Ухвала суду № 76698251, 26.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

26 вересня 2018 р.Справа № 554/1179/17

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чалого І.С., суддів: П’янової Я.В. , Зеленського В.В. ,

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 14.07.2017р. по справі № 554/1179/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 14.07.2017р. було задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

На зазначену постанову суду Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Підпунктом 12 пункту 1 Розділу VII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАС України ( тут і далі в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) установлено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Октябрського районного суду м. Полтава була прийнята 14.07.2017 року, а з апеляційною скаргою апелянт звернувся лише 12.04.2018 року.

В резолютивній частині апеляційної скарги апелянт просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

В обґрунтування поважності причин, що обумовили пропуск строку на оскарження судового рішення, скаржник посилається на ту обставину, що вони не були стороною по даній справі та дізналися про оскаржуване рішення лише 26.03.2018 року.

Однак як зазначає позивача, ГУ ПФУ в Полтавській області будучі відповідачем у справі № 554/9743/17, яка розглядалась в Октябрському районному суді м. Полтава дізналося та ознайомилась 09.02.2018 р. із постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 14.07.2017 р. по справі № 554/1179/17 та ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 р. , адже зазначені рішення судів 09.02.2018 р. були долучені до матеріалів справи і стали частиною предмету позову до ГУ ПФУ.

Разом з цим в матеріалах справи, є в наявності лист Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 02.01.2018 р. до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому зазначається про існування постанови Октябрського районного суду м. Полтава від 14.07.2017 р. по справі № 554/1179/17 .

Колегія суддів зазначає, що в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення відповідачем не наведено об’єктивних поважних причин, які завадили відповідачу подати апеляційну скаргу в строк визначений законодавством.

Статтею 129 Конституції України визначено рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи &l/; &g

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» наголосив на тому, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов’язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, яке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що частина 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними ті причини, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Октябрського районного суду м. Полтава від 14.07.2017 р. по справі № 554/1179/17, та відмовляє у його задоволенні.

Крім того, заявником не додано документ про сплату судового збору.

Як встановлено п. 1 частиною 5 вказаної статті, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Слід зазначити, що в порушення вимог наведеної статті заявником не надано квитанцію, з якої вбачається, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено в повному обсязі.

З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір", частиною 1 статті 4 якого визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В свою чергу, відповідно до п. 35 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 р., з 01.01.2017 р. у Законі України "Про судовий збір" частину 1 статті 4 викладено в такій редакції: "Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі".

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 р. - 1600 гривень.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону, чинній на час подання апеляційної скарги) встановлено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В свою чергу, в редакції Закону України "Про судовий збір" на час подання позову, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.).

Таким чином, враховуючи дату подання позову та апеляційної скарги, в даному випадку 150 відсотків ставки судового збору за подання апеляційної скарги по справі за позовом немайнового характеру становить 960, 00 грн.

При цьому, відповідно до чинної на час подання апеляційної скарги редакції Закону України "Про судовий збір" заявник не наділений пільгами щодо сплати судового збору.

Так, з 15 грудня 2017 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 р. № 2147-VIII.

Названим законом внесено зміни, зокрема, до ст. 5 "Пільги щодо сплати судового збору" Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011р. № 3674-VI в частині виключення п.п. 18-20 названої норми, якою відповідач був звільнений від його сплати.

Тобто заявник не наділений пільгами щодо сплати судового збору.

Відповідач в прохальній частині скарги просить відстрочити сплату судового збору, у зв'язку з обмеженим фінансуванням.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі “Креуз проти Польщі”, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом з тим, доводи заявника щодо необхідності звільнення сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною підставою для відстрочення сплати судового збору (або для звільнення від його сплати), відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому таке клопотання задоволенню не підлягає.

Окрім того, колегія суддів зауважує на той факт, що ч. 1 ст. 133 КАС України кореспондується зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" ( тут і в подальшому в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є :

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Отже, законодавець надає вичерпний перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору.

Обмежене фінансування бюджетної установи, суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Отже, заявнику апеляційної скарги необхідно надати квитанцію про сплату судового збору в розмірі 960, 00 грн.

Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Харківського апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору на реквізити: отримувач – УДКСУ у Основ’янському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок – 31210206781011, код класифікації доходів бюджету – 22030101, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 в розмірі згідно з ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Київської об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України підлягає залишенню без руху та скаржнику слід надати строк для визначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження означеного судового рішення та доказів сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 295, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про поновлення строку на апеляційне оскарження – відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 14.07.2017р. по справі № 554/1179/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення її без руху шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням належних доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві та доказів сплати судового збору.

Роз’яснити, що в разі неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4