Постанова № 76698205, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2623/17 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представників позивача Самойленко А.В., Кучер Н.В., представника відповідача Юрченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРАКС" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення сум платежів, -

В С Т А Н О В И В :

31.07.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРАКС" (надалі ТОВ "ВІРАКС") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 20 грудня 2016 р. № 125150001/2016/010094/2; зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортувалися за митною декларацією від 20 грудня 2016 р. № 125150001/2016/710449; стягнення з відповідача на користь позивача суми переплачених податків та обов'язкових митних платежів в розмірі 56 272 грн. 75 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно, незважаючи на наявність усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 р. позов задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були подані документи, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, а відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що перевіркою документів було встановлено, що позивач надав до митного оформлення документи не у повному обсязі, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, крім того, спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що контролю потребує правильність визначення митної вартості товару, та необхідність витребування документів на її підтвердження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримали висновки суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши доводи, викладені у відзиві до апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню заступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 4 травня 2016 р. між ТОВ «Візард-Україна» (покупець), яке з 15 березня 2017 перейменовано на ТОВ «Віракс», та «WERLAND INVEST LP» (продавець) укладено контракт № 04/05-16 (далі - контракт № 04/05-16) (а.с. 17-22).

Відповідно до даного контракту продавець продає, а покупець купляє санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше устаткування даних груп товарів, а також комплектуючі до нього.

Назва, одиниця вимірювання та загальна кількість товару, який підлягає поставці за цим Контрактом, його часткове співвідношення (асортимент, вид, номенклатура) визначаються в інвойсі (п. 1.2 контракту № 04/05-16).

Умови даного контракту викладені сторонами у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовується, з урахуванням особливостей, пов'язаних з даним контрактом (п. 1.3 контракту № 04/05-16).

Вартість за одиницю товару визначається в інвойсі (п. 3.3 контракту № 04/05-16).

20 грудня 2016 р. з метою митного оформлення товару, поставленого на виконання вимог контракту № 04/05-16, позивач подав до відповідача МД № 125150001/2016/710415, міжнародну автомобільну накладну (CMR), прайс-лист виробника, інвойс, пакувальний лист, контракт, доповнення до контракту, договір про надання послуг митного брокера, декларацію про походження товару.

Відповідно до зазначеної митної декларації товар був поміщений у митний режим імпорт. Митну вартість товару позивач визначив за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Під час прийняття вказаної митної декларації позивача спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками за наступними профілями ризиків: 106-2 «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; 105-2 «контроль правильності визначення митної вартості товарів».

Разом із зазначеним, під час розмитнення товару інспектор митного органу дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, у зв'язку з чим позивачу було надіслано електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені п. 3 ст. 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 162).

Того ж дня позивач листом № 9 просив відповідача винести рішення щодо митної вартості товару раніше 10-денного терміну, у зв'язку із неможливістю надання документів стосовно підтвердження митної вартості (а.с. 141).

Однак, відповідачем винесено рішення від 20.12.2016 №125150001/2016/010094/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом (а.с. 142-143) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125150001/2016/00196 (а.с. 146-147).

У зв`язку з прийнятим відповідачем рішенням, позивач в той же день подав до відповідача нову митну декларацію № 125150001/2016/710449, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення відповідача про коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, що підтверджуються відповідними відмітками на митній декларації (а.с. 27-32).

24 лютого 2017 р. ТОВ "ВІРАКС" звернулося до відповідача із заявою № 2017/02-55 про скасування оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів та прийняття митної вартості товарів, заявлену декларантом, з урахуванням додатково поданих документів. У п. 2 вказаної заяви позивач зазначив, що умови поставки - CPT UA Parubne, згідно яких витрати на транспортування включені до митної вартості оцінюваних товарів. Страхування не здійснювалось (а.с. 24-26).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Колегія суддів відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судове рішення суду першої інстанції в даній справі в межах доводів апеляційної скарги позивача.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VІ (надалі МК) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1-3 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно п.2 ст. 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 54 МК України, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені статтею 53 МК України.

Митний орган має право, здійснюючи перевірку та контроль щодо правильності визначення декларантом митної вартості, витребувати додаткові документи. При цьому митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати, лише належні та необхідні документи, які об'єктивно будуть підтверджувати заявлену митну вартість, а не витребувані з формальних підстав.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 МК України.

Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи, позивач при подачі митної декларації для підтвердження заявлених відомостей подав перелік документів для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст.53 Митного кодексу України.

Проте, проаналізувавши подані позивачем документи відповідач дійшов до висновку, що є розбіжності у поданих декларантом відомостях та електронним повідомленням і витребував у позивача додаткові документи: інформацію щодо страхових витрат, передбачених умовами поставки СРТ; прайс-лист не має відомостей про тривалість дії цінової пропозиції та виданий продавцем, а не виробником товарів.

Водночас, позивач стверджує, що всі складові вартості було включено до ціни товару, оскільки поставка здійснювалась на умовах СРТ згідно «Інкотермс 2010».

Відповідно до вимог п. 6.2 вказаного контракту вказано, що за згодою сторін договір з перевізником на перевезення товару може бути укладений, як продавцем так і покупцем, який самостійно обирає перевізника, укладає з ним договір перевезення, сплачує фрахт.

Тобто, вказані вище пункти контракту № 04/05-16 передбачають відступ від умов поставки СРТ щодо транспортування товару.

24 лютого 2017 р. позивач подав до відповідача заяву про визнання заявленої митної вартості товару, оформленого за митними деклараціями з урахуванням додатково поданих документів № 2017/02-55 (а.с. 24-26), до якої долучено копії:

- платіжного доручення в іноземній валюті від 23 грудня 2016 р. № 11 (оскільки відповідно до вимог п. 7.2 контракту покупець здійснює 100% оплату товару в доларах США на відповідний рахунок протягом 90 днів, після отримання покупцем партії товару, тобто надати даний документ станом на 20 грудня 2016 р. не було можливості) (а.с. 33);

- листа «WERLAND INVEST LP» від 24 січня 2017 р., в якому дане товариство послалось на комерційну таємницю відносно надання посередницьких документів (договорів, рахунків і інших комерційних рахунків від його контрагентів) (а.с. 34);

- видаткових накладних та оборотно-сальдової відомості, згідно з якими позивачем було реалізовано поставлений товар (а.с. 35-36);

- прайс-листа від 14 грудня 2016 р., виданого «WERLAND INVEST LP» (а.с. 37-38);

- експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати від 27 грудня 2016 р. № В-3872/5 (а.с. 39-41);

- митної декларації країни експортера, що підтверджує, що товар перевозиться на територію України зі складу продавця «WERLAND INVEST LP» (а.с. 42-43);

- калькуляції витрат на виготовлення продукції від виробника, що спростовує висновок про ненадання документів на підтвердження країни виробництва (а.с. 44-83);

- листа позивача від 25 січня 2017 р. № 25/01/003, в якому зазначено про те, що страхування товару не проводилось, оскільки умови контракту №04/05-16 не покладають на позивача обов'язку її страхувати, договорів на добровільне страхування вантажу не укладалось (а.с. 84).

Щодо ж прайс-листа, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність відомостей про тривалість дії цінової пропозиції та його видача продавцем, а не виробником товарів не може слугувати належною підставою для коригування митної вартості, заявленої позивачем.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем 24 лютого 2017 р. було подано відповідачу заяву про визнання митної вартості № 2017/02-55 та додано до неї всі документи, які були зазначені у графі 33 рішення про коригування, а також доведено неможливість подання інших документів з огляду на їх відсутність, зокрема з приводу страхування, походження товару та оплати його перевезення, натомість відповідачем не спростовано інформацію, яка містилася у додатково наданих документах та не доведено, що на підставі цих документів неможливо підтвердити правильність зазначеної позивачем митної вартості товарів.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта, що позивач жодних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів у встановлені строки не подав, оскільки строк у 80 днів, визначений ст.55 МК України, пропущено не було. Використання можливості випуску товарів шляхом надання гарантій не позбавляє права апелянта на подання додаткових документів у зазначений строк для визнання заявленої митної вартості.

Крім того, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Також, колегія суддів враховуючи висновок Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 р. у справі № 826/6346/16, зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Отже, враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення Товариством митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що усі наведені аргументи апелянта, є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Повний текст постанови виготовлено 25.09.2018 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРАКС" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення сум платежів - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

М.І. Кобаль