4 на пропозиції з інтернету щодо вартості цього майна по 1000 грн. за 1 одиницю, оскільки вони достовірно не підтверджують вартість саме спірного майна, придбаного в період шлюбу.

Обставини щодо вартості автомобіля Ford Transit Connect, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, в сумі 123 569 грн. 60 коп., та холодильника Samsung RB 37 в сумі 4800 грн. визнаються відповідачем за первісним позовом, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. В свою чергу, позивачем не доведено вартість перерахованого майна в більшому розмірі, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Відповідно, загальна вартість набутого в період шлюбу нерухомого та рухомого майна: духової шафи Pyramida F84 та робочої поверхні Pyramida PFG 647, холодильника Samsung RB 37 та автомобіля Ford Transit Connect, квартири №18 в будинку №5/1-Б по вул. Трудовій в м. Хмельницькому, становить 462 097 грн. 60 коп., відповідно 1/2 частини кожного зі сторін становить 231 048 грн. 80 коп.

А тому, колегія суддів, виходячи з рівності часток сторін, беручи до уваги інтереси дружини, чоловіка, вважає за можливе виділити у власність позивачу за первісним позовом ОСОБА_6: холодильник Samsung RB 37 вартістю 4800 грн., у власність відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 виділити: духову шафу Pyramida F84 вартістю 7729 грн., робочу поверхню Pyramida PFG 647 вартістю 5669 грн., та визнати за кожним з них право власності на 1/2 частини автомобіля Ford Transit Connect, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартість частки у автомобілі 61 784 грн. 80 коп., та на 1/2 частини квартири №18 в будинку №5/1-Б по вул. Трудовій у м. Хмельницькому, вартість частки у квартирі – 160 165 грн. Відповідно, вартість частки майна виділеного ОСОБА_6 становить 226 749 грн. 80 коп., вартість частки виділеного ОСОБА_4 майна становить 235 347 грн. 80 коп. Відповідно, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню різниця у вартості часток розподіленого майна в розмірі 4229 грн. (235 347,80 – 231 048,80).

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог щодо поділу майна подружжя: духової шафи Pyramida F84, робочої поверхні Pyramida PFG 647, холодильника Samsung RB 37, автомобіля Ford Transit Connect, квартири №18 в будинку №5/1-Б по вул. Трудовій у м. Хмельницькому, в частині задоволення зустрічних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення щодо розподілу зазначеного майна та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Разом з тим, правильним є висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову щодо розподілу іншого рухомого майна, оскільки позивачем за первісним позовом належних та допустимих доказів щодо джерела та часу його придбання, його вартості, наявності даного рухомого майна на час припинення ведення спільного господарства не надано.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 на користь позивача за первісним позовом підлягає відшкодуванню судовий збір, сплачений нею при подачі позову та апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених первісних позовних вимог (33,84%) в розмірі 4011,04 грн., та судовий збір, сплачений ОСОБА_6 за подачу апеляційної скарги в частині оскарження рішення про задоволення зустрічного позову в розмірі 4804, 95 грн., а всього 8815 грн. 99 коп.

Крім того, у зв’язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову, з ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2563 грн. 30 коп., який не сплачений ним при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог щодо поділу майна подружжя: духової шафи Pyramida F84, робочої поверхні Pyramida PFG 647, холодильника Samsung RB 37, автомобіля Ford Transit Connect, квартири №18 в будинку №5/1-Б по вул. Трудовій у м. Хмельницькому, в частині задоволення зустрічних позовних вимог та вирішенні питання щодо розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цих частинах нове судове рішення.

Виділити у власність ОСОБА_6: холодильник Samsung RB 37 вартістю 4800 грн., та визнати за нею право власності на 1/2 частини автомобіля Ford Transit Connect, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 70 883 грн. 80 коп., на 1/2 частини квартири №18 в будинку №5/1-Б по вул. Трудовій у м. Хмельницькому, вартістю 160 165 грн.; загальна вартість майна становить 226 749 грн. 80 коп.

Виділити у власність ОСОБА_4: духову шафу Pyramida F84 вартістю 7729 грн., робочу поверхню Pyramida PFG 647 вартістю 5669 грн., та визнати за ним право власності на 1/2 частини автомобіля Ford Transit Connect, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 70 883 грн. 80 коп., на 1/2 частини квартири №18 в будинку №5/1-Б по вул. Трудовій у м. Хмельницькому, вартістю 160 165 грн.; загальна вартість майна становить 231 048 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: 30043, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Ульянівка; РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_6 (місце проживання: 30320, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Плужне, пров. Жовтневий, буд. 4; РНОКПП НОМЕР_3) 4229 грн. компенсації різниці у вартості часток.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання квартири особистою приватною власністю відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: 30043, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Ульянівка; РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_6 (місце проживання: 30320, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Плужне, пров. Жовтневий, буд. 4; РНОКПП НОМЕР_3) 8815 грн. 99 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: 30043, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Ульянівка; РНОКПП НОМЕР_2) на користь держави 2563 грн. 30 коп. судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П’єнта

_____________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_8 Провадження № 22-ц/792/1136/18

Доповідач – П’єнта І.В. Категорія № 48