Постанова № 76698278, 24.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5729/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року (головуючий суддя Крутько О.В., м.Львів) у справі № 813/1205/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Львівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Львівський обласний військовий комісаріат, в якому просив: визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого ним під час обов’язку військової служби, оформленого витягом з протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №12 від 02.02.2018 року; зобов’язати Міністерство оборони України, відповідно до вимог ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити одноразову грошову допомогу, як особі, інвалідність якої встановлено внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов’язку військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року.

В обгрунтування вимог адміністративного позову ОСОБА_3 покликався на те, що 22 листопада 2017 року йому вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, а відтак, на момент звернення до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги дворічний строк після первинного встановлення інвалідності не минув.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач покликається фактично на доводи апеляційної скарги та зазначає, що суд першої інстанції необгрунтовано при прийнятті рішення застосував норми п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує повністю, просить її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просить суд відхилити апеляційну скаргу, з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, колегія суддів апеляційного адміністративного суду приходить висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржене судове рішення – залишити без змін, враховуючи наступні обставини справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є капітаном медичної служби. У період з січня 2014 року по 08 жовтня 2017 року проходив військову службу на посаді ординатора операційно-перев’язочного відділення медичної роти Військової частини А-0284.

На підставі наказу командування Високомобільних десантних військ (по особовому складу) від 25 вересня 2017 року № 60 з 09 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звільнено з військової служби у відставку за пунктом 8 підпунктом «б» (за станом здоров’я) статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Як з’ясовано судом 31 серпня 2014 року, під час проходження військової служби, ОСОБА_3 одержав мінно-вибухову травму, а 20 червня 2017 року - закритий перелом дистанційного кінця правової променевої кістки, що підтверджується довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26 листопада 2014 року №943 та від 25 липня 2017 року №1154.

Травми та захворювання громадянина ОСОБА_4 підтверджені свідоцтвом про хворобу №1280/2 та витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва (протокол №454 від 23 жовтня 2017 року).

Відповідно до довідки Обласної МСЕК № 3 Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи від 09 вересня 2015 року, копія якої долучена до матеріалів справи, підтверджується встановлення позивачу 20% втрати працездатності за наслідками травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби.

На підставі встановленням 20% втрати працездатності позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 19292,00 грн., про що зазначено у витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 12 від 02 лютого 2018 року.

22 листопада 2017 року ОСОБА_3 визнано інвалідом III групи внаслідок травми, пов’язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою серії ААА №383821 від 21 листопада 2017 року.

Надалі, позивач 27 листопада 2017 року, звернувся із заявою до військового комісара Львівського обласного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю через травму, пов’язану із захистом Батьківщини долучивши документи, визначені чинним законодавством України.

Проте, як видно зі змісту протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №12 від 02 лютого2018 року позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_3 група інвалідності встановлена понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Позивач вважав таке рішення незаконним та звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що зміна групи інвалідності позивача відбулась після спливу дворічного строку, визначеного п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку № 975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступні міркування.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 ст.16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст.16-3 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набирав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ доповнено абзацом другим, згідно якого «у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 8 Порядку визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Відтак, нормативними актами визначено, що право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Матеріалами справи підтверджується, що, за наслідками первинного огляду від 09 вересня 2015 року ОСОБА_3 встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов'язків військової служби. Йому було виплачено грошову допомогу в сумі 19292 гривень.

Після спливу дворічного терміну, а саме з 22 листопада 2017 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, однак групу інвалідності позивачу встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Отже, це спростовує доводи позивача, про набуття ним права на отримання одноразової грошової допомоги.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених вище фактів, обставин, правових норм та міркувань, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно та об’єктивно встановив усі істотні обставини справи, та прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_5 апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.241, 242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 813/1205/18– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.