Постанова № 76699266, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5757/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 813/971/18 (суддя Карп’як О.О., м. Львів, час прийняття – 16:41, повний текст рішення складено 21 травня 2018 року) за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до приватного підприємства ,,Анвіма” про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків,-

В С Т А Н О В И В :

12 березня 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області звернулося в суд з позовом до приватного підприємства ,,Анвіма”, в якому просило застосувати арешт коштів відповідача, що знаходяться на його рахунках у банківських установах.

Рішенням від 16 травня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_2 складено акт недопуску до проведення позапланової перевірки ПП ,,Анвіма” від 12.03.2018, оскільки керівник підприємства ОСОБА_3 отримавши копію наказу від 26.02.2018 №1247, відмовився ознайомитись із направленнями на проведення перевірки від 26.02.218 року № 1805 та допустити до проведення перевірки.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, а тому відповідно до приписів частини 2 статті 313 КАС України неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що на підставі п.п.16.1.5 і 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст. 20, п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України виданий наказ ГУ ДФС у Львівській області від 26.02.2018 № 1247 та виписані направлення від 26.02.2018 року №1805 щодо проведення позапланової виїзної перевірки ПП ,,Анвіма” з питань взаєморозрахунків із ТзОВ ,,Ваймор Торг”, ТзОВ ,,ОСОБА_4”, ТзОВ ,,Дрантек”, ТзОВ ,,Трейд Прогрес”, за період серпень 2017, із ТОВ ,,Ріо-Гранде Трейд” за період травень 2017, а також з питань правомірності формування податкових зобов’язань, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за період липень 2017.

Здійснено вихід на податкову адресу підприємства: 79021, м. Львів вул. Садова 2/а.

Головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_2 складено акт відмови від допуску до проведення позапланової перевірки №200/13-01-14- 01/35968870 від 02.03.2018, оскільки директором підприємства ОСОБА_3 отримано копію наказу від 26.02.2017 №1247, однак ознайомитись із направленнями на проведення перевірки від 26.02.2017 №1805 та допустити до проведення перевірки останній відмовився.

Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято рішення №7824/10/13-01-14-12 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ПП ,,Анвіма”.

Податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв'язку із відмовою платника податків від проведення фактичної перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку ПП ,,Анвіма”.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 94.4 цієї статті арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При чому, незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.

Доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу податковим органом до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Зазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07 серпня 2018 року у справі № 803/976/17.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 813/971/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_5

Постанова в повному обсязі складена 25 вересня 2018 року.