Постанова № 76698024, 17.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков

17 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1146/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 по справі № 816/1146/18, за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039

за позовом ОСОБА_1

до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів, Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів, які не здійснили перерахунок пенсії позивачу, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 851 від 15.11.2017 року та зобов'язати відповідачів здійснити з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії позивачу, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з п. 9-1 Постанови Кабінету міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому безпідставно не здійснено перерахунок пенсії відповідно до п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 851 від 15.11.2017 року, яким внесли зміну у відповідний Порядок № 1210, додавши п. 9-1. Згідно з п. 9-1 Порядку № 1210, як на думку позивача, на обчислення пенсії по інвалідності мають право три категорії осіб, які отримали інвалідність: - особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; - особи, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань; - особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в їх сукупності та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (вкладка НОМЕР_1 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2, видана Полтавською облдержадміністрацією 16.01.2009 року), а також є інвалідом 2 групи, згідно довідки МСЕК № 0254475, друга група інвалідності встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків в/служби з ЛНА на ЧАЕС.

19.03.2018 року позивач звернувся до Лубенського ОУ ПФУ Полтавської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2017 року на підставі п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Лубенського ОУ ПФУ Полтавської області від 26.03.2018 року № 100/С-02 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на відсутність будь-яких правових підстав для перерахунку пенсії, відпoвіднo дo ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог враховуючи наступне.

Згідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Як встановлено ст. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», основні завдання цього Закону спрямовані на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та на розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Так, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Згідно до ст. 59 «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи» Закону (у редакції Закону України № 231-V від 05.10.2006 року), пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до ст. 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до ст. 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Зі змісту наведено вище вбачається, що ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (до внесення змін Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року, статтю 59 Закону викладено у такій редакції:

Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, запровадивши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець на виконання мети та основних завдань закону розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Щодо посилання позивача на те, що частина речення «під час проходження дійсної строкової служби» стосується тільки категорії осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, колегія суддів приходить до висновку, що ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можна застосовувати у відриві від інших положень цього Закону.

Так, зокрема, ч. 2 ст. 59 названого Закону врегульовує порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Водночас за змістом ст. 10 цього Закону до військовослужбовців належать не тільки особи, які проходять строкову військову службу, а й особи надстрокової військової служби, військовозобов'язані тощо.

З огляду на це, цілком логічним з боку законодавця стало включення до ст. 59, яка регулює порядок призначення пенсій військовослужбовцям, частини 3, яка встановлює порядок обчислення пенсії особам, які під час проходження саме дійсної строкової служби брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Отже, колегія суддів дійшла вважає, що для отримання пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особа має відповідати одночасно наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на нього не поширюється.

Позивачу призначена пенсія на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 54 вказаного Закону встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 року затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Порядок).

Як передбачалось п. 1 вказаного Порядку (у редакції, діючій до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 року), цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно до п. 9 Порядку, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою.

15.11.2017 року (після внесення змін до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») Постановою Кабінету Міністрів України за № 851 внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри «статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Наведеним підтверджується, що п. 9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія ч. 3 ст. 59 вказаного Закону.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із доводом позивача про те, що норму п. 9-1 Порядку можна застосовувати і до осіб, які отримують пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стосовно тверджень сторони позивача, викладених у письмових поясненнях про те, що його пенсія позивача повинна була бути перерахована до розміру п'яти мінімальних заробітних плат відповідачем ще з 30.07.1992 року на підставі чинної на той час редакції ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зазначає, що дії та рішення територіального органу Пенсійного фонду України, що були (чи не були) вчинені у 1992 році не можуть бути предметом розгляду у даній адміністративній справі. Відповідні позовні вимоги не були заявлені ні у первинному позові, ні у ході розгляду справи. Згідно ж змісту позову, порушенням свого права позивач вважає бездіяльність органу Пенсійного фонду України саме у зв'язку з невчиненням перерахування його пенсії на підставі нової редакції ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак суд вправі у цій адміністративній справі надати оцінку тільки вказаним діям/бездіяльності відповідача з цього приводу.

Твердження представника позивача про обов'язок територіального органу пенсійного фонду провести перерахунок отримуваної позивачем пенсії в силу п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 851 колегія суддів вважає обґрунтованим та зазначає наступне.

Дійсно, п. 2 вказаної Постанови приписано Пенсійному фонду України забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ.

Проте цей пункт не підлягає застосуванню у відриві від пункту 1 цієї ж Постанови, яким внесені наведені вище зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 року.

Отже, п. 2 постанови вказує на необхідність проведення перерахунку пенсій, що проводиться саме у зв'язку зі внесеними до Порядку № 1210 змінами.

Підстав для такого перерахунку щодо позивача не встановлено.

Колегія суддів не вважає застосовним розширене тлумачення норми ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі застосуванням Постанови Ради Міністрів СРСР № 220 від 12.03.1985 року. Вказана Постанова встановила, що військовозобов'язаним, які були призвані на учбові чи повірочні збори та які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих при виконанні службових обов'язків в період проходження таких зборів, пенсії за інвалідністю призначаються на підставах, встановлених для військовослужбовців строкової служби.

Але ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», містить чітку вказівку на категорію осіб, до яких ця норма застосовується: «які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби». Вказана норма, як на думку суду, розширеному тлумаченню не підлягає в силу відсутності вказівки на можливість застосування її до категорії прирівняних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку Лубенським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області доведено правомірність як рішення № 100/С-02 від 26.03.2018 року, так і невчинення дій щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 851 від 15.11.2017 року.

Таким чином, відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності у даному разі та не вчинено порушення права позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, який не здійснив перерахунок пенсії позивачу, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 851 від 15.11.2017 року та зобов'язання відповідача здійснити з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії позивачу, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з п. 9-1 Постанови Кабінету міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 року, - задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 по справі № 816/1146/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.В. СтаростінСудді(підпис) (підпис) С.С. Резнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 24.09.2018.