Постанова № 76698455, 25.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року№ 876/6968/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання – Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження «Захід» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі №461/2567/18 (суддя Карп’як О.О., м.Львів) за його позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження «Захід» (далі – ТОВ) звернулося до Галицького районного суду м.Львова з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – Управління) про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.03.2018 №041 (далі – ОСОБА_1).

Ухвалою цього суду від 12 квітня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі із визначенням дати судового засідання.

27 липня 2018 року ухвалою Галицького районного суду м.Львова справу за адміністративним позовом ТОВ до Управління передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду, яка була ним отримана 17.08.2018 (а.с.15).

Цього ж дня позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову (далі – Заява) в якій ТОВ просить: зупинити дію ОСОБА_1 до набрання законної сили остаточним рішенням суду у даній адміністративній справі; заборонити Личаківському відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі – ВДВС) проводити будь-які виконавчі дії щодо ТОВ в межах виконавчого провадження ВП №56522721 до набрання законної сили остаточним рішенням суду у даній адміністративній справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта та заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити Заяву.

В доводах апеляційної скарги вказує, що оскільки штраф не сплачено у добровільному порядку, то такий може бути стягнутий органами державної виконавчої служби. Так як процедура оскарження ОСОБА_1 займає певний час, а виконавче провадження щодо стягнення штрафу відкрито, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, зокрема у вигляді: зупинення виплати заробітної плати працівникам ТОВ, зупинення розрахунків із контрагентами, сплати податків та інших обов’язкових зборів. Наведене може завдати збитки підприємницькій діяльності ТОВ, оскільки державний виконавець має право на списання коштів із заблокованих рахунків (що уже було здійснено) та реалізацію майна для погашення заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні Заяви, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову про скасування ОСОБА_1 шляхом зупинення її дії та заборони органам державної виконавчої служби вчиняти дії, що стосуються предмета спору, фактично є ухваленням рішення без розгляду справи по суті та не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту від незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Інститут забезпечення позову при цьому дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Положеннями абзацу 2 пункту 17 ОСОБА_1 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. N2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», передбачено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

З матеріалів справи видно, що згідно прийнятої відповідачем ОСОБА_1 на позивача за порушення ним вимог частини шостої статті 95 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП) та статті 33 Закону України «Про оплату праці» у відповідності до частини другої статті 265 КЗпП було накладено штраф у розмірі 297840 грн.

На виконання ОСОБА_1 старшим державним виконавцем ВДВС ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження ВП №56522721 від 05.06.2018 та накладено арешт на все майно, що належить боржнику (а.с.24-27).

В подальшому, постановою цього ж державного виконавця від 08.06.2018 ВП №56522721 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, що належить позивачу у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження на загальну суму 327865грн (а.с.28-30).

Позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваної ОСОБА_1, проте такий спосіб забезпечення, на думку апеляційного суду, не є доцільним, оскільки на реалізацію ОСОБА_1 вже відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно та кошти, які містяться на рахунках позивача.

Щодо забезпечення позову шляхом заборони ВДВС проводити будь-які виконавчі дії щодо ТОВ в межах виконавчого провадження ВП №56522721 до набрання законної сили остаточним рішенням суду у даній адміністративній справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) не передбачено випадків, які б дозволяли суду на підставі його рішення забороняти вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням. Натомість Законом №1404-VIII встановлена можливість зупиняти вчинення виконавцем виконавчих дій шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (ОСОБА_1).

Відповідно до пункту 11 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП).

Згідно статтею 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа (пункт 2 частини першої наведеної статті).

За змістом частини першої статті 35 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану (частина четверта статті 35 Закону №1404-VIII).

Статтею 34 Закону №1404-VIII не передбачено зупинення виконавчого провадження на підставі оскарження постанов суб'єкта владних повноважень про накладення штрафів у судовому порядку, у зв'язку з чим до набрання рішення суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди права, свободам та інтересам ТОВ, оскільки на дату звернення до суду із Заявою існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання ОСОБА_1 у відношенні позивача.

З аналізу наведеного слідує, що після відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно зупинення виконавчих дій можливе лише на підставі рішення суду. У разі відсутності такого, арештовані кошти підлягають зарахуванню на рахунки, відкриті головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування. У разі недостатності коштів звертається стягнення на майно боржника та в подальшому здійснюється його реалізація.

Таким чином, примусове виконання оскаржуваної ОСОБА_1 може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, що як видно з матеріалів справи уже відбулося (а.с.49), майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних засиль та витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення Заяви ТОВ та наявність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі ОСОБА_1.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Керуючись статтями 150, 151, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження «Захід» задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежне спостереження «Захід» про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області від 28 березня 2018 року №041 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №461/2567/18.

ОСОБА_1 набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст складений 26 вересня 2018 року.