Постанова № 76698061, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19458/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Губської О.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну «Веселка» та Благодійного фонду «ЦІАЦАН» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Концерну «Веселка», Благодійного фонду «ЦІАЦАН» до Національного банку України, 3-я особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Хрещатик» Славкіна Марина Анатоліївна про визнання протиправною бездіяльності,-

У С Т А Н О В И Л А:

Концерн «Веселка» та Благодійний фонд «Ціацан» звернулись до Окружного адміністративного суду м Києва з позовом до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності НБУ щодо неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу та не вжиття належних заходів забезпечення заходів законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ КБ «Хрещатик».

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року позовні вимоги залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Концерн «Веселка» та Благодійний фонд «Ціацан» подали апеляційну скаргу в якій просять скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м Києва, а справу направити до суду для розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засіданні, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та дану обставину підтвердив представник позивачів, що між позивачами та ПАТ КБ «Хрещатик» було укладено ряд договорів банківського рахунку юридичної особи та ряд договорів на здійснення розрахунково-касового обслуговування у ПАТ "КБ "Хрещатик" та додаткові угоди до них.

05.04.2016 року на підставі постанови Правління Національного банку України від №234 ПАТ "КБ "Хрещатик" було віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05.04.2016 року №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" було розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Хрещатик" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 року до 04.05.2016 року включно та призначено ОСОБА_3 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації "КБ "Хрещатик".

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 02.06.2016 №46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ОСОБА_3 на два роки з 06.06.2016 до 05.06.2018 року.

24.06.2016 року позивачі звернулись з заявами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" ОСОБА_3, у яких просили включити їх до Реєстру вимог кредиторів.

06.10.2016 року позивачам були надані відповіді про визнання Концерну "Веселка" та Благодійного фонду "ЦІАЦАН" кредитором ПАТ "КБ "Хрещатик" та акцептування сум заборгованості у розмірі 91154,66 грн Концерну "Веселка" № 2-3/3/10011 та 58427,16 грн Благодійного фонду "ЦІАЦАН" № 2-3/3/10008 відповідно.

Заперечуючи ту обставину, що позивачі пропустили строк звернення до суду, останні зазначили, що такий строк ними пропущено не було, так як про бездіяльність НБУ їм стало відомо з рішення Київського апеляційного адміністративного суду, що фактично дало можливість звернутись до суду з даним позовом.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів повністю погоджується із доводами суду першої інстанції щодо визначення початку перебігу строку звернення до суду з даним позовом та зазначає наступне.

Частиною другою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Згідно ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно зі статтею 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

Відповідно до частини третьої 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик", тобто з 05.04.2016 (згідно постанови Правління Національного банку України від №234 від 05.04.2016 та рішення Виконавчої дирекції Фонду від 05.04.2016 №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку"), та опублікування на офіційній сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет 05.04.2016 вказаної інформації, Національний банк України не здійснює банківський нагляд за зазначеним банком, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку, а тому бездіяльність відповідача, яка оскаржується Концерном "Веселка" та Благодійним фондом "ЦІАЦАН", могла мати місце до запровадження тимчасової адміністрації 05.04.2016.

Аналогічна позиція у подібній справі була висловлена Верховним Судом у судовому рішенні від 25.04.2018 року, справа № 826/3994/16.

Звернення позивачів до третьої особи з заявою про визнання їх кредитором ПАТ "КБ "Хрещатик" не пов'язано з предметом розгляду справи щодо бездіяльності Національного банку України, а посилання на те, що позивач про оскаржувану бездіяльність дізнався з рішень Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, Вищого адміністративного суду України від 07.12.2017, Верховного Суду від 27.02.2018 по справі № 826/15685/16, суд правильно визнав безпідставним та направленим на штучне поновлення строку звернення до суду, оскільки вказане судове рішення було прийнято апеляційною інстанцією 07.12.2017, тобто після звернення позивачів до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, звертаючись до суду, особа вже вважає свої права порушеними, визначаючи предмет та підстави позову.

Таким чином посилання представника позивачів як на поважну причину пропуску строку звернення до суду на рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, Вищого адміністративного суду України від 07.12.2017 та Верховного Суду від 27.02.2018 по справі № 826/15685/16 не відповідає дійсним обставинам справи.

Враховуючи, що інформація про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" перебувала в загальному доступі та була 05.04.2016 року опублікована на офіційній сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет, а також, що з 05.04.2016 Національний банк України не здійснює банківський нагляд за зазначеним банком, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що перебіг строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів Концерну "Веселка" та Благодійного фонду "ЦІАЦАН" розпочався з 06.04.2016, тоді як позивачі з даним позовом звернулись до суду лише 09.12.2016, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом всіх обставин у справі та з урахуванням вищевикладених доводів, колегія суддів приходить до висновку, що підстави, вказані представником позивачів у клопотанні про поновлення пропущених процесуальних строків, є неповажними, а тому відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

З цих підстав позовна заява Концерну "Веселка", Благодійного фонду "ЦІАЦАН" підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Концерну «Веселка» та Благодійного фонду «ЦІАЦАН» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Губська О.А.

Повний текст виготовлено: 26 вересня 2018 року.