Постанова № 76697855, 25.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6705/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Ігнатищ Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року (рішення ухвалене у м. Луцьк судом у складі головуючого судді Каленюк Ж.В., повний текст рішення складено 20.07.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Ковельське об'єднане управління ПФУ, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення пенсії по інвалідності із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки; визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки та з врахуванням до страхового стажу періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача для призначення пенсії по інвалідності застосовувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки відповідно до пункту 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки та з врахуванням до страхового стажу періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16 січня 2018 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен був призначити позивачу пенсію по інвалідності в розмірі 90% розміру пенсії за віком, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016 - 2017 роки та коефіцієнта заробітної плати і стажу з урахуванням періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення нею 60-тирічного віку. Пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідач повинен був їй призначити в розмірі пенсії за віком непрацюючому пенсіонеру в розмірі 100%, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки та коефіцієнта заробітної плати і стажу з врахуванням періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення позивачем 60-тирічного віку. Вважає, що відмінність полягає лише у відсотках визначення розміру пенсії, хоча в обох випадках для визначення розміру пенсії по інвалідності спочатку розраховується розмір пенсії за віком. Просила позов задоволити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за її заявою від 16 січня 2018 року показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки. Зобов'язано Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за її заявою від 16 січня 2018 року застосувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 лютого 2018 року щодо призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 28 вересня 2007 року перебуває на обліку у Ковельському об'єднаному управлінні ПФУ як отримувач пенсії по інвалідності. Спочатку пенсія їй була призначена як інваліду ІІІ групи на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що свідчить протокол №600014 від 01 листопада 2007 року.

Згідно розпорядження від 29 липня 2010 року №148971 (а.с.45) ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності на підставі Закону України «Про державну службу» (на цей час у неї встановлена ІІ група інвалідності).

16 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, у якій просила перевести її з пенсії по інвалідності, призначеної на підставі Закону України «Про державну службу», на інший вид пенсії - пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; до заяви позивач надала необхідні документи.

01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок (зміну виду розрахунку) пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Одночасно позивач просила у разі зменшення розміру пенсії при зміні виду розрахунку цю заяву до уваги не брати і виплачувати пенсію в попередньому розмірі.

05 лютого 2018 року відповідач прийняв рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії в розмірі пенсії за віком відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому при обчисленні пенсії враховано середню заробітну плату по Україні за 2014-2016 роки, страховий стаж 32 роки 9 місяців 2 дні, про що позивача інформовано листом від 14 лютого 2018 року №1503/02-21-21.

Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Статтею 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно (як у випадку із позивачкою).

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за наступною формулою:

П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», середню заробітну плату, з якої обчислюється пенсія, становить середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Таким чином, у разі звернення за призначенням пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2018 році заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Протягом 2016-2017 роках позивачка працювала та сплачувала страхові внески, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.105-112).

Відповідач же застосував показник заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки (цей показник було застосовано у зв'язку із перерахунком пенсії ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII), про що свідчить розпорядження від 01 жовтня 2017 року.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

На думку суду, ця норма стосується переведення з одного виду пенсії на інший, призначений відповідно до цього Закону. У цьому випадку показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним.

Судова колегія апеляційного суду вважає, що переведення позивача з пенсії по інвалідності, яка призначалася за Законом України «Про державну службу», на пенсію по інвалідності за Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є по суті призначенням пенсії, оскільки умови і порядок її обчислення у даному випадку відмінні від тих, що застосовувалися раніше, а відтак відхиляє доводи відповідача, який заперечує щодо цього. Тобто, суд погоджується із доводами, що має місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року (справа №21-612а14), від 29 листопада 2016 року (справа №133/476/15-а).

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року (справа № 127/18159/17).

Частиною 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно.

Інвалідність позивача вперше встановлена у віці до 46 років.

Позивач має страховий стаж понад 20 років.

Позивач припинила працювати 15 січня 2018 року.

Відтак, умови для призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком у випадку із позивачем виконуються.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону (абзац другий частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, застосовується з 01 жовтня 2017 року).

Зі змісту листа відповідача від 14 лютого 2018 року № 1503/02-21-21, розрахунку від 05 лютого 2018 року №148971 (а.с.113-114) вбачається, що основний розмір пенсії за віком обчислений із заробітної плати за весь період страхового стажу, починаючи із 01 липня 2000 року, та страхового стажу 32 роки 9 місяців 2 дні (коефіцієнт страхового стажу склав 0,32750).

Спір у даному випадку полягає у різному розумінні сторонами при визначенні розміру пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком норм статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналізуючи вказану норму суд дійшов висновку, що період з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку (у разі, коли особа в цей період не працює) зараховується, зокрема, для визначення розміру пенсії по інвалідності і не може бути врахований при визначені пенсії за віком чи по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі №450/323/15-а (адміністративне провадження К/9901/11664/18).

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року у справі №803/826/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді Р. М. Гулид І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 26.09.2018 року