Постанова № 76698486, 26.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Справа № 826/3059/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Пінчука Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2018 року у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2016 р. № 0065751306.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не подав декларацію з акцизного податку за липень 2015 року.

З цих та інших підстав відповідач вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши у межах доводів апелянта, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_3.) та перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФс у м. Києві.

Позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пивом від 30.07.2015 р. серія АЕ № 660576 з терміном дії з 25.07.2015 р. по 24.07.2016 р., яка зареєстровано в ДПІ у Деснянському районі 03.08.2015 р. за № 292.

Реалізація підакцизних товарів ФОП ОСОБА_3 почала здійснюватись з серпня 2015 року.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт від 12.12.2016 р. № 11258/26-52-13-16.

У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 49.21, 49.2, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України, а саме: не подання декларації з акцизного податку з додатком 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі» за липень 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 р. № 0065751306.

Позивач, вважаючи протиправними зазначене податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що першим звітним періодом, за який у позивача виникають правові підстави для подання звітних декларацій з акцизного податку, є серпень 2015 року, а тому висновки контролюючого органу про необхідність подання ним декларації з акцизного податку за липень 2015 року є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), Порядком заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. № 14 (далі - Порядок № 14).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів.

Згідно з п.п. 223.1, 223.2 ст. 223 ПК України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю; платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 розділу I та пункту 4 розділу III Порядку № 14 декларація складається та подається особами, визначеними статтею 212 розділу VI Кодексу як платники акцизного податку. Платники заповнюють та подають розділи та додатки до Декларації лише щодо тих операцій, які вони здійснюють і за якими у них виникають податкові зобов'язання із сплати акцизного податку, про що робиться відповідна відмітка у колонці "Ознака подачі" на останньому аркуші Декларації. Платник відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 розділу VI Кодексу - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, заповнює та подає лише розділ Ґ та додаток 6 до Декларації.

Платник, який має діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право провадження діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язаний подавати Декларацію за кожний звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник господарську діяльність у цьому періоді.

Згідно зі ст. 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання. Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об'єктом оподаткування акцизним податком є реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 6 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.п. 49.2, 49.21 ст. 49 ПК України обов'язок подавати декларацію акцизного податку у платника виникає за кожний звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.

Платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що обов'язок суб'єкта господарювання подати декларацію з акцизного податку безпосередньо пов'язаний з набуттям ним відповідного права здійснювати реалізацію підакцизних товарів та її проведенням.

Перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що видана позивачу ліцензія на право роздрібної торгівлі пивом від 30.07.2015 р. зареєстрована в ДПІ лише 03.08.2015 р. і фактично позивач не здійснював торгівлю вказаним підакцизним товаром у липні та за сукупності зазначених обставин та викладених вище правових норм набув обов'язок щодо подання декларації з акцизного податку з серпня 2015 року.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправним та, як наслідок, скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2016 р. № 0065751306 та задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що позивач не подав декларацію з акцизного податку за липень 2015 року, жодним чином не підтверджують правомірності прийняття ним оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 26 вересня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: