Постанова № 76697808, 25.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/3681/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Ігнатищ Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року (рішення ухвалене о 09:32 хв. у м. Ужгороді судом у складі головуючого судді Луцович М.М., повний текст судового рішення складено 19.03.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа - Заступник начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергій Іванович про визнання протиправними дій та скасування постанов,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа - Заступник начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергій Іванович про визнання протиправними дії заступника начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на підставі виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року та виконавчого листа № 2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом та визнання протиправними та скасування постанови заступника начальника відділу Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича від 16 лютого 2015 року від 20 квітня 2017 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року та виконавчого листа №2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що ухвалою Тячівського районного суду від 26 травня 2016 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (04210, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50-А) у виконавчих провадженнях по примусовому виконанні виконавчих листів №2-1647/09 від 31.05.2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 428504,32 грн. та судових витрат в розмірі 1820 грн. Видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 428 504.32 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1820 грн. по цивільній справі № 2-1647/09. Відтак, позивачем було встановлено що постановою від 20 квітня 2017 року в межах виконавчого провадження № 46562716 з боржника ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір в сумі 43032,43 грн. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1617/09 від 19.10.2011 р. Разом з тим, 01 серпня 2017 року зареєстровано виконавче провадження за яким боржником являється ОСОБА_1 а стягувачем є Тячівський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області. Таким чином позивач вважає дії заступника начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича щодо стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 код НОМЕР_1 виконавчого збору на підставі виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року та виконавчого листа № 2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом та відповідні постанови про стягнення виконавчого збору протиправними, такими, що порушують її законні права та інтереси. Просив позов задоволити.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Тячівського районного суду від 07 квітня 2011 року заяву ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено та проведено заміну сторони у виконавчому провадженні про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості на користь "ОТП Банк" за наслідками якої замінено стягувача ПАТ "ОТП Банк" на ТзОВ "ОТП Факторинг Україна", видано нові виконавчі листи по справі № 2- 1647/09, а також виконавчі листи від 31 травня 2010 року видані на користь попереднього стягувача ПАТ "ОТП Банк" - відкликано.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Тячівського районного суду від 07 квітня 2011 року скасовано, а справу скеровано до суду для нового розгляду (а.с.22).

Ухвалою Тячівського районного суду від 26 травня 2016 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (04210, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50-А) у виконавчих провадженнях по примусовому виконанні виконавчих листів №2-1647/09 від 31.05.2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 428504,32 грн. та судових витрат в розмірі 1820 грн. Видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 428 504.32 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1820 грн. по цивільній справі № 2-1647/09 (а.с. 61-62).

Виконавчий лист № 2-1647/09 виданий 19.10.2011 року Тячівським районним судом Закарпатської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "ОТБ Банк" 428 504.32 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1820 грн., - відізвано без виконання.

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2015 року ВП № 46562716 вбачається, що боржнику надавався строк для добровільного виконання виконавчого листа №2-1647/09 від 19..10.2011 року виданого Тячівським районним судом до 23.02.2015 року. Крім цього, державним виконавцем у вищевказаній постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2015 року ВП № 46562716, у п. 3 боржнику було роз'яснено, що у разі невиконання рішення у наданий державним виконавцем строк, його буде виконано у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору. Однак у строк встановлений державним виконавцем рішення виконане не було, так як заява про повернення стягувачу виконавчих документів надійшла лише 04.04.2017 року.

Відтак, державним виконавцем 20.04.2017 року було винесено оскаржувану позивачем постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 43034,43 грн.

Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Отже, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми.

Однак, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.

Разом з тим, судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що висновки суду першої інстанції про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби, є помилковими.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі №910/1587/13 та постанові від 19.09.2018 року у справі №804/8289/16.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 640,00 грн. та 960,00 грн. всього на суму 1600,00 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 являються підставними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року у справі №807/945/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними дії заступника начальника відділу Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича щодо стягнення з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) виконавчого збору на підставі виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року та виконавчого листа № 2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом.

Визнати протиправними та скасувати постанови заступника начальника відділу Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича від 16 лютого 2015 року, від 20 квітня 2017 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2) виконавчого збору при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року га виконавчого листа № 2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом.

Стягнути з Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (ЄДРПОУ 34982020) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді Р. М. Гулид І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 26.09.2018 року